Справа № 825/1516/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Д'яков В.І.
09 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Губської Л.В., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 29 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У березні 2018 року, Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - позивач, УПСЗН Ніжинської мр Чернігівської області) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач), в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області вул. Гоголя, 6, м. Ніжин р/р 35415070029790 в ГУДКСУ у Чернігівській області. МФО 853592, код 03196216 суму в розмірі 18997,43 грн. виплачених надміру, у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області вул. Гоголя, 6, м. Ніжин р/р 35415081029790 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 03196216 суму в розмірі 1762,00 грн. витрат, понесених на оплату судового збору
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнено з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області (вул. Гоголя, 6, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 03196216) р/р 35415070029790 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 суму в розмірі 18997 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 43 коп., виплачених надміру, у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що 19.07.2017 ОСОБА_2 зверталась до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Державним соціальним інспектором управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради проведено перевірку щодо достовірності та повноти інформації про доходи та майновий стан, що надається заявниками для призначення державних соціальних допомог та в зв'язку з відмовою ОСОБА_2 повернути надміру виплачені їй кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, які вона переотримала в зв'язку з наданням недостовірних відомостей про транспортні засоби, які перебувають у власності або володінні членів сім'ї.
Сума надміру виплачених ОСОБА_2 бюджетних коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям складає 18 997 гривень 13 коп..
З метою забезпечення цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню державних соціальних допомог відповідно до Положення про проведення перевірок цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню субсидій та соціальної допомоги, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Державного комітету статистики України, Держав чого комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 21.07.1999 року № 119/167/96/114/175/266 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.1999 року № 578/3871, державним соціальним інспектором управління праці та соціального захисту населення проведено перевірку справи гр. ОСОБА_2 стосовно правильності та повноти інформації, що надавалась заявницею при зверненні до управління за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та встановлено наступне.
ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, звернулася 19 липня 2017 року до управління праці та соціального захисту населення Ніжинського міської ради Чернігівської області із заявою про призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Дана допомога була призначена на 6 місяців: з липня 2017 року по листопад 2017 року включно в розмірі 3117,19 грн. 19 коп., на грудень 2017 року - в розмірі 3411грн. 48 коп.
Для здійснення перевірки державним соціальним інспектором було подано запит до Територіального сервісного центру 7443 (ТСЦ 7443), що знаходиться в м. Ніжині.
Після отримання відповіді встановлено, що гр. ОСОБА_2 не вказала у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності членів її сім'ї.
Згідно статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року (з послідуючими змінами та доповненнями) та абзацу шостого пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 638 від 26.08.2015) соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
При заповненні розділу IV декларації, де повинні відображатися відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, гр. ОСОБА_2 вказала, що транспортного засобу сім'я не має.
Але в ході перевірки державним соціальним інспектором управління, результати якої зазначені в акті від 17.01.2018 року за № 66 було встановлено, що гр. ОСОБА_2 надала недостовірну інформацію про транспортні засоби, що підтверджено даними ТСЦ 7443 від 05.01.2018 року за № 26/01-17, а саме: вона не зазначила про те, що у членів її сім'ї, зокрема, в чоловіка, у власності перебуває два автомобілі, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п. 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2003 року № 250, у призначенні державної соціальної допомоги може бути відмовлено в разі, якщо сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
На підставі отриманої інформації було встановлено, що сім'єю приховано відомості про наявність двох транспортних засобів, що вплинуло на встановлення права на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.
Як наслідок, сім'ї безпідставно виплачувалась державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям у період із липня 2017 року по грудень 2017 року включно. Сума надміру виплачених бюджетних коштів склала 18 997 грн. 43 коп. за період із липня 2017 року по грудень 2017 року включно.
Відповідно до п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2003 року № 250, відповідачці було вручено повідомлення № 5 про переотримання коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям 17.01.2018 року та запропоновано повернути надміру виплачені кошти.
Станом на 05.03.2018 року у добровільному порядку кошти на рахунок управління праці та соціального захисту населення не внесено.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України в згаданій редакції).
З огляду на вказані норми можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.
Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.
Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Колегія суддів зазначає, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.
Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.4ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом ст. 177 ЦК України гроші є об'єктом цивільних прав.
Отримавши бюджетні кошти у вигляді соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_2 фактично набула права власності на них.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку, спір виник між суб'єктом владних повноважень та фізичною особою у зв'язку з стягненням надміру виплачених коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Відповідно до п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.02.2003 року № 250, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення, у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки, вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на бюджетні кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімґям, наданої їй позивачем у розмірі 18 997 грн. 43 коп. та стягнення з позивачки згаданої суми як набутої без достатньої правової підстави, то цей спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер.
Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13.09.2016 року у справі № 21-2969а16, Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року у справі №370/108/17.
Як встановлено судом апеляційної інстанції спірні правовідносини виникли між учасниками справи, у зв'язку з стягненням надміру виплачених коштів у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімґям, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на бюджетні кошти у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сімґям, є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 10 серпня 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Л.В. Губська,
Н.М. Троян