Справа № 344/11680/18
Провадження № 2-а/344/731/18
02 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Островський Л.Є.
секретаря Підхомної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 про примусове видворення в країну його походження та про його затримання з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -
Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 про примусове видворення в країну його походження та про його затримання з поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 липня 2017 року працівниками Тлумацького РС УДМС України в Івано-Франківській області в м. Тлумачі о 21 год.30 хв. виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач). У результаті перевірки законності перебування на території України вищезгаданого громадянина встановлено, що останній прибув до України 07.04.2012 року у приватних справах за паспортом № НОМЕР_1, який, за його словами, ним загублено. Відповідно до п. 2.4, 2.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 № 825 (зі змінами), Відповідача було документовано довідкою про особу від 21.07.2017 року.
Законом України ,,Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI), а саме, ч. 16 ст. 4 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Підпунктом 2 пункту 2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 (далі - Порядок), зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про взаємні поїздки громадян від 14.02.2002 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів за № 1565 від 24.10.2002 (далі - Угода) дозволено безвізові поїздки громадян Азербайджанської Республіки та громадян України. Відповідно до статті 1 Угоди: «Громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в'їжджати, прямувати транзитом,виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди».
За порушення правил перебування іноземців в Україні на Відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МІФ № 000158 від 21.07.2017 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП і накладено штраф у розмірі 510,00 грн., який сплачено в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 21.07.2017.
В силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо Відповідача за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Тлумацьким РС УДМС України в Івано-Франківській області 22.07.2017 року прийняте рішення про примусове повернення в країну походження Азербайджанську Республіку ОСОБА_4, згідно якого даний громадянин зобов'язувався в термін до 22 серпня 2017 року залишити територію України.
Відповідач рішення про примусове повернення отримав, про що свідчить його підпис на примірнику рішення, однак по сьогоднішній день територію України не покинув.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.
В судовому засіданні відповідач - громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 не заперечив щодо задоволення позову та поміщення його у пункт тимчасового перебування, однак просив, додатковий термін 30 днів.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до суду з даним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2017 року працівниками Тлумацького РС УДМС України в Івано-Франківській області в м. Тлумачі о 21 год.30 хв. виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач). У результаті перевірки законності перебування на території України вищезгаданого громадянина встановлено, що останній прибув до України 07.04.2012 року у приватних справах за паспортом № НОМЕР_1, який, за його словами, ним загублено. Відповідно до п. 2.4, 2.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 № 825 (зі змінами), Відповідача було документовано довідкою про особу від 21.07.2017 року.
В результаті проведення перевірки наявних у відповідача документів встановлено, що вищезазначений громадянин знаходиться на території України без будь яких законних підстав.
На громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МІФ № 000158 від 21.07.2017 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП і накладено штраф у розмірі 510,00 грн. Штраф сплачено в повному розмірі, що підтверджується копією квитанції (а.с.9).
Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про примусове повернення в країну походження Азербайджанську Республіку громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2017 р. було вирішено примусово повернути в країну походження Азербайджанську Республіку громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 22.08.2017 року.
Відповідача було повідомлено про прийняте рішення та ознайомлено з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та наслідками невиконання рішення про примусове повернення. Відповідач письмово зобов'язався до 22 серпня 2017 року залишити територію України.
Повідомленням № 24/486 від 22.07.2017р. Управлінням Державної міграційної служби в Івано-Франківській області повідомлено Начальника Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури юриста першого класу Гриніва М.М. про прийняте рішення про примусове повернення за межі України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Однак, ОСОБА_4 рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області не виконав.
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що отримав дане рішення, однак не зміг покинути територію України, оскільки в Україні залишалась його дружина.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону № 3773-VI Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеного рішення адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.
Адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.
Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
Крім того, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 у справі № 359/7066/16-а.
Відповідно до ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Між тим, частина 1 статті 289 КАС України визначає що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно з п. 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі - ПТПІ), документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.
Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, (далі - Типове положення) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі, коли вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення, або прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України, або вони прибули на територію України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію, або не мають законних підстав для перебування на території України і підлягають примусовому видворенню за її межі.
Згідно з п. 5 Типового положення іноземці та особи без громадянства утримуються у пункті тимчасового перебування протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду про їх примусове видворення за межі України, але не більш як 12 місяців.
На виконання абзацу 3 пункту 3 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, з метою нормативно-правового врегулювання порядку дій посадових осіб пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону з питань розміщення іноземців та осіб без громадянства в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, їх утримання, ідентифікації, примусового видворення, а також звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 № 141 затверджено Інструкцію про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - Інструкція № 141).
Згідно з п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 141 іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців.
Таким чином, затримання іноземця або особи без громадянства та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, можливо також з метою ідентифікації, однак з обов'язковим забезпеченням примусового видворення з України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що позов про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.
У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Європейський суд з прав людини у справі «Ливада проти України» (рішення від 26 червня 2014 року) зазначив, що проголошуючи право на свободу, пункт статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в не допущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення пункту 1 статті 5 про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції»(рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
Враховуючи те, що відповідач відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», грубо та свідомо порушив законодавство України, останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» тому суд має всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також беручи до уваги, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ухиляється від виїзду із України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішень про його примусове повернення, що є підставою для прийняття судом рішення про примусове видворення відповідача за межі України та його затримання.
Враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтовані, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
В силу приписів п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України звернути до негайного виконання рішення в частині примусового видворення.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 6, 7, 9, 72-77, 241-246, 288-289, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Примусово видворити за межі України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в країну походження - Азербайджанську Республіку.
Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк до шести місяців з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Належним чином завірену копію рішення суду невідкладно видати особам, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя Л.Є. Островський