№ 33/796/489/2018 Постанова винесена суддею Вінтоняком Р.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
05 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який притягувався до адміністративної відповідальності в травні 2017 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП до штрафу у розмірі 255 гривень,
на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 рокуОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою суду, 09 вересня 2017 року о 12 год. по АДРЕСА_1 в м. Києві ОСОБА_2 керував автомобілем «MercedesA170», державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 6, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження закрити у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КупАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що його працівники поліції не зупиняли, Правил дорожнього руху він не порушував та транспортним засобом не керував, а о 12 год. 09.09.2017 року він спав у своєму автомобілі, що підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Також зазначає, що протокол складався о 13.20 за адресою по вул. Милославській, 23-д, а правопорушення було виявлено по АДРЕСА_1. Проте, в той час, коли складався протокол, обстеження його здійснено не було, бо тільки о 14 год. здійснювався його огляд, згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Водночас, відповідно до протоколу адміністративного затримання від 09.09.2017 року, з 13.10 до 14.46 він знаходився у службовому приміщенні ТВП №2, а отже не міг о 14.02 проходити огляд в КМНКЛ «Соціотерапія».
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення додаються пояснення свідків, однак, в самому протоколі дані свідків не зазначені та відсутні їхні підписи, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Щодо інформації про свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то вона викладена на окремих аркушах-поясненнях без зазначення, де саме вони давали пояснення: по вул. Милославській, 23-д, по АДРЕСА_1 чи по вул. Визволителів, 6. При цьому, пояснення свідків викладені однаково, є ідентичними між собою за змістом, заповнені однією ручкою і різняться лише персональними даними цих осіб.
А тому, на думку апелянта, вказані матеріали не відповідають вимогам Розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Крім того, за його клопотанням у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які надали однакові пояснення, що вони нібито бачили з восьмого поверху п'ятьох осіб, які приблизно о 12 год. приїхали на темному автомобілі, але підтвердити чи зупиняли працівники поліції автомобіль ОСОБА_2 у їхній присутності, коли той керував транспортним засобом, чи була саме ця особа серед тих, кого свідки бачили з балкону, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердити не могли.
Окрім цього, свідки не були присутні при його огляді на стан сп'яніння ані біля самого автомобіля, ані в КМНКЛ «Соціотерапія», та не були присутніми при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за адресою по вул. Милославській, 23-д, при цьому, на місці їхнього перебування за адресою по АДРЕСА_1, де був припаркований його автомобіль, в якому він спав, огляд його на стан сп'яніння не пропонувався та не проводився. До того ж, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були попереджені про кримінальну відповідальність, що ставить під сумнів їхні пояснення.
Тому, для з'ясування обставин справи було заявлено клопотання про виклик та допит у судовому засіданні працівника поліції ОСОБА_8, який складав протокол про адміністративне правопорушення та іншого патрульного ОСОБА_9, однак суд заявлене клопотання відхилив без зазначення причин, а також було відхилено клопотання про витребовування з УПП м. Києва відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зробленого під час оформлення адміністративного правопорушення відносно нього 09 вересня 2017 року, але все це, згідно ст. 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративне правопорушення.
А отже, вимога поліцейського про проведення огляду на стан сп'яніння одразу в медичній установі, без пропозиції проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, не відповідає вимогам закону.
Крім того, для встановлення керування особою транспортним засобом поліцейському необхідно підтвердити цю обставину та здійснити зупинку водія відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, на думку апелянта, працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП, що має тягнути за собою висновки про неналежність доказів у справі про адміністративне правопорушення, проте, суд першої інстанції прийшов до протилежного висновку.
Також ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, оскільки, станом на день подання апеляційної скарги, постанову суду не було направлено ані йому, ані його захиснику ОСОБА_3, незважаючи на наявність двох заяв на отримання оскаржуваної постанови, що є порушенням ст. 285 КУпАП, згідно якої копія постанови протягом трьох днів після закінчення розгляду справи вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3на підтримку доводів апеляційної скарги, а також пояснення інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_8, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис, наданий Управлінням патрульної поліції м. Києва, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддя місцевого суду не дотримався, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.9 (а) ПДР України, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога, Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.09.2017 року, за яким ОСОБА_2перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а також пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, але належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не дав їм належної оцінки, що призвело до неповноти з'ясування фактичних обставин справи.
