Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/450/18
Провадження № 2-а/499/3/18
Іменем України
"09" серпня 2018 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Кириловій С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, рядового поліції 1 бат. 4 роти управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, рядового поліції 1 бат. 4 роти управління патрульної поліції в Одеській області, в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №391819 від 06.05.2018 року.
Вимоги обґрунтував тим, що 17.05.2018 року він отримав поштовим зв'язком оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ВАЗ, д/н НОМЕР_1, він нібито керував автомобілем з відсутнім грязезахисним пристроєм - бризговиком ззаду з лівої сторони.
Однак він даного правопорушення не вчиняв, на оскаржуваній постанові відсутній його підпис та підпис свідків, які б підтвердили відмову позивача від підпису, вважає постану незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, справу розглянути за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення судової повістки, заяв та клопотань до суду не надав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що заявлені позовні вимоги не визнаються ними, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими. Постанова прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, при її винесені позивачу були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. На підтвердження вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП не надав до суду жодного доказу, ухвала суду від 16.07.2018 року про витребування доказів не виконана.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2).
Стосовно позивача посадовою особою відповідачем, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП, 06.05.2018 року складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №391819, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 06.05.2018 року о 05:52 год. керуючи транспортним засобом ВАЗ д/н НОМЕР_1 на 437 км. з відсутнім грязезахисним пристроєм - бризковиком ззаду з лівої сторони, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Від отримання копії постанови позивач відмовився.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Патрульна поліція Національної поліції має повноваження щодо розгляду та винесення постанов в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( які передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 128-1, 129, статтею 132-1, частинами першою, другою і третьою статті 140), що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Притягнення до адміністративної відповідальності за порушення на транспорті, врегульовані главою 10 розділу ІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення ( КпАП України), а провадження у справах про адміністративні правопорушення проводиться у відповідності до вимог, визначених у розділі ІV КпАП України. Вимоги, стосовно дій працівників поліції при виявленні адміністративного правопорушення визначені, окрім КпАП України, у Законі України « Про національну поліцію» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395.
Відповідно до Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пункт 9 розділу ІІІ. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Частина 1 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Так, дана норма є бланкетною, отже потребує зазначення конкретного нормативно-правового акту, який порушила особа, однак в оскаржуваній постанові дані відомості відсутні.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ОСОБА_1 дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.121 КУпАП.
Водночас, відповідачем перед прийняттям рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, об'єктивних доказів (свідчень, відеодоказів або інших відомостей), необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем ОСОБА_1 дорожнього руху зібрано не було, таких доказів постанова не містить, очевидців вчиненого правопорушення до розгляду справи не залучалося і не допитувалося. Не надані докази і в судове засідання.
Згідно п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Однак, при винесенні постанови працівником поліції не було перевірено, чи передбачає конструкція автомобілю ВАЗ наявність бризковиків.
В оскаржуваній постанові не вказано, що порушник від підпису в даній відмовився, підпис відсутній, в свою чергу інспектором не залучено свідків, які б могли підтвердити відмову.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 245 КУпАП закріплює, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п.8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Крім того,у своїй Постанові від 26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, відповідач не довів правомірність свого рішення, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, доводи позивача щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем не спростовані.
За таких обставин справи суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 9, 72, 77, 90, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, рядового поліції 1 бат. 4 роти управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Постанову серії ЕАА №391819 від 06.05.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. - скасувати.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІ. В. Погорєлов