30 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/878/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання Іванов І.В.,
за участю представників сторін:
Від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № 412228, дата видачі : 16.07.18;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 13.10.97;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2018 року
у справі №915/878/16 (суддя Смородінова О.Г., ухвалене у м. Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зал №3 о 12-01, повний текст 23.03.18)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про стягнення 565 670,03 грн.,
11 серпня 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 17 від 17.11.2014, санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 473016,50 грн., в т. ч.: основного боргу в сумі 244987,50 грн., пені в розмірі 62113,00 грн., інфляційних в сумі 155979,00 грн., 3% річних в сумі 9937,00 грн.
Згідно заяви від 11 грудня 2017 року про збільшення позовних вимог (з уточненим розрахунком), позивач у зв'язку із знеціненням національної валюти, просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором № 17 від 17.11.2014, санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, інфляційні та 3% річних на загальну суму 565670,03 грн., у т. ч.: основного боргу за договором в сумі 244987,50 грн., пені за невчасно виконане грошове зобов'язання в розмірі 62113,00 грн., інфляційних за період прострочення виконання грошових зобов'язань 238833,00 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошових зобов'язань в розмірі 19736,53 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору купівлі-продажу продукції № 17 від 17.11.2014; видаткових накладних: № 37 від 17.11.2014 (на 127500,00 грн.), № 46 від 17.11.2014 (на 80942,50 грн.), № 43 від 17.11.2014 (на 81270,00 грн.), № 44 від 17.11.2014 (на 82775,00 грн.); рахунку-фактури № 28 від 17.11.2014; письмової вимоги б/н від 28.11.2014 про сплату вартості поставленого товару до 10 грудня 2014 року; банківських виписок про часткову оплату поставленого товару на загальну суму 127500,00 грн. (25.12.2014 - 24000,00 грн., 26.02.2015 - 80000,00 грн., 27.02.2015 - 20000,00 грн., 30.04.2015 - 3500,00 грн.); норм статей 627, 530, 526, 617, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині повної оплати поставленого товару.
31.10.2016 ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд першої інстанції зазначив, що втрата відповідачем статусу підприємця відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця відбулась після порушення провадження у справі, тому не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості справи або припинення провадження у справі, оскільки на час порушення провадження спір належав до юрисдикції господарського спору (п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 11).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2018 року у справі №915/878/16 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2016 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладався, оскільки, відповідно до експертного висновку № 17-151/1190/1191/1192/1193/1194 від 10.11.2017, підпис у договорі цій особі не належить, а отже, зобов'язання по оплаті товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли.
При цьому, наявність на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 відбитку печатки ФОП ОСОБА_1 (експертний висновок № 793 від 05.02.2018) також не може бути свідченням укладення саме нею такого договору, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.
Тому суд дійшов висновку про недоведеність фактів одержання відповідачем товару за спірними накладними та виникнення у нього зобов'язання по їх оплаті.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2018 року у справі скасувати повністю, позов - задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що суд, ухвалюючи рішення у справі, не зробив належних висновків щодо гарантійного листа представника відповідачки, на той момент, - ОСОБА_4, на підставі якого (раніше на а.с. 216 т.1) була здійснена позивачем відгрузка товару.
Обставини передачі цього товару відповідачці зазначені цією особою у окремій заяві (від 25.10.16р. що раніше була на а.с. 58 т.1). Відгрузку товару відповідачці по всім накладним можуть також підтвердити і інші свідки.
Права та обов'язки здійснені представником (як і права та обов'язки, що випливають при представництві), визначені у ст. 244 ЦК України.
І на той момент у позивача не було відомостей про те, що відповідачка отримує товар за допомогою представника на підставі документів, які вона склала з умислом невиконання зобов'язання (бо відбиток печатки на них, як встановлено технічною експертизою таки належить відповідачці, а отже, оформлювала зі свого боку вона їх сама.).
