10 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1232/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
26 червня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому, з урахуванням уточнень від 13.07.2018 року, просить:
- визнати протиправними дії Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком;
- скасувати рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 20.12.2017 року щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною-інвалідом з 19.01.1994 року по 11.01.1998 року та з 12.01.1998 по 08.10.2013 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити призначення та виплату позивачці достроково пенсії за віком як матері інваліда з дитинства з 27.11.2017 року.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження №74 від 13.07.2018 року та у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дмитрієвої О.О. справу передано до розгляду судді Ковбій О.В.
Ухвалою суду від 16.07.2018 року справа прийнята до провадження.
Ухвалою суду від 23 липня 2018 року призначено судове засідання на 10 серпня 2018 року на 13 год. 30 хв.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 березня 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною інвалідом дитинства, 30 березня 2018 року позивач подала додаткову заяву та просила врахувати при розгляді питання про зарахування періоду догляду за дитиною-інвалідом висновок лікарської комісії, виданий Херсонською міською психоневрологічною поліклінікою від 26 березня 2018 року та відповідно до п.10 Постанови КМУ від 12 серпня 1993 року №637, здійснити обстеження фактичних обставин здійснення догляду за сином ОСОБА_2 у період з 19.01.1994 року по 31 грудня 2002 року.
24 квітня 2018 року відповідач відмовив у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу, оскільки відсутні правові підстави для зарахування такого стажу. Відповідач стверджує, що в період з 12 січня 1998 року по 07 жовтня 2013 року позивачка була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а тому відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною-інвалідом. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
10.08.2018 року представником відповідача, через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання відповідачем про розгляд справи у порядку письмового провадження та неприбуття позивача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до листів ГУ ПФУ у Херсонській області відповідач стверджує, що позивач має страховий стаж 10 років 10 місяців 21 день, а тому у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу вона не має права на призначення дострокової пенсії за віком. Відповідач зазначає, що позивачка надала медичний висновок Херсонської обласної психіатричної лікарні на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, №14 від 03 вересня 2001 року про визнання останнього дитиною-інвалідом та довідку №2755/6 від 24 листопада 2017 року видану Херсонською психоневрологічною поліклінікою про можливість визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку. Чинним законодавством, на думку відповідача, не передбачено зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною, яка за медичними показниками могла бути визнана інвалідом.
Розглянувши надані документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 досягла 50 років, має загальний страховий стаж 10 років 10 місяців 21 день, що підтверджується трудовою книжкою та не заперечується відповідачем.
Згідно свідоцтва про народження серії ПКГ№401059 ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Медичним висновком Херсонської обласної психіатричної лікарні на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, №14 від 03 вересня 2001 року останнього визнано дитиною-інвалідом.
Довідкою Лікарняної консультаційної комісії дитячої поліклініки лікарні Дніпровського району м. Херсона імені ОСОБА_3 від 18 квітня 2007 року №501 визначено, що дитина могла бути інвалідом до шестирічного віку.
Довідками ЛКК Херсонської міської психоневрологічної поліклініки від 24 липня 2017 року та від 26 березня 2018 року зазначено, що дитина мала показання для визнання її інвалідом до шестирічного віку на підставі наказу №175 від 05.12.1991 року розділу ІІ пункту 5.
Користуючись своїм правом на призначення дострокової пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, позивач 27 листопада 2017 року звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком згідно пп.3 п.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала відповідні документи.
20 грудня 2017 рок протоколом засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно чинного законодавства України про пенсійне забезпечення №85, комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком по заяві від 27 листопада 2017 року за відсутності необхідного страхового стажу 15 років.
27 березня 2018 року позивачка звернулась до Херсонського ОУПФУ Херсонської області з заявою про зарахування періоду догляду за дитиною-інвалідом до страхового стажу, яку доповнила 30 березня 2018 року висновком комісії.
У відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області листом №217/К-99-1 від 24 квітня 2018 року повідомило, що чинним законодавством не передбачено зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною, яка за медичними показниками могла бути визнана інвалідом. Відповідач відмовив в зарахуванні до страхового стажу період догляду за дитиною ОСОБА_4 з лютого 1994 року по 2002 рік.
