23 липня 2018 року Справа № 804/3155/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Голобутовського Р.З.,
за участі секретаря судового засідання - Вербного Д.С.
за участю:
представника позивача - Соколова А.О.
представника відповідача - Соломки М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
02.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» (далі - ТОВ «ЛІГА-ЄС», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №14/4.4-3/175 від 11.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами. Позивач зазначає, що між ТОВ «ЛІГА-ЄС» та фізичними особами було укладено цивільно-правові договори, предметом яких є: виконання робіт з монтажу та демонтажу обладнання, реконструкції капітального та поточного ремонтів конструкцій, обладнання та механізмів; послуги водія; виконання робіт з авторського нагляду за будівництвом ІІ черги 2-го пускового комплексу об'єкту «Реконструкція корпусів ПрАТ «ВЗПР» під виробництво торгово-холодильного обладнання; виконання робіт з підготовки документів з охорони праці, ведення документів кадрового виробництва. Позивач зазначає, що чинне законодавство України не наділяє органи Держпраці України повноваженнями аналізувати зміст цивільно-правового договору, а заразом визнавати цивільно-правові договори трудовими угодами. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, прийнята постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовної заяви зазначивши, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки враховуючи специфіку виконання робіт працівниками, які працювали по договорам цивільно-правового характеру, директором ТОВ «ЛІГА-ЄС» фактично було допущено дванадцять працівників до роботи без укладення трудового договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі обставини справи.
З матеріалів справи видно, що з 13.03.2018 по 14.03.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ярко Наталією Юріївною, проведено інспекційне відвідування ТОВ «ЛІГА-ЄС».
За наслідками інспекційного відвідування складено Акт №14/4.4-3 від 14.03.2018, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 2 ст. 23 КЗпП України, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
11.04.2018 на підставі Акту №14/4.4-3 від 14.03.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Корольовим Костянтином Валерійовичем прийнято Постанову №14/4.4-3/175 про накладення штрафу на ТОВ «ЛІГА-ЄС» у розмірі 1340280 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу від 11.04.2018 №14/4.4-3/175, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
В даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі -Порядок №295).
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку №295).
Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, з правового аналізу зазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.
Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд дійшов переконання, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.
Як було встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ «ЛІГА-ЄС» та фізичними особами укладено договори підряду (надання послуг), а саме: з ОСОБА_5 укладено договір №05/10-2017 від 25.10.2017; з ОСОБА_6 укладено договір №03/07-2017 від 27.07.2017; з ОСОБА_7 укладено договори №04/08-2017 від 31.07.2017, №02/11-2017 від 06.11.2017, №03/02-2018 від 09.02.2018; з ОСОБА_8 укладено договір №03/08-2017 від 28.08.2017; з ОСОБА_9 укладено договір №05/08-2017 від 25.10.2017; з ОСОБА_10 укладено договір №06/10-2017 від 04.10.2017; з ОСОБА_11 укладено договори №02/09-2017 від 08.09.2017, №01/02-2018 від 01.02.2018; з ОСОБА_12 укладено договір №01/10-2017 від 12.10.2017; з ОСОБА_13 укладено договір №01 Л/10-2017 від 09.10.2017; з ОСОБА_14 укладено договори №01/09-2017 від 25.09.2017, №02/02-2018 від 09.02.2018; з ОСОБА_15 укладено договори №01/08-2017 від 01.08.2017, №01/11-2017 від 06.11.2017; з ОСОБА_16 укладено договір №07/10-2017 від 30.10.2017.
Відповідно до п. 1.1 укладених договорів, такі договори є цивільно-правовими і виконавці не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають прав на одержання допомоги із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрат, зумовленими народженням та похованням, щорічної відпустки та не підпадають під дію колективної угоди
Згідно з п. 2.1 укладених договорів, у відповідності до законодавства України та умов договору Виконавець зобов'язаний виконати роботи (надати послуги), а Замовник прийняти їх виконання, оплатити вартість та забезпечити усім необхідним для їх виконання.
Пунктами 2.2 укладених договорів встановлено, що Виконавець виконує роботи (надає послуги) на свій ризик, з відмінною якістю виконання, з дотриманням норм охорони праці, санітарної та технічної безпеки, та, у разі виконання робіт на об'єктах, використовуючих контрольно-пропускний режим, дотримуватись правил та вимог пропускного та внутрішнього режиму об'єкта.
Відповідно до п. 2.5 укладених договорів, Замовник зобов'язаний згідно акту приймання-передачі прийняти виконані роботи (надані послуги) не пізніше, як до 10 числа місяця, наступного за тим, в якому виконувались роботи (надавались послуги).
Розділом 3 укладених договорів встановлено, що за виконані роботи (надані послуги) Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за домовленістю, згідно узгоджених та підписаних актів виконаних робіт.
Оплата Замовником винагороди за виконані роботи (надані послуги) на картковий рахунок Виконавця відбувається після надходження коштів на розрахунковий рахунок Замовника.
Укладені договори, відповідно до п. 5.1, діють з дня підписання його сторонами та до закінчення виконання робіт (надання послуг), але не більше, як 90 днів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.
Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.
На підтвердження вказаного факту позивачем надано акти виконаних робіт, а саме: №02-11/17 від 30.11.2017, №04-10/17 від 31.10.2017, № 03-10/17 від 31.10.2017, №03-11/17 від 30.11.2017, №03-02/18 від 23.02.2018, №05-10/17 від 31.10.2017, №05-11/17 від 30.11.2017, №07-10/17 від 31.10.2017, №10-10/17 від 31.10.2017, №10-11/17 від 30.11.2017, №16-10/17 від 31.10.2017, №04-02/18 від 28.02.2018, №01-10/17 від 31.10.2017, №01-11/17 від 30.11.2017, №09-10/17 від 31.10.2017, №09-11/17 від 30.11.2017, №11-10/17 від 31.10.2017, №07-11/17 від 30.11.2017, №02-02/18 від 23.02.2018, №08-10/17 від 31.10.2017, №08-11/17 від 30.11.2017, №11-11/17 від 30.11.2017.
Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
Стосовно визначення робочого місця виконавців, суд зазначає, що виконання робіт (надання послуг) здійснювалось ними за місцем знаходження різних об'єктів замовників ТОВ «ЛІГА-ЄС» з урахуванням їх вимог пропускного та внутрішнього режиму, що не тягне автоматичного віднесення таких відносин до трудових, і характеризувалось матеріальним результатом - виконання робіт (надання послуг) на об'єкті замовника (територія ДТЕК ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС за адресою: м. Ладижкін, Вінницька область, вул. Наконечного, 173; територія ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ», за адресою: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б; корпус №9 ТОВ «ВЗПР» за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Титова, 37; територія ПРАТ «ПІВНГЗК» за адресою: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг).
Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ «ЛІГА-ЄС» та фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ «Діга-ЄС» вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 2 ст. 23 КЗпП України, ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №14/4.4-3/175 від 11.04.2018 є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №14/4.4-3/175 від 11.04.2018 прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.
Також, суд відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягує з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» (код ЄДРПОУ 30815382) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 20104, 20 грн. відповідно до платіжного доручення №1513948505 від 15.05.2018.
Керуючись ст. ст. 77, 78 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» (вул. Червоноармійська, 22/2, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51925, код ЄДРПОУ 30815382) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, 3, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №14/4.4-3/175 від 11.04.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами
Стягнути Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ЄС» (код ЄДРПОУ 30815382) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 20104, 20 грн. відповідно до платіжного доручення №1513948505 від 15.05.2018.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 02 серпня 2018 року.
Суддя Р.З. Голобутовський