Справа № 182/5773/18
Провадження № 2-о/0182/171/2018
Іменем України
10.08.2018 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Тихомирова І.В.
за участю секретаря - Гавриленко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Свої вимоги мотивує тим, що 18.10.2014 року в м. Сімферополь помер її син ОСОБА_2, який там проживав.
Реєстрацію смерті ОСОБА_2 було проведено відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки ОСОБА_3, про що зроблений актовий запис № 1015 та видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 І-АЯ № 501254.
Однак, на даний час територія Автономної Республіки ОСОБА_3 та міста Севастополя є тимчасово окупованою, тому будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, їх посадовими особами та службовими особами на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків.
Таким чином, свідоцтво про смерть ОСОБА_2, видане відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки ОСОБА_3 І-АЯ № 501254, є недійсним і не створює правових наслідків.
З метою проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства України заявник звернулася до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Листом № 2607/1426-33 від 24.07.2018 року їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки нею не пред'явлено документ, форма якого відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 454 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті».
Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті її сина ОСОБА_2, померлого 18.10.2014 року в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Україна.
Встановлення даного факту заявнику необхідно для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про смерть відповідно до зразка та вимог, встановлених чинним законодавством України.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вимоги, викладені у заяві, підтримала та просила суд їх задовольнити (а.с.17).
Заінтересована особа Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою ознайомлені, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися, подавши заяву про розгляд справи без участі їхнього представника (а.с.18).
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Частиною 1 ст. 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, визначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 доводиться матір'ю ОСОБА_2 (а.с.7), який помер 18.10.2014 року в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, про що 20.10.2014 року відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки ОСОБА_3 було зроблено актовий запис № 1015 та видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 І-АЯ № 501254 (а.с.6).
Однак, на даний час сухопутна територія Автономної Республіки ОСОБА_3 та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій є тимчасово окупованими.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У зв'язку з цим свідоцтво про смерть ОСОБА_2, видане відділом реєстрації смерті м. Сімферополя Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки ОСОБА_3, є недійсним і не створює правових наслідків.
Поряд з цим, відповідно до практики ЄСПЛ, Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій територій, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Це стосується реєстрації смертей, народжень, шлюбів.
ВССУ в інформаційному листі від 11.04.2017 року № 9-697/0/4-17 зазначив, що, враховуючи ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку при розгляді справ про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території.
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Нікопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства України.
Листом № 2607/1426-33 від 24.07.2018 року заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки нею не пред'явлено документ, форма якого, відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 454 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» (а.с.8).
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 (з відповідними змінами) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Таким чином, наданий заявником документ про реєстрацію смерті ОСОБА_2, що підтверджує факт його смерті, виданий органами державної влади, які створені всупереч законодавства України, а тому він не є підставою для реєстрації смерті за правилами ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Частинами 2,4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не має можливості надати для реєстрації смерті ОСОБА_2 документи встановленого законодавством України зразка, з метою захисту законних прав та інтересів заявника як громадянина України, суд вважає за можливе встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, яка настала 18.10.2014 року в місті Сімферополь Автономна Республіка Крим, Україна.
З урахуванням викладених обстави, суд знаходить заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,5,18,76,81,315,317,430 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, яка настала 18.10.2014 року в місті Сімферополь Автономна Республіка Крим, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, що відповідає вимогам п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: ОСОБА_5