33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"08" серпня 2018 р. Справа № 918/277/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп Торг" про стягнення заборгованості в сумі 40 034,55 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ТОРГ" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп Торг" (відповідач) про стягнення 40 034,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки № 95 від 02.03.2015 року в частині своєчасної сплати вартості отриманого товару. Тому позивач, з огляду на прострочення виконання зобов'язань щодо погашення основного боргу, згідно з п. 5.1. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 4 899,49 грн - пені, 524,93 - 3% річних, 1 809,49 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 04.05.2018 року (суддя Войтюк В.Р.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/277/18 за правилами спрощеного позовного провадження.
21.05.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що жодна із долучених позивачем до матеріалів справи накладних не підписана уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Торг". Вказує, що інших документів, які б свідчили про поставку товарів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Торг", транспортування таких товарів чи отримання їх уповноваженими особами відповідача, позивачем не додано. З долученого позивачем руху коштів вбачається здійснення певних розрахунків до моменту формування накладних, що не відповідає вищенаведеним умовам договору поставки №95 від 02.03.2015 року в частині погодження асортименту товару та здійснення розрахунку на нього протягом 5 днів. Стверджує, що позивачем не доведено факту поставки товарів відповідачу саме згідно договору поставки № 95 від 02.03.2015 року.
Ухвалою суду від 05.06.2018 року справу призначено до слухання в судовому засіданні на 20.06.2018 року.
20.06.2018 року розпорядженням керівника апарату суду № 01-04/50/2018, відповідно до службової записки помічника судді Сергатюка Р.І. від 19.06.2018 року щодо необхідності повторного авторозподілу судової справи з метою недопущення порушення строків розгляду справ визначених ГПК України та у зв'язку з перебуванням судді Войтюка В.Р. у відпустці більше 14 днів, відповідно до п. 2.3.47, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/277/18, за результатами якого справу № 918/277/18 передано на розгляд судді Церковній Н.Ф .
Ухвалою суду від 20.06.2018 року справу № 918/277/18 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н.Ф.
Ухвалою суду від 20.06.2018 року розгляд справи відкладено на 12.07.2018 року.
12.07.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою суду від 12.07.2018 року розгляд справи відкладено на 08.08.2018 року.
У судове засідання 08.08.2018 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, натомість 21.05.2018 року надіслав відзив на позов у якому заперечує щодо заявлених вимог та прость відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
У судому засіданні 08.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.03.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 95 2015 рік (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є товар (партія товару), вказаних у накладних (товар). Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Суму договору складає сума всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі або повідомлений постачальником додатково.
При проведенні оплати покупець зобов'язаний вказувати у платіжних документах номер даного договору або накладної (п. 4.4. договору).
Цей договір підписаний та скріплено відбитками печаток обох сторін.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 757 017, 18 грн.
На підтвердження факту поставки товару позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні № 28 від 18.01.2017 року на суму 31500, 00 грн, № 31 від 26.01.2017 року на суму 31 500, 00 грн, № 88 від 05.02.2017 року на суму 26 250, 00 грн, № 125 від 06.02.2017 року на суму 6 250,00 грн, № 89 від 10.02.2017 року на суму 31 500,00 грн, № 191 від 01.03.2017 року на суму 21 002,98 грн, № 192 від 10.03.2017 року на суму 20 995,20 грн, № 193 від 16.03.2017 року на суму 21 001, 62 грн, № 317 від 10.04.2017 року на суму 20 997, 60 грн, № 320 від 16.04.2017 року на суму 21 005,40 грн, № 321 від 19.04.2017 року на суму 21 005, 40 грн, № 411 від 10.05.2017 року на суму 30 000, 85 грн, № 432 від 10.05.2017 року на суму 33 001,80 грн, № 493 віл 06.06.2017 року на суму 29 997,22 грн, № 521 від 16.06.2017 року на суму 33 001,63 грн, № 542 від 20.06.2017 року на суму 20 999, 62 грн, № 642 від 16.07.2017 року на суму 63 000,60 грн, № 630 від 10.08.2017 року на суму 73 501,97 грн, № 697 від 04.09.2017 року на суму 73 504, 00 грн, № 790 від 05.10.2017 року на суму 73 500,56 грн, № 826 від 25.10.2017 року на суму 73 500,73 грн, а всього на загальну суму 757 017, 18 грн.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 724 216, 53 грн, що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ТОРГ" . Відтак, заборгованість перед позивачем становить 32 800,65 грн.
У зв'язку з несвоєчасним погашенням боргу позивач нарахував відповідачу за період прострочення сплати 4 899,49 грн - пені, 1 809, 49 грн - інфляційних втрат та 524, 93 грн - 3% річних.
