ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 серпня 2018 року № 826/14746/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру України у Київській області
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок або надати вмотивовану відмову в їх наданні.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Земельний кодекс України та зазначає, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не розглянуто її клопотання у відповідності до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Земельного кодексу України та зазначив про відсутність правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, для будівництва гаражу, які розташовані на території Богданівської сільської ради Київської області і прийняттям відповідного наказу, оскільки позивачу необхідно подати клопотання по кожному виду використання окремо, долучивши до кожного графічні матеріали із бажаним місцем розташування земельної ділянки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку статті 118 Земельного кодексу України з клопотанням від 07.12.2015, в якому просила надати (виділити) земельні ділянки, що знаходяться в адміністративних межах Богданівської сільської ради та межують з Садівничим товариством "Заліське":
1) для ведення особистого селянського господарства розміром до 2,0 га;
2) для ведення садівництва розміром 0,12 га;
3) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром до 0,25 га;
4) для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га;
5) для будівництва індивідуального гаражу до 0,01 га.
До клопотання позивачем додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, схему розташування бажаної земельної ділянки.
27.03.2016 позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із скаргою щодо не надання відповіді на її клопотання від 07.12.2015.
Листом від 18.04.2016 за № Т-9586/0-5205/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1, що клопотання від 07.12.2015 зареєстроване за № Т-4706/0/41-15 від 15.12.2015 та за результатами його розгляду надана відповідь листом від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16. До листа додано копію відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.01.2016 № Т-4706/0/334-16.
Враховуючи відсутність доказів надіслання на адресу позивача листа від 12.01.2016 № Т-4706/0/334-16 до подання скарги, суд приймає до уваги доводи позивача щодо отримання відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області на її клопотання від 07.12.2015 разом із відповіддю на її скаргу.
Як вбачається із вказаного листа від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16, Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що з доданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки на місцевості, у зв'язку з чим розгляд питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва буде можливий після надання відповідних графічних матеріалів та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельної ділянки, зокрема: найменування району, найближчого населеного пункту, орієнтовної відстані від нього, напрямку та інші орієнтири, адресу і місце розташування земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначив, що при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області має подаватися повний пакет документів на кожну бажану до відведення земельну ділянку окремо.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Як встановлено під час розгляду справи, 07.12.2015 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за різними видами використання, а саме: для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах, для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Богданівської сільської ради та межує з Садівничим товариством «Заліське», до якого додала схему розташування бажаної земельної ділянки.
Оглянувши надану позивачем копію схеми розташування бажаної земельної ділянки судом встановлено відсутність у ній посилань на назву конкретного району та/або населеного пункту, адресу і місце розташування бажаної земельної ділянки та або сусідніх до неї земельних ділянок. Натомість, у схемі наведений опис меж земельних ділянок фізичних осіб та юридичних осіб, і вказані координати (числові дані наведені нерозбірливо). Місце бажаної земельної ділянки (земельних ділянок) на зазначеній схемі не виділено.
Таким чином, вказана схема не дає можливості ідентифікувати бажане місце розташування земельних ділянок (зокрема, визначити розташування таких земельних ділянок в межах або поза межами населеного пункту).
З урахуванням наведеного, суд приймає до уваги позицію відповідача про те, що вказане позивачем місце розташування земельної ділянки не відповідає встановленим вимогам, а клопотання від 07.12.2015 подано позивачем без урахування статті 122 ЗК України.
Разом з тим, у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:
а) надати дозвіл;
б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.
Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
На час розгляду заяви позивача правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначався відповідним Положенням, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).
У пункті 9 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 11 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області листом від 12.01.2016 за № Т-4706/0/334-16 проінформовано позивача, що розгляд питання стосовно надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва буде можливий після надання відповідних графічних матеріалів та зазначення більш уточнених даних про бажане місцезнаходження земельної ділянки, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області не прийнято рішення з питань викладених у клопотанні позивача від 07.12.2015.
Враховуючи наведене суд зазначає про наявність правових підстав для зобов"язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 02232, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру України у Київській області (місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.12.2015 та прийняти рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 02232, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 551 (п"ятсот п"ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру України у Київській області (місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева