01 серпня 2018 року
м. Харків
Справа № 639/5838/15-ц
Провадження № 22-ц/790/4439/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Сащенко І.С., Коваленко І.П.
при секретарі - Чабан А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу № 639/5838/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року, ухвалене суддею Івановою І.В., -
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обгрунтування позову зазначає, що 27 липня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359, відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 40000дол. США сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26 липня 2014 року. Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09 червня 2008 року до Договору кредиту сторони погодили зміну процентної ставки на рівні 13,5 % річних та максимального ліміту до 58200дол. США. 27 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії укладено іпотечний договір № 811/07/2-364, згідно умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13 червня 2007 року. Банк виконав свої зобов'язання надавши позичальнику грошові кошти, натомість ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом 28 квітня 2015 року за нею утворилась заборгованість в розмірі 124912,47дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28 квітня 2015 року складає 2860316,20 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 53 195,78 дол. США, що складає 1218107,03грн.; заборгованість за відсотками - 4462,47 дол. США, що складає 1015836,99грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 16453,81дол. США, що складає 376768,71грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 10900,40дол. США, що складає 249603,47грн.
Просить: звернути стягнення за іпотечним договором № 811/07/2-364 від 27.07.2007 року, на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», надати ПАТ «Укрсоцбанк» право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; надати право ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 2860316,20 грн. та всі витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки; виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2, без надання іншого жилого приміщення; зняти з реєстраційного обліку в цій квартирі усіх мешканців; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» сплачений судовий збір за подання позову в сумі 3654,00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 та представник третьої особи ОСОБА_2 проти позову заперечували.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Банком не надано суду звіту суб'єкта оціночної діяльності, яким встановлюється початкова ціна предмета іпотеки.
Банком не обгрунтовано належним чином розрахунок заборгованості; не визначено та не підтверджено природу та розмір витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки.
Оскільки позовні вимоги про виселення та зняття з реєстраційного обліку є похідними, тому вони також задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони в іпотечному договорі погодили вартість предмету іпотеки яка становить 252500грн., що в еквіваленті складає 50000дол. США.
На даний час зобов'язання за кредитним договором не виконані, тому правовідносини не припинені.
Що стосується висновку суду про відмову у виселенні відповідача з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, то він є безпідставним, оскільки суд не пересвідчився щодо наявності у відповідача іншого житла.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 липня 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/07/1-359, відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 40000дол. США сплатою 12,5 % річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26 липня 2014 року.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 09 червня 2008 року до договору кредиту сторони погодили зміну процентної ставки на рівні 13,5 % річних та максимального ліміту до 58200дол. США.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти у відповідності до умов договору. ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за вказаним договором кредиту виконувала не належним чином.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 березня 2012 року у справі № 947/11 стягнуто достроково солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 524 027 грн 27 коп.
24 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 27 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 передано в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст.3 Закону передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Згідно з пунктом 2.4.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимоги банку, які направлялися на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», щодо погашення заборгованості за кредитним договором, не виконані.
У зв'язку з ухваленням рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 березня 2012 року банком було змінено строк виконання основного зобов'язання.
Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора також у зв'язку з невиконанням боржником рішення третейського суду про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 подала заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність ? це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК Україрни).
Початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (після ухвалення рішення про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).
Як свідчать матеріали справи з позовом Банк звернувся 22 червня 2015 року. Тобто більш ніж через три роки після ухвалення рішення третейського суду про стягнення заборгованості - 02 березня 2012 року.
Враховуючи те, що Банком пропущено трирічний строк позовної давності, підстави для задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.
Оскільки позовні вимоги про виселення та зняття з реєстраційного обліку є похідними, тому вони також задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 07 серпня 2018 року.
Головуючий Овсяннікова А.І.
Судді Коваленко І.П.
Сащенко І.С.