Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2018 р. Справа № 922/1634/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Гнатенко К.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради
до Приватної науково-виробничої фірми "Берест", м. Харків
про стягнення 21874,72 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 08-11/3963/2-17 від 28.12.2017)
відповідача - не з'явився.
Харківська міська рада, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватної науково-виробничої фірми "Берест", м. Харків ((далі за текстом - відповідач) 21874,72 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою площею 1,1398 га. по пров. Садовських, 2 у м. Харкові.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2006 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 640667100013. Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Іншим рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 “Про затвердження “Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013” встановлено, що плата за землю на підставі даних “Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013” вводиться в дію з 01.01.2014. В зв'язку з зазначеними обставинами, Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 06.03.2006 в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та приведення договору у відповідність з зазначеними вище рішеннями Харківської міської ради. Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі № 922/3688/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2015 позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково; внесено зміни до договору оренди землі від 06.03.2006 № 640667100013, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по пров. Садовських, 2 у м. Харкові площею 1,1398 га у зв'язку з зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. З посиланням на зазначені обставини, позивач вказує, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада, починаючи з дати отримання відповідачем такої угоди і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3688/14 законної сили (до 10.09.2015) недоотримала до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за землю за користування земельною ділянкою комунальної власності по пров. Садовських, 2 у м. Харкові, що перебуває в оренді відповідача, а тому має право на його відшкодування у розмірі, визначеному в позовній заяві.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.07.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 розгляд справи відкладено на 06.08.2018.
В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та документів в обґрунтування своїх доводів.
На судове засідання 06.08.2018 прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену у позовній заяві, просить суд її задовольнити.
Відповідач на судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття останнього суд не повідомив.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку направлялись копії ухвал від 19.06.2018 та від 19.06.2018 на юридичну адресу останнього, зазначену у позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Копії зазначених ухвал повернулись на адресу суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання” (а .с. 57-64).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішень Харківської міської ради № 78/05 від 27.04.2005 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" та № 178/05 від 28.09.2005 «Про внесення змін до рішень Харківської міської ради», 06.03.2006 року між Харківською міською радою, як орендодавцем, та Приватною науково-виробничою фірмою "Берест", як орендарем, укладено договір оренди землі № 640667100013. Даний договір підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов договору, орендодавець (позивач) зобов'язався надати, а орендар (відповідач), в свою чергу, зобов'язався прийняти в оренду до 01.06.2030 року земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Садовських, 2, загальною площею 1,1398 га.
Відповідно до пункту 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить:
- на період будівництва згідно з довідкою № 169/06 від 30.01.2006 року 1408540,00 грн.;
- на період експлуатації згідно з довідкою № 170/06 від 30.01.2006 року 3380497 грн.
Відповідно до п. 9 договору, сторонами погоджено наступний розмір орендної плати:
- на період будівництва: 2006 рік: 4087,23 грн.;
- з 2007 року: 7711,76 грн.
- на період експлуатації: з 01.06.2007: 10902,10 грн.
За умовами п. 10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.
Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.
Відповідно до п. 1.1 вказаного рішення, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 гривень, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Рішенням Харківської міської ради № 1269/13 від 25.09.2013 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, рішенням Харківської міської ради № 960/12 від 29.12.2012 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Відповідно до п. 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.
Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням направлялись на адресу відповідача листи-пропозиції від № 5043/0/225-13 від 13.12.2013 щодо зміни договору оренди земельної ділянки та № 5106/0/225-13 від 13.12.2013 щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі № 640667100013 від 06.03.2006. Зазначений лист-пропозицію та додаткову угоду відповідач отримав 20.12.2013, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення (а. с. 35). Однак, відповідач зазначену додаткову угоду не підписав.
З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст.12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 188, 193 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду Харківської області із відповідним позовом, в якому просив суд внести зміни до договору оренди № 640667100013 від 06.03.2006 шляхом визнання укладаної додаткової угоди до договору в редакції позивача, в т.ч. щодо збільшення розміру орендної плати в зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова згідно з Рішеннями Харківської міської ради № 1209/13 від 03.07.2013 та № 960/12 від 29.12.2012.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі № 922/3688/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2015 позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково; внесено зміни до договору оренди землі № 640667100013 від 06.03.2006, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,1398 га. по пров. Садовських, 2 у м. Харкові в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.
При зверненні до господарського суду з позовом у даній справі позивач вказує, що отримавши 20.12.2013 проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 06.03.2006 щодо зміни розміру орендної плати за землю на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, відповідач зобов'язаний був її підписати та направити один із примірників такої угоди до Департаменту земельних відносин і сплачувати орендну плату за землю в оновленому розмірі, визначеному додатковою угодою.
Позивач зазначає, що внаслідок ухилення відповідача від виконання свого обов'язку в добровільному порядку підписати додаткову угоду до договору оренди землі та сплачувати змінений розмір орендної плати за землю Харківська міська рада, починаючи з дати отримання відповідачем такої угоди і до набрання рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3688/14 законної сили (до 10.09.2015) недоотримала до місцевого бюджету дохід у вигляді плати за користування земельною ділянкою комунальної власності по по пров. Садовських, 2 у м. Харкові, що перебуває в оренді відповідача, а тому має право на його відшкодування. Відповідно до здійснененого позивачем розрахунку, такий розмір недоотриманого ним доходу за період з 19.06.2015 по 10.09.2015 становить 21874,72 грн.