08.02.2018 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 32 800,65 грн, яку залишено без відповіді та задоволення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 32 800,65 грн заборгованості за основним зобов'язанням, 4 899,49 грн - пені, 1 809, 49 грн - інфляційних втрат та 524, 93 грн - 3% річних на підставі договору поставки № 95 2015 рік від 02.03.2015 року, посилаючись на невиконання з боку відповідача умов договору щодо своєчасного та повного розрахунку за отриманий від позивача на підставі видаткових накладних товар. Чинне законодавство встановлює обов'язкові вимоги до документів (за формою та змістом), що мають підтверджувати виконання господарських зобов'язань. Загальні вимоги до вказаних документів встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого Мін'юстом України 05.06.1995 року № 168/704, де визначені обов'язкові реквізити первинних документів. До первинних документів включаються додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Так, згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з ч. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Однак, як свідчать матеріали справи, видаткові накладні не підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп Торг", у видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви і якими позивач підтверджує факт поставки товару відповідачу саме за договором поставки № 95 2015 рік від 02.03.2015 року, відсутні посилання на номер та дату договору, на який покликається позивач, як на підставу позовних вимог. Судом встановлено, що видаткові накладні долучені до позовної заяви з боку покупця скріплено лише відбитками печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Серп Торг".
Статтею 58.1 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Із наявних у справі доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем дійсно існують відносини з приводу поставки товару, при цьому, ні позивач ні відповідач не надали суду доказів, які б свідчили про фактичне прийняття до виконання сторонами саме договору № 95 2015 від 02.03.2015 року. Разом з тим, наявні у матеріалах справи накладні та виписка про рух коштів підтверджують ті обставини, що між сторонами дійсно відбувалися поставки та оплати товарів. Проте у даному випадку вказані документи не можуть підтверджувати факт поставки товарів на виконання умов конкретного договору, оскільки у цих документах взагалі відсутнє посилання на номери та дати договорів.
Так, згідно банківської виписки про рух коштів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ТОРГ" вбачається, що перерахунок грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Серп Торг" здійснювався з призначенням платежу "За товари отримані згідно договору поставки". При цьому, у призначенні платежу також відсутні посилання на конкретний номер та дату договору, на який покликається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.
Крім того, суд перевіряючи розмір основного боргу за документами, які подані сторонами, встановив, що сума загальної вартості товарів згідно наявних у справі накладних за мінусом суми коштів, що були за товар оплачені відповідно до виписки про рух коштів, не підтверджують загальний розмір основного боргу, який позивач просить стягнути з відповідача.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач покликається на відображення у податковій звітності господарських операцій по наведених вище накладних. Однак, такі дії відбуваються у встановленому чинним законодавством порядку, та є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства. Разом з тим, у даному випадку подані позивачем копії податкових накладних не доводять факту здійснення поставок саме по конкретному договору.
Отже, підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що сторонами підтверджено наявність між ними відносин з приводу поставки, однак позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність відносин з відповідачем по виконанню конкретного договору, на який позивач покликається як на підставу позовних вимог - а саме по Договору № 95 2015 рік від 02.03.2015 року.
Крім того, позивачем не підтверджено документально розмір основного боргу, який він просить стягнути з відповідача.
За наведеного слідує, що позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується нарахованих позивачем сум пені, 3 % відсотків річних та інфляційних, суд зазначає наступне.
Позивач не подав суду обґрунтованого обрахунку даних санкцій з відображенням інформації щодо усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані товари. Крім того, не конкретизовано по яких саме договорах здійснювалися погашення боргу. У наданому позивачем розрахунку лише наявна вказівка на яку загальну суму боргу нараховано санкції.
Вказані обставини не дають суду можливості перевірити розміри та періоди існування заборгованості (з урахуванням часткових сплат) по кожній накладній окремо.
При цьому, суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок санкцій для перевірки правильності їх нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення наявності основної суми заборгованості по кожній накладній окремо; усіх дат та сум проплат відповідачем коштів за отримані товари, конкретизації за які саме накладні (та/або договори) здійснювалися погашення боргу та у яких сумах.
Відтак, заявлені позивачем до стягнення пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати - задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що норми ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, були створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для надання сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Таким чином, позивач не довів суду обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 32 800, 65 грн заборгованості за договором № 95 2015 рік від 02.03.2015 року, 4 899,49 грн - пені, 1 809, 49 грн - інфляційних втрат та 524, 93 грн - 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, такими, що не доведені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим заявлений позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено 10.08.2018 року.
Суддя Церковна Н.Ф.