Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 752/1016/18
Номер провадження 22-ц/796/6403/2018
Головуючий у суді першої інстанції Н.П. Чередніченко
Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
08 серпня 2018 року місто Київ
Номер справи 752/1016/18
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Поливач Л.Д. (суддя - доповідач)
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Горак Ю.М.
учасники справи:
заявник ОСОБА_3
заінтересована особа Розівський районний відділ державної реєстрації актів
цивільного стану Головного територіального управління
юстиції у Запорізькій області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року постановлену у складі судді Чередніченко Н.П. в приміщенні Голосіївського районного суду м.Києва о 10год. 10хв., відомості про складення повної ухвали відсутні,-
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Розівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, мотивованою тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, та є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Її мати ОСОБА_5 за національністю німкеня, хоча записана у актовому записі як росіянка, це було пов'язано із Великою Вітчизняною війною. Вказала, що її пращури по материнській лінії були етнічними німцями, що підтверджується документами, які додаються до даної заяви. Згідно висновку Розівського РВД РАЦС ГТУЮ у Запорізькій області внести відповідні зміни в книгу реєстрації актів цивільного стану про її народження не можливо, а тому вона вимушена звернутись до суду, оскільки встановлення зазначеного факту їй необхідно для оформлення спрощеного порядку в'їзду до Німеччини. Встановлення факту неправильності запису національної приналежності має для неї юридичне значення, оскільки породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення її особистих прав. Просила суд встановити факт неправильності запису національності ОСОБА_5 в актовому записі №53 від 13.05.1962 року про народження ОСОБА_6, зобов'язати Розівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області внести зміни до графи «національність матері», а саме виправити національність матері з «росіянка» на «німкеня».
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Розівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначила, що вона не заявляла вимог про встановлення факту національності, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим. Вказала, що подавши заяву окремого провадження до суду нею було заявлено вимоги про внесення змін до актового запису в частині графи національності матері. Вважає, що її заява підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства та не належить до компетенції адміністративних судів, оскільки спір не стосується захисту прав свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання про внесення змін до актового запису про її народження, що виникає із сімейних правовідносин і підлягає розгляду в порядку окремого провадження, який передбачено ЦПК країни.
Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити її з викладених підстав.
Представник заінтересованої особи Розівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відділ не скористався, будь - яких заяв чи клопотань до суду на час розгляду справи від нього не надійшло. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявником заявлено вимоги щодо встановлення неправильності відомостей у актовому запису про народження заявника, а саме національності її матері, заявлено вимогу також про зобов'язання заінтересованої особи по справі внести певні виправлення у зазначений актовий запис. Суд вважав, що у обраний заявником спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження, оскільки це не є встановленням факту, що має юридичне значення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є законним та обґрунтованим, повністю відповідає встановленим у справі обставинам, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 cт. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ОСОБА_3 є рідною донькою ОСОБА_5
У свідоцтві про народження ОСОБА_3 відсутнє зазначення національності до якої вона належать, а у графі матері дитини зазначена її національність «росіянка».
У свідоцтві про народження матері заявника - ОСОБА_5 вказано, що вона за національністю «німкеня».
Заявник вказує на те, що невірне зазначення національності матері - ОСОБА_5 в актовому запису про її (заявника) народження перешкоджає їй в оформленні спрощеного порядку в'їзду до Німеччини.
З метою усунення зазначених невірних даних ОСОБА_3 звернулась до Розівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про внесення змін національності її матері в актовому записі № 53 від 13.05.1962 року про народження ОСОБА_6, вказавши національність матері замість помилкового «росіянка», належне «німкеня».
Відповідно до висновку від 31.08.2017 року зазначено, що оскільки внести зміни до актового запису про народження не можливо у зв'язку з тим, що в актовому записі про народження заявниці національність матері була вказана відповідно до паспорту, який вона мала на момент народження дитини, тобто «росіянка», а тому не можливо змінити національність матері з «росіянка» на «німкеня», додати графу національність дитини і зазначити національність дитини «німкеня» у зв'язку з відсутністю зазначеної графи в затверджених примірниках актових записів цивільного стану, а також у зв'язку з неможливістю встановлення національності дитини при різних національностях батьків, тощо.
Так, відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч.1 ст. 315 ЦПК України не передбачено можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту неправильності даних викладених у актовому запису про народження дитини та зобов'язання відділу РАЦСу внести виправлення до даного актового запису. Дійсно зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається із вказаних норм права, встановлення факту, що має юридичне значення можливе за умови, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення прав саме заявника та якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Із матеріалів справи та пояснень представника заявника вбачається, що виправлення національності матері заявника у актовому запису про її народження необхідно ОСОБА_3 для спрощеного в'їзду до Німеччини, оскільки за національністю її мати була німкеня, тому необхідне офіційне підтвердження зазначеного.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що у обраний заявником спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження.
Згідно положень п.п. 2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Тобто, у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. У разі якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, а провадження у справі вже відкрито, суд повинен закрити таке провадження, про що постановити мотивовану ухвалу.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, вірно закрив провадження справі з наведених підстав, оскільки поставлені заявником питання не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства, так як заявник просить встановити факт неправильності даних викладених в актовому запису про її народження (а саме національності її матері), а крім того, заявник в порядку окремого провадження просить суд зобов'язати заінтересовану особу по даній справі внести виправлення до вказаного актового запису про її народження.
Згідно частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Положеннями п.п 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 передбачено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством (Правила «Внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених Наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011р.).
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що до переліку, визначеному у ст.315 ЦПК України, юридичний факт, який просить встановити заявник, не відноситься.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 315 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Згідно із положеннями статті 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні, як це передбачено ст. 11 Конституції України.
Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявник просила не встановити факт належності її до певної національності, а відновити її національність, не заслуговують на увагу, оскільки як обрання національності, так і її відновлення (стаття 11 Закону України «Про національні меншини в Україні») не відноситься до фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлена можливості захистити своє право в порядку, визначеному вищенаведеними положеннями Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил. Тобто, заявник не позбавлена права оскаржити Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану у судовому порядку.
Отже, суд вірно вирішив питання по суті та обґрунтовано закрив провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення заяви, також не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до переоцінки доказів та невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року,п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд -
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 09 серпня 2018 року.
Судді:
Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус
О.І.Шкоріна