Таким чином, надаючи гарантійний лист позивачу з проханням відпустити товар відповідачці, представник діяв на підставі наданих йому повноважень відповідно за довіреністю. А отже, на думку апелянта, цього гарантійного листа було достатньо, щоб зрозуміти, що повноважний представник просить від імені відповідачки відпустити їй товар, що і було зроблено позивачем.
Таким чином, апелянт зазначає, що отримавши від представника відповідачки документи, складені від її імені на отримання партії товару, визначеного накладними доданими до позову, він прийняв їх як такі, що складені відповідачкою, бо для передачі цих документів було використано представника, з повноваженнями, визначеними нотаріально-посвідченою довіреністю.
Тобто, навіть якщо на документах, переданих представником відповідачки на відгрузку товару відсутній її підпис, а мається лише печатка, то:
А) Дані документи передані відповідачкою позивачу схвалені представником відповідачка (який діяв у її інтересах, як окрема повноважна особа), зокрема і гарантійним листом;
Б) Сам гарантійний лист представника відповідачки, є окремим документом наданим позивачу в інтересах відповідачки (підписаним її представником), з проханням відгрузити товар на умовах договору.
Таким чином, скаржник вважає, що між сторонами був укладений договір у розумінні ст. 207 ЦКУ (укладання договору шляхом обміну листами), на підставі якого відгружено товар.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини прийняття відповідачкою товару за накладною №37 не дивлячись на те, що її підпису, як встановлено експертом на зазначеній накладній немає.
Якщо підпису відповідачки на накладній, по якій вона отримала (і оплатила товар) немає, то сам факт оплати по такому документу, є ніщо інше, ніж схвалення самого договору дією (п.2 ст. 218 ЦК України), а отже, з урахуванням висновків експерту щодо наявності печатки належній відповідачці на всіх документах (всіх накладних на отримання товару та договорі) це підтверджує факт того, що по всім накладним товар отримано однією, і тією ж самою особою.
Апелянт вважає, що якщо підпису відповідачки на документах, що є підставою позову (договорах, накладних) - немає, а відбитки її печатки є (яку вона не втрачала), то виходить, що відповідачка бажала ухилитись від виконання зобов'язань, але наявність печатки, яку вона проставила на усіх документах, що є підставою позову, підтверджують, що вона зробила це самостійно (за власної волі).
Оскільки представник відповідачки, надавши гарантійного листа на відгрузки товару, діяв на підставі довіреності та в інтересах відповідачки, - це є достатнім підтвердженням, у розумінні ст. 207 ЦКУ для висновку про наявність між сторонами договору, та як наслідок, для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що не уповноважувала будь-кого представляти її інтереси у взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3
В судовому засіданні 30.07.2018 року судовою колегією вислухано пояснення свідка ОСОБА_4, який, за його поясненнями, був присутній при відвантаженні товару позивачем ОСОБА_1, оскільки являвся її представником на той час. Також ОСОБА_4 зазначив, що супроводжуючі документи господарську операцію передавались також через нього, ним отримані від ОСОБА_1 підписані видаткові накладні.
Пояснення ОСОБА_4, надані при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, повторюють викладені ним пояснення у заяві від 25.10.2016 року (т.1 а.с.58).
Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши сторін та їх представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду позивач звернувся до суду з позовом по даній справі, який обґрунтовано невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань щодо оплати поставленого їй товару.
Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між сторонами договору купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_3, як продавець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця товар, а ФОП ОСОБА_1, як покупець, зобов'язалась в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар: гірчицю, та оплатити його (п. 1.1).
Датою поставки товару вважається дата вручення товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується видатковою накладною на передачу товару (п. 4.1).
Як вбачається із тексту даного договору, покупцем товару виступає особисто підприємець ОСОБА_1.
За твердженням ФОП ОСОБА_3 за наведеним договором продавець відпустив покупцю, а останній прийняв товар: гірчицю, на загальну суму 372487,50 грн. за наступними видатковими накладними:
- № 37 від 17.11.2014 на 127500,00 грн.;
- № 46 від 17.11.2014 на 80942,50 грн.;
- № 43 від 17.11.2014 на 81270,00 грн.;
- № 44 від 17.11.2014 на 82775,00 грн.
