ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2018Справа № 910/6225/18
За позовом Заступника військового прокурора Деснянського району в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Остерської квартирно-експлуатаційної частини району
до Фізичної особи-підприємця Деляура Костянтина Юрійовича
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники сторін:
від прокуратури Тракало Р.І. (за посвідченням);
від позивача-1 Тєплов Є.О. (представник за довіреністю);
від позивача-2 Махлай І.А. (представник за довіреністю);
від відповідача не з"явились.
В судовому засіданні 07.08.2018р., відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників сторін, що повний текст рішення буде складено та підписано 10.08.2018р.
18 травня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Заступника військового прокурора Деснянського району в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (позивач-2) надійшла позовна заява № 1726вих18 від 14.05.2018 року до Фізичної особи-підприємця Деляура Костянтина Юрійовича (відповідача), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку зобов'язати відповідача не пізніше 3 робочих днів, після набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення будівлі № 1/153 загальною площею 259,3 кв.м за адресою: смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, вул. Довженка, буд. 45 та повернути його балансоутримувачу - Остерській КЕЧ району (код ЄДРПОУ 07807645, знаходиться за адресою: 17024, Чернігівська обл., Козелецький район, смт Десна, вул. Ювілейна, 3) за актом приймання - передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого військового майна №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року не звільнив займане приміщення та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим позивач просить суд вчинити дії стосовно виселення орендаря.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6225/18; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 року підготовче засідання відкладено на 17.07.2018 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 17.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/6225/18 до судового розгляду по суті на 07.08.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 17.07.2018 року.
В судовому засіданні 07.08.2018 року представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання 07.08.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду від 24.05.2018 року, 19.06.2018 року та від 17.07.2018 року у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 04.07.2018 року, 25.07.2018 року та 27.07.2018 року відповідно з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах "за закінченням встановленого строку зберігання".
Так, поштові відправлення з ухвалами суду від 24.05.2018 року, 19.06.2018 року та від 17.07.2018 року у даній справі були направлені Фізичній особі-підприємцю Деляуру Костянтину Юрійовичу за адресою: АДРЕСА_1, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 24.05.2018 року у справі №910/6225/18 є 02.07.2018 року, ухвали від 19.06.2018 року - 23.07.2018 року та ухвали від 17.07.2018 року - 26.07.2018 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
15 січня 2003 року між Міністерством оборони України, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Деляур Костянтином Юрійовичем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого військового майна №8/2003/ГоловКЕУ (надалі-договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення в будівлі № 1/153, площею 259,3 м2, які розміщенні за адресою смт Десна, вул. Довженка № 45.
25.01.2012 року умови даного договору викладено у новій редакції шляхом укладання додаткового договору № 67/Д- 2012 від 25.01.2012 року, де орендодавцем виступала Остерська квартирно-експлуатаційна частина району. Дію договору було продовжено до 23.01.2015 року.
Додатковою угодою № 08/2015-Д від 24.01.2015 року строк дії договору продовжено до 22.01.2018 року.
Отже, дія договору припиняється 22.01.2018 року.
Пунктом 6 додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015 року внесено зміни в п. 10.6.1., за умовами якого, сторони домовились, що про розірвання договору орендодавець повідомляє орендаря не пізніше, ніж за три дні до планової дати розірвання.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2017 року орендодавець звернувся до відповідача з листом № 2174 від 14.11.2017 року, в якому повідомив, що у зв'язку з систематичним порушенням умов договору №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року термін його дії продовжено не буде та просив підготувати орендоване приміщення для прийому-передачі його орендодавцю. Вказаний лист був отриманий відповідачем 13.12.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1702400931575 (копія міститься в матеріалах справи).
01.02.2018 року орендодавець листом № 96 від 11.01.2018 року повторно звернувся до відповідача з вимогою підготувати орендоване приміщення для прийому-передачі його орендодавцю, оскільки термін дії договору №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року продовжено не буде. Вказаний лист був отриманий відповідачем 02.02.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1702400933934 (копія міститься в матеріалах справи).
Факт систематичного порушення відповідачем умов договору №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року підтверджується судовими рішеннями №910/20216/14, № 910/28316/15, № 910/5288/16, № 910/18575/16, №910/9559/17.
Звертаючись до суду з даним позовом, заявник зазначає, що договір №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року припинив свою дію 22.01.2018 року, втім, відповідач не звільнив орендоване приміщення та не повернув орендоване майно орендодавцю протягом трьох робочих днів, у відповідності до умов п. 6 додаткової угоди № 08/2015-Д від 24.01.2015 року та продовжує ним користуватися.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3 вказаної норми).
За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року, за своєю правовою природою, є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
При цьому, термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Додатковою угодою № 08/2015-Д від 24.01.2015 року строк дії договору продовжено до 22.01.2018 року.
В п.п. 2.5., 2.6. договору сторони визначили, що у разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що орендодавець звертався до відповідача з листами № 2174 від 14.11.2017 року та № 96 від 11.01.2018 року з вимогою підготувати орендоване приміщення для прийому-передачі його орендодавцю, оскільки термін дії договору №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року продовжено не буде.
Вказані листи були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, втім відповідач залишив вказані листи без відповіді та задоволення, об'єкт оренди не повернув та продовжує ним користуватися.
Тоді як, матеріали справи зворотного не містять, доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідач не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що договір №8/2003/ГоловКЕУ від 15.01.2003 року припинив свою дію 22.01.2018 року, у зв'язку з закінченням строку його дії, а відтак правові підстави для подальшого користування відповідачем спірним приміщенням відсутні.
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Аналогічне положення передбачене ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, де вказано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому, відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що саме орендар зобов'язаний у разі припинення договору оренду негайно повернути орендодавцю предмет оренди з оформленням відповідного документу (акту), який підписується сторонами договору і відповідно саме на орендаря покладається тягар доведення виконання обов'язку про поверненню об'єкта оренди.
Втім, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів виконання покладеного на нього обов'язку по поверненню об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, як і не надав жодних доказів наявності в нього будь-яких правових підстав перебувати в нежитловому приміщені - в будівлі № 1/153, площею 259,3 м2, які розташовані за адресою: смт Десна, вул. Довженка № 45.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Деляура Костянтина Юрійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) не пізніше 3 робочих днів, після набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення будівлі № 1/153 загальною площею 259,3 кв.м за адресою: смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, вул. Довженка, буд. 45 та повернути його балансоутримувачу - Остерській квартирно-експлуатаційної частини району (код ЄДРПОУ 07807645, адреса: 17024, Чернігівська обл., Козелецький район, смт Десна, вул. Ювілейна, 3) за актом приймання - передачі.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Деляура Костянтина Юрійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Остерської квартирно-експлуатаційної частини району (код ЄДРПОУ 07807645, адреса: 17024, Чернігівська обл., Козелецький район, смт Десна, вул. Ювілейна, 3), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: судовий збір - 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.08.2018р.
Суддя О.В. Котков