08 серпня 2018 року Справа № 0440/5568/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: При секретарі: Ількова В.В., Загородній О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.07.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку (нарахування) ОСОБА_1 з 01.10.2017 року суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, за встановленою формулою виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом одного місяця, з моменту набрання чинності рішення суду, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , інваліду першої категорії другої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, безстроково, починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності у розмірі не нижчому за розмір визначений відповідно до пункту п.9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протягом трьох місяців, з моменту набрання чинності рішення суду, виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 01.10.2017 року по дату фактичної виплати з урахуванням втрати частини доходів, у зв'язку із простроченням строку їх виплати, з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії;
- допустити рішення суду до негайного виконання у межах виконання пункту 3 вимоги цієї позовної заяви;
- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку передбаченому ст. 382 КАС України.
У обґрунтування позову зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та має 2 групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи. Позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Зазначив у позовній заяві, що має право на перерахунок пенсії, починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності у розмірі не нижчому за розмір визначений відповідно до пункту п.9-1 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. відповідач відмовив йому в такому перерахунку, чим, на думку позивача, позбавив останнього передбачених законом гарантій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Так, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим, а позов безпідставним. На думку відповідача, позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він не проходив дійсну строкову військову службу. У задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності на підставі положень Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія) (а.с. 9).
Позивач, 19.01.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії починаючи з 01.10.2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № К6250-18 від 24.04.2018 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що порядок нарахування пенсії за п. 9-1 порядку, затвердженого ПКМУ №1210, застосовується лише до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час дійсної строкової служби, а оскільки позивач проходив дійсну строкову службу у період з 14.11.1972 року по 18.11.1974 року, а брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 05.07.1986 року по 03.08.1986 року, для обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати підстави відсутні (а.с. 15).
Не погодившись із Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № К6250-18 від 24.04.2018 року щодо відсутності підстав для перерахунку та виплаті пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Досліджуючи правомірність Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № К 6250-18 від 24.04.2018 року, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ).
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:
Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.07.1986 року по 03.08.1986 року позивач перебував на учбових військових зборах у складі військової частини № 32207, та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.13, 14).
З Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області видно, що дійсну строкову службу позивач проходив у період з 14.11.1972 року по 18.11.1974 року, що підтверджується довідкою № 175 від 17.06.2002 року, виданою Баглійським районним військовим комісаріатом (а.с.15).
Отже, позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки МСЕК серія ДНА-02 № 00544 від 07.02.2005 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 11, 12).
Так, у січні 2018 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Орган пенсійного фонду листом № К6250-18 від 24.04.2018 року у здійсненні перерахунку пенсії позивачу відмовив, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Відповідно до зазначеної норми Закону №796-ХІІ право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року є у наступних категорій осіб, а саме:
1) у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
2) у осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, пенсія по інвалідності з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, має бути виплачена зазначеним особам.
Щодо посилання відповідача на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, оскільки останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, приміткою до названої статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до статей 5, 6 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12.10.1967 N 1950-VII (чинного на час перебування позивача на спеціальних зборах) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 01.03.2016 у справі №21-1887а15 проаналізував вищенаведені норми та вказав, що громадяни з числа військовозобов'язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Отже, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (ч. 3 ст. 54 Закону 796-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону 796-ХІІ.
15 листопада 2017 року (після внесення змін до Закону 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри статей 54 і 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи замінено словами і цифрами статей 54, 57і59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Із системного аналізу положень п. 9-1 Порядку вбачається, що частина положень під час проходження дійсної строкової служби стосується тільки категорії осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Тобто умова проходження строкової служби віднесена до осіб, що брали участь у військових навчаннях та не відноситься до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни« Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» передбачається призначення та виплата пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладену в листі № К6250-18 від 24.04.2018 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту виплати, в іншій частині позовних вимог відмовити.
Щодо позовних вимог в частині допустити рішення суду до негайного виконання у межах виконання пункту 3 вимоги цієї позовної заяви, слід зазначити про таке.
Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно, суд вирішив за необхідне допустити до негайного виконання це рішення у вказаній частині.
Щодо позовних вимог в частині здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку передбаченому ст. 382 КАС України, слід зазначити про таке.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, тому, суд не вбачає підстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладену в листі № К6250-18 від 24.04.2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту виплати.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку зі зміною ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладену в листі № К6250-18 від 24.04.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту виплати.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В Ільков