Після направлення позивачем 28.11.2014 вимоги, відповідач поставлений товар оплатив частково декількома перерахуванням на загальну суму 127500,00 грн., згідно наданих банківських виписок.
Отже, заборгованість основного боргу складає в сумі 244987,50 грн., на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних внаслідок порушення відповідачем договірних грошових зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Судом з'ясовано, що відповідач ОСОБА_1 (яка припинила свою підприємницьку діяльність 31.10.2016 року) заперечує факт одержання нею товару від позивача по договору купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 та факт укладання цього договору, визнає лише факт поставки товару за видатковою накладною № 37 від 17 листопада 2014 року, яка була підписана відповідачем та позивачем особисто та повністю оплачена, що підтверджують надані позивачем виписки із банківського рахунку з призначенням платежу «згідно видаткової накладної № 37 від 17 листопада 2014 року».
При розгляді справи судом першої інстанції призначалась судова почеркознавча та технічна експертиза, з метою встановлення належності підпису на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 року, видаткових накладних № 37, № 46, № 43, № 44 та довіреності №5 ОСОБА_1, а також відбитку печатки на договорі та видаткових накладних.
За висновком судово-почеркознавчої експертизи №17-151/1190/1191/1192/1193/1194 від 10.11.2017 (Т. 2, а. с. 20):
1) Підпис на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 204) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою;
2) Підпис на видатковій накладній № 37 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 200) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою;
3) Підпис на видатковій накладній № 43 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 201) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою;
4) Підпис на видатковій накладній № 44 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 202) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою;
5) Підпис на видатковій накладній № 46 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 203) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою;
6) Підпис на довіреності № 5 від 17 листопада 2014 року (Т. 1, а. с. 299) від імені ОСОБА_1 виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою.
За висновком судово-технічної експертизи № 793 від 05.02.2018 (Т. 2, а. с. 88):
1) Відбиток печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) (Т. 1, а. с. 204) та відбитки печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які містяться на аркушах справи №№ 86-88, 91, 93, 95, 96, 98-103, 105-108, 111, 113, 117, 119, 121-123, 126, 128-130, 132, 133, 134, 136, 137 (Т. 1) - нанесені однією і тією ж печаткою;
2) Відбитки печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у видаткових накладних № 37 від 17.11.2014, № 43 від 17.11.2014, № 44 від 17.11.2014, № 46 від 17.11.2014 (Т. 1, а. с. 200-203) та відбитки печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які містяться на аркушах справи №№ 86-88, 91, 93, 95, 96, 98-103, 105-108, 111, 113, 117, 119, 121-123, 126, 128-130, 132, 133, 134, 136, 137 (Т. 1) - нанесені однією і тією ж печаткою.
За змістом загальних положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти, які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (Частина перша статті 181 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1206-VII від 15.04.2014).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2016 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладався, оскільки, відповідно до експертного висновку № 17-151/1190/1191/1192/1193/1194 від 10.11.2017, підпис у договорі цій особі не належить, а отже, зобов'язання по оплаті товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникають.
Також судова колегія звертає увагу на ту обставину, що на дослідження судово-технічної експертизи були надані не експериментальні відбитки печатки ОСОБА_1, відібрані у неї в судовому засіданні, а порівнювались відбитки печаток на спірному договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 та документах, наданих представником позивача ОСОБА_4 (а.с.86-88, 91, 93, 95, 96, 98-103, 105-108, 111, 113, 117, 119, 121-123, 126, 128-130, 132, 133, 134, 136, 137 (Т. 1), про що зазначено в ухвалі про призначення експертизи від 02 лютого 2017 року(т.1 а.с. 314- 317 на звороті).
Відповідно до приписів п.3.6 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, вільними зразками є такі, що створюються до відкриття провадження у справі і не пов'язані з нею.
Вільні зразки повинні відповідати таким вимогам:
- безсумнівність походження;
- належна якість і кількість, що відповідають методичним вимогам такого дослідження (репрезентативність);
- порівнянність (відсутність відмінностей зображень, які порівнюються, однакова якість паперу).