З посиланням на зазначені обставини, та на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224-225 ГК України позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі просить суд стягнути недоотриманий ним дохід в зазначеному вище розмірі з відповідача на свою користь.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Аналогічні приписи містяться у ст. 225 ГК України, згідно з положеннями якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення (постанова ВСУ від 28.02.2011 у справі № 3-65гс10).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися конкретні заходи, своєчасно вжиті кредитором для їх одержання.
Виходячи з вищенаведеного, позивач повинен довести порушення зобов'язання за договором відповідачем, факт заподіяння йому збитків саме під час виконання останнім своїх договірних зобов'язань, безпосередній причинний зв'язок між неправомірним діянням та заподіяними позивачу збитками, а також розмір заподіяних збитків.
Разом з тим, згідно з положеннями частини п'ятої ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати в відповідному розмірі визначеному умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 06.03.2006. Оскільки, додаткова угода про внесення змін до зазначеного договору, в т.ч. щодо збільшення розміру орендної плати набула чинності з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3688/14 , тобто з 10.09.2015, саме з вказаної дати відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в підвищеному розмірі, а не з моменту отримання від відповідача проекту відповідної додаткової угоди (20.12.2013), як про це помилково зазначає позивач.
Суд також враховує, що відповідно до статті 188 ГК України, зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вже зазначено вище, 20.12.2013 відповідач отримав від позивача лист-пропозицію № 5043/0/225-13 від 13.12.2013 та проект додаткової угоди до договору оренди землі № 6903/05 від 18.01.2005 року
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем на адресу позивача відповіді на пропозицію про укладення додаткової угоди.
Разом з тим, норми чинного законодавства не передбачають обов'язку сторони, яка отримала пропозицію змінити договір, але не згодна з нею, надіслати відповідь на таку пропозицію. За таких обставин, відсутні підстави вважати дії відповідача щодо ненадання відповіді у встановлений строк неправомірними. При цьому, відсутні також підстави вважати, що відповідач повинен був погодитись із пропозицією Харківської міської ради щодо зміни умов договору.
Натомість стаття 188 ГК України передбачає право сторони, яка не отримала відповідь на пропозицію змінити договір, після спливу 20-денного строку передати спір на вирішення суду.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю згоди відповідача щодо зміни умов договору, позивач, з метою запобігання збиткам та бажаючи змінити умови договору щодо розміру орендної плати, мав можливість з 03.01.2014 передати спір на вирішення суду.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач таким правом скористався лише у вересні 2014 року, звернувшись до суду із позовом в межах справи № 922/3688/14 про внесення змін в договір оренди землі № 640667100013 від 06.03.2006 шляхом визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача.
Суд також зазначає, що позивач в разі дійсного порушення його прав у зв'язку з не підписанням відповідачем додаткової угоди 11.12.2013 не був позбавлений права в межах справи № 922/3688/14 вимагати внесення змін до договору оренди землі від 06.03.2006 саме з 11.12.2013, проте відповідних дій не вчинив.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що позивач зазначаючи про понесення збитків у вигляді недоотриманого доходу, не вчиняв заходів щодо запобігання їх виникненню, хоча мав можливість вчинити відповідні дії. При цьому, враховуючи зазначену бездіяльність позивача, відсутні підстави покладати на відповідача вину у заподіянні можливих збитків позивачу.
До того ж, рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі № 922/3688/14 лише частково задоволено заявлений позивачем позов про внесення змін до договору оренди землі № 640667100013 від 06.03.2006 шляхом визнання укладеної додаткової угоди до зазначеного договору, проект якої, як вже зазначалося, позивач направляв на адресу відповідача разом з листом-пропозицією № 5043/0/225-13 від 13.12.2013.
Суд при винесенні рішення у справі № 922/3688/14 дійшов висновку про необґрунтованість та невідповідність положенням чинного законодавства вимог позивача про внесення змін до пунктів 13, 14 та 28 договору оренди землі від 06.03.2006.
Таким чином, дії відповідача щодо не підписання додаткової угоди саме в доданій позивачем до листа-пропозиції № 5043/0/225-13 від 13.12.2013 редакції не можуть вважатися неправомірними, як про це зазначає позивач.
Як наслідок, в діях або бездіяльності відповідача щодо не підписання додаткової угоди відсутні ознаки протиправної поведінки та вини у недоотриманні Харківською міською радою доходу у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності по пров. Садовських, 2 у м. Харкові, що перебуває в оренді відповідача, за період з 19.06.2015 по 10.09.2015.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилання позивача, як на підставу заявленого позову, на висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2017 у справі № 922/2097/16 суд вважає безпідставними, оскільки, в межах справи № 922/2097/16 та даної справи розглядаються різні позови які виникли між різними сторонами та з інших обставин.
З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.08.2018 р.
Суддя ОСОБА_2