61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
09.08.2018 Справа № 905/1052/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Варвянській А.А.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська”, с. Вовчанка
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “ОСОБА_2 залізниця”, м. Лиман
про стягнення вартості нестачі вугілля в розмірі 7596,90грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю.
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська”, с. Вовчанка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “ОСОБА_2 залізниця”, м. Лиман про стягнення вартості нестачі вугілля в розмірі 7596,90грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вагон №56120736 з вантажем на станцію ОСОБА_2 залізниці прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом №490000/440 від 17.10.2017.
Ухвалою суду від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1052/18; справу №905/1052/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.06.2018 представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву № 2007/49 від 15.06.2018, в якому заперечував проти позовних вимог у повному обсязі та надав заяву про застосування позовної давності 2007/50 від 15.06.2018.
02.07.2018 представник позивача через канцелярію суду надав заперечення на відзив № 356-06 від 21.06.2018 та заперечення на заяву про застосування позовної давності №357-06 від 21.06.2018.
Позивач у судове засідання не з'явився, але на адресу суду надіслав 26.07.2018 клопотання, в якому просив суд провести судове засідання без участі представника останнього.
Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував.
Розгляд справи по суті розпочато 03.07.2018, в судовому засіданні 03.07.2018 оголошувалась перерва до 09.08.2018.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:
13.10.2017 зі станції Кураховка ОСОБА_2 залізниці на станцію Святогорськ ОСОБА_2 залізниці ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” (вантажовідправник) відправлено ФОП ОСОБА_4 (вантажоодержувач) згідно накладної №52401262 вантаж - навал, вугілля кам'яне, вологість вантажу не менш 8%.
При оформленні залізничної накладної: №52401262 від 13.10.2017 у вагоні №56120736 відповідачем вказано масу вантажу - 69000кг, тара - 22400кг.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника (відповідача).
18.10.2017 вагон №56120736 прибув на станцію ОСОБА_2 залізниці, на якій здійснено комісійне переважування вагону на справних 150-т електронних вагах вантажоотримувача, повірених 02.06.2017, за результатами якого був складений комерційний акт №490000/440 від 17.10.2017, оригінал якого наявний в матеріалах справи.
Згідно до комерційного акту №490000/440 від 17.10.2017 встановлено, що навантаження вище бортів 100мм, разрівнена, марковані білим,скоси. Над 1-2 та 6-7 люками поглиблення 3000мм на ширину вагону, глибиною 800мм. У місці поглиблення маркування відсутнє. Люка закриті, двері закриті. Течі вантажу немає. Об'єм кузова 74 м куб. за документом зазначено тара 22400кг, нетто 51200кг. При комісійному переваженню вагону виявлено вага брутто 70500кг, тара за документом 22400кг, нетто 48100кг, що менше документа на 3100кг. При повторному зважуванні вагону нестача підтвердилась. Навантаження виправили шляхом розрівнювання поверхні вантажу.
Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.
Таким чином, комерційним актом №490000/440 від 17.10.2017 встановлено, що недостача у вагоні №56120736 складає 3100кг.
Вантажоодержувач (ФОП ОСОБА_5) зробив переуступний напис на пред'явлення претензії та позову на вищезазначених залізничних накладних відправнику вантажу - ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".
Переуступний напис засвідчений підписом ФОП ОСОБА_5.
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 7596,90грн. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу).
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність,встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Ст.133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Відповідно до ч.2 п.2 Правил заявлення та розгляду претензій “переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства”.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем (вантажовідправником), в яких зазначена вартість 1 тони вугільної продукції.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 1% маси нетто вантажу.
У графі 20 "найменування вантажу" залізничної накладної №52401262 від 13.10.2017 зазначено, що спірний вантаж - навал, вугілля кам'яне марки - Г- газовий, вологість не менш 8%.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 7596,90грн., взявши норми недостачі - 1%. проте мав взяти 2%.
За розрахунком суду нестача у вагоні №56120736 склала 6093,95грн.:
51200 кг х 2% = 1024кг; 3100 кг - 1024 кг = 2076 кг; 2076кг х 2935,43/1000 = 6093,95грн. без ПДВ, де:
51200 кг - маса нетто у вагоні №56120736,
3100 кг - розмір недостачі за комерційним актом,
1024 кг - норма природної втрати,
2935,43 грн. - вартість 1 т спірного вантажу без ПДВ.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 6093,95грн.
Заява відповідача про застосування позовної давності судом не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 136 Статуту встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Пунктом «а» статті 134 Статуту передбачено, що претензії про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу можуть бути заявлені - з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Водночас, відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України претензії перевізникові можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Таким чином, стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень. Проте, передбачають неоднакові строки позовної давності у спірних правовідносинах.
У даному випадку суд враховує, що Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, що був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за № 436-IV і набув чинності з 01.01.2004, містить у своїх прикінцевих положеннях зобов'язання Кабінету Міністрів України привести нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України) у відповідність до норм ГК України, чого останнім зроблено не було.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що тільки після виконання зазначених дій, вказані нормативні акти, у тому числі і Статут залізниць, може бути застосований поряд із нормами ГК України (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19.04.2012 у справі № 10-26/166-10-4300).
Отже, беручи до уваги вказану правову позицію Верховного Суду України строк позовної давності у даній справі визначається на підставі ст. 315 Господарського кодексу України та його перебіг розпочинається після закінчення строку розгляду претензії до перевізника, незалежно від того, чи пред'являлася вона до перевізника.
Разом з тим, згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, а тому у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
В даному випадку обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, виникли 17.10.2017 (момент складання комерційного акту), позов поданий до господарського суду Донецької області 01.06.2018 (згідно поштового штемпеля на конверті), при цьому строк пред'явлення претензії (шість місяців) та строк її розгляду (три місяці), отже за висновками суду строк позовної давності встановленої для пред'явлення позовів, що випливають з договорів перевезення, по даній справі позивачем не пропущений.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки з його вини виник спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська”, с. Вовчанка до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “ОСОБА_2 залізниця”, м. Лиман про стягнення вартості нестачі вугілля в розмірі 7596,90грн., задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (юридична 03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “ОСОБА_2 залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” (85605, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1А, код ЄДРПОУ 33959754) вартість нестачі вугілля в розмірі 6093,95грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до ОСОБА_2 апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Курахівська” (85605, Донецька область, с. Вовчанка, вул. Нагорна, 1А, код ЄДРПОУ 33959754).
Відповідач (боржник) - Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (юридична 03150, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “ОСОБА_2 залізниця” (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216).
У судовому засіданні 09.08.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2018.
Суддя Г.Є. Курило