Між тим, переглядаючи справу в межах поданої апеляційної скарги, вважаю, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 п. 2.9 (а) ПДР України, яким передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Так, за поясненнями ОСОБА_2, наданими ним також і у судовому засіданні апеляційної інстанції, після нічної зміни, десь о 4 - 5 год. ранку, він, приїхавши до свого будинку по АДРЕСА_1, припаркував автомобіль та пішов через дорогу у магазин «Сільпо», щоб купити продукти. При виході із магазину він зустрів свого знайомого та вони вирішили придбати алкогольні напої і випити їх в його автомобілі, але автомобілем він не керував та в подальшому керувати не збирався. Після вживання алкоголю він та його товариш заснули в автомобілі, а коли він прокинувся, то побачив біля автомобіля свою матір та працівників поліції, і останні повідомили йому, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Однак, коли він попросив працівників поліції пояснити, що відбувається, оскільки автомобілем він не керував, а просто після вживання алкоголю у ньому заснув, вони наділи на нього наручники та повезли в медичний заклад «Соціотерапія» для проведення освідування, не запропонувавши провести такий огляд спочатку на місці. Він не розумів, що відбувається, оскільки був п'яним та сонним, однак він не буянив, не висловлювався нецензурними словами, а до того ж його особа була встановлена. Після проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, його більше нікуди не возили, а відвезли назад на місце, де знаходився його автомобіль. При цьому, свідків ні на місці події, ні в медичному закладі не було, він їх не бачив.
Дані показання ОСОБА_2 повністю узгоджуються з інформацією, яка міститься у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно якого після проведення огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, останній не заперечував результатів огляду, однак не погодився з тим, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, про що зазначив у складеному щодо нього протоколі.
При цьому, жодних даних, які б підтверджували факт того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у матеріалах справи не має.
Так, зі змісту складеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що дані про керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння о 12 год. 09.09.2017 року вказані в ньому виключно з даних Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.09.2017 рокута пояснень свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Між тим, що стосується письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що 09.09.2017 року вони бачили, як приблизно о 12 год. на АДРЕСА_1, здійснив рух автомобіль «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, та припаркувався біля бордюру, з якого вийшло п'ятеро осіб у нетверезому стані, троє з яких забрали свої речі та пішли у невідомому напрямку, а водій разом зі своїм товаришем повернулися до автомобіля, сіли в нього та заснули, то суд апеляційної інстанції відноситься до них критично, оскільки, з наданих ними ж у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснень вбачається, що їх попередні свідчення, які були надані працівникам поліції, про те, що люди, котрі вийшли з автомобіля, який приїхав, та серед яких був і ОСОБА_2, перебували у нетверезому стані, ґрунтувалися лише на їх припущеннях, оскільки, чи перебував на той час ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння їм невідомо, візуально вони не могли цього визначити, а про те, що водій даного автомобіля у нетверезому стані їм повідомив працівник поліції, коли розшукував свідків, що можуть засвідчити факт здійснення руху транспортним засобом, але вважають, що за той час, поки вони сходили до магазину та повернулися, а це не більше 10-20 хв., ці особи не могли випити біля п'яти пляшок спиртного, які валялися поряд з їх автомобілем на дорозі, а тому не можуть слугувати безспірними доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, для перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 і встановлення обставин складання щодо ОСОБА_2 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом апеляційної інстанції був допитаний інспектор патрульної поліції ОСОБА_8, який пояснив, що під час патрулювання вони виявили припаркований транспортний засіб, в якому були відкриті праві двері, а в салоні - на водійському сидінні спав ОСОБА_2, на пасажирському сидінні - його товариш. З салону автомобіля було чутно різкий запах алкоголю, а поряд із автомобілем валялись пусті пляшки з-під спиртного. Тому, оскільки самого факту керування ОСОБА_2 автомобілем вони не бачили, то поки ці особи спали, вони почали шукали свідків, які бачили як приїхав цей автомобіль, в цей час до них підійшла молода пара, які повідомили, що бачили як цей автомобіль приїхав та припаркувався. Тоді розбудивши ОСОБА_2 та його товариша, вони зафіксували стан алкогольного сп'яніння.
Також із наданого на запит суду відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, вбачається, що працівники поліції не зупиняли водія ОСОБА_2 під час керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або з ознаками такого, а підійшли до останнього в той час, коли його автомобіль вже був припаркований, а ОСОБА_2 зі своїм товаришем спали в автомобілі.
Отже, твердження ОСОБА_2 про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а вживав алкоголь вже після того, як припаркував свій автомобіль, нічим не спростовані, а відтак, дійсність наведених ним обставин у апеляційного суду сумнівів не викликає.
Таким чином, дані у протоколі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані допустимими доказами, адже не підтверджуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_2 та відкинути їх.
За таких обставин, оскільки допустимі докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення відсутні, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,суддя, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, а провадження у справі закритиза відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.