Справа № 186/1012/18
09 серпня 2018 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Демиденко С.М.
секретар - Фадєєва Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні,
До Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні.
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні надала суду відзив, в якому не погодилась з доводами заявниці та просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
З заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заявниця звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій, просить суд встановити факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка ОСОБА_2, який помер 22 липня 2017 року, на підтвердження даного факту, остання надає довідку №52, що засвідчує факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка, яка видана головою Квартального комітету м.Брянка, тобто, довідка видана службовими особами підприємства на тимчасово окупованій території України, діяльність яких, вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені у порядку, не передбаченому Законом.
Згідно з ст.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови. Місто Брянка віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З поданих представником заінтересованої особи заперечень, вбачається, що заінтересована особа заперечує проти встановлення юридичного факту, який просить встановити заявниця, внаслідок чого виникає спір про право цих осіб.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Згідно з ч. 6 ст. 296 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між заявником та заінтересованою особою наявний спір про право, що є безумовною підставою для залишення заяви без розгляду з можливістю подальшого вирішення спору між сторонами у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила, ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
При зверненні до суду з вимогою про встановлення факту перебування на утриманні, заявницею було сплачено судовий збір у розмірі 352,40 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №248390992 від 17 липня 2018 року виданим відділенням ТВБВ №10003/0516 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», статтею 7 Закону «Про судовий збір» України врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.
Таким чином, заявниці необхідно повернути судовий збір сплачений нею у ПАТ «Ощадбанк» за платіжним дорученням №248390992 від 17 липня 2018 року в розмірі 352,40 грн. у зв'язку з залишенням без розгляду заявлених нею вимог.
На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.296, ст.ст. 352-354 ЦПК України, п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні залишити без розгляду.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у місті Першотравенську Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок, сплачений за платіжним дорученням №248390992 від 17 липня 2018 року у відділенні ТВБВ №10003/0516 Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Роз'яснити заявниці її право на звернення до суду з даними вимогами на загальних підставах.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: С.М. Демиденко