В подальшому на адвокатський запит представника позивача, відповідач листом №5463/03-01 від 17 травня 2018 року повідомив, що за даними реєстру застрахованих осіб за період з 12 січня 1998 року по 08 жовтня 2013 року позивачка була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому саме з 08 жовтня 2013 року вона належить до категорії непрацюючих осіб. Враховуючи те, що син позивачки визнаний дитиною-інвалідом з 03 вересня 2001 року відсутні підстави для проведення обстеження фактичних обставин з 19 січня 1994 року.
Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, позивач звернулась до суду.
Надаючи оцінку законності відмови відповідача у призначенні дострокової пенсії за віком, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Право громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом закріплене у статті 46 Конституції України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років (п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. «є» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до пп.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Численними довідками та медичним висновком встановлено, що дитина позивачки є інвалідом другої групи, а дитина могла бути визнана інвалідом дитинства до шестирічного віку. Таким чином, дитина позивачки є інвалідом з дитинства.
З урахуванням того, що дитина позивачки є інвалідом другої групи з дитинства, суд вважає позицію відповідача помилковою з таких підстав.
Відповідач при визначенні позивачу страхового стажу не врахував, що з 19 січня 1994 року (перший день після звільнення з заводу напівпровідних приладів) по 11 січня 1998 року (останній день до набуття статусу фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 була непрацюючою особою, а тому вона здійснювала догляд за своїм сином. При цьому, відповідачем не враховано період з 08 жовтня 2013 року (перший день після припинення підприємницької діяльності) по 31 січня 2015 року (останній день перед 17-денним періодом догляду за дитиною) також були періодом догляду за дитиною-інвалідом. Тобто, фактично відповідач безпідставно ухилився від виконання своїх обов'язків по складанню акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду за дитиною-інвалідом, як те передбачає Постанова КМ України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12 серпня 1993 року, як наслідок позивачці не зараховано більше 5 років страхового стажу, на які вона має право.
Аналізуючи вказані норми закону, враховуючи, що позивачем було надано висновок яким підтверджується, що інвалідність її сина настала до виповнення 16 років (навіть до шести років), та з урахуванням, в зв'язку з встановленням судом фактичних обставин справи, достатнього страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області №85 від 20.12.2017 року, щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) у призначенні дострокової пенсії за віком, прийнято без дослідження фактичних обставин, з ігноруванням належних доказів, в порушення вимог норм чинного законодавства, а тому таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Дії відповідача по відмові в призначенні дострокової пенсії за віком, без належного оформлення результату таких дій, не мали свого впливу на права та інтереси до прийняття рішення, а тому суд вважає, що права та інтереси позивачки було порушено саме рішенням про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком. Таким чином, позовні вимоги про визнання дій протиправними задоволенню не підлягають.
З урахуванням того, що судом встановлено певні періоди по догляду за дитиною-інвалідом, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною-інвалідом з 12.01.1998 по 08.10.2013 року. Натомість таким періодом, на думку суду, є період з 08.10.2013 по 31.01.2015 року.
Стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити призначення та виплату позивачці достроково пенсії за віком як матері інваліда з дитинства з 27.11.2017 року, суд враховує наступне.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, призначити позивачу дострокову пенсію за віком або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Аналогічна позиція, стосовно правового інституту «дискреційних повноважень» викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 27 листопада 2017 року (з дня звернення за пенсією).
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 20.12.2017 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, 73485, Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Ювілейна, 3, рнокпп НОМЕР_1) дострокової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області (73005, м. Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, 73485, Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Ювілейна, 3, рнокпп НОМЕР_1) до страхового стажу період догляду за дитиною-інвалідом з 19.01.1994 року по 11.01.1998 року та з 08.10.2013 по 31.05.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області (73005, м. Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, 73485, Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Ювілейна, 3, рнокпп НОМЕР_1) достроково пенсії за віком як матері інваліда з дитинства з 27.11.2017 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, 73485, Херсонська область, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Ювілейна, 3, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 10.2.4