Для проведення експертизи необхідно надавати документи з відтисками печатки, які подавались до органів виконавчої влади, органів реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, контролюючих органів (податкової інспекції), з відміткою про надходження до них (штамп канцелярії установи, дата надходження, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) у період, якому відповідає дата на документі, що підлягає дослідженню.
Однак, колегія суддів зазначає, що до переліку документів, наданих представником позивача на дослідження експерта, входять лише документи, що стосуються приватно-правових відносин відповідачки з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, договори з іншими контрагентами, акти здачі-приймання робіт тощо.
Справжність зазначених документів судом не перевірялась.
В свою чергу, документи податкової звітності, що містяться на т.1 а.с. 148-155, відбитку печатки ОСОБА_1 не містять.
Відповідно, питання експерту ставилось «Чи нанесено відтиск печатки в наданих документах однією і тією самою печаткою?» у зв'язку з поясненнями ОСОБА_1, що печаткою вона не користується з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення відкриття бізнесу» від 15.04.2014 року №1206-VII, який скасував обов'язковість використання печатки у господарській діяльності (т.1 а.с.35).
За таких обставин, враховуючи відсутність експериментальних відбитків печатки ОСОБА_1, та відсутність печатки у ОСОБА_1, та неможливість порівняння відбитку на спірному договорі з відбитком її печатки, судова колегія не може прийняти у якості належного доказу висновок судово-технічної експертизи № 793 від 05.02.2018 про те, що у договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 є саме відбиток печатки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Щодо оплат, які надходили від ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3, з матеріалів справи вбачається, що платежі, відображені у наданих до позову банківських виписках, містять записи щодо призначення платежу без визначення договору з посиланням лише на одну накладну: «Сплата за с-г продукцію зг вид накл №37 від 17.11.2014р без ПДВ», «Сплата за гірчицю зг вид накл 37 від 17.11.2014р без ПДВ», «Сплата за с/г продукцію зг накл №37 від 17.11.2014р без ПДВ».
При цьому, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 наголошує на тому, що господарські відносини між сторонами виникли на підставі видаткової накладної №37 від 17.11.2014 року (т.1 а.с.37), відповідно до якої позивачем поставлено відповідачці гірчицю на суму 127 500 грн.
Судова колегія зазначає, що видаткова накладна №37 від 17.11.2014 року, надана відповідачкою, відрізняється від видаткової накладної №37 від 17.11.2014 року, наданої позивачем в підтвердження позовних вимог (т.1. а.с.9), по-перше, відсутністю печатки на накладній ОСОБА_1, по-друге, підставою виникнення правовідносин.
На накладній, наданій позивачем підставою зазначено договір №17 від 17.11.14, накладна ж, надана відповідачкою, підстави не містить.
Видаткова накладна №37, надана відповідачкою, судовим експертом не досліджувалась. Клопотань та заперечень з цього приводу з боку сторін матеріали справи не містять.
Враховуючи висновок почеркознавчої експертизи, згідно якого ОСОБА_1 не підписувала ані договір, ані видаткові накладні, обставини проведення технічної експертизи без наявності кліше печатки ОСОБА_1 та за відсутності експериментальних зразків відбитків печатки ОСОБА_1, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.
Доводи апелянта про те, що відповідачка погодила відвантаження товару за договором №17 від 17.11.14р. гарантійним листом від 17.11.14р. представника відповідачки, на той момент, - ОСОБА_4 (а.с. 216 т.1), на підставі якого ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 просить відпустити їй продукцію згідно договору №17 від 17.11.14р. в об'ємі 24 750 кг та гарантує проведення оплати, судова колегія не приймає до уваги.
З пояснень сторін та ОСОБА_4, вбачається, що між ОСОБА_3, ОСОБА_1. ОСОБА_4 існували близькі дружні відносини у минулому.
Враховуючи, що ОСОБА_4 був представником обох сторін, судова колегія не приймає гарантійний лист від 17.11.2014 року в якості належного та допустимого доказу визнання відповідачкою факту укладення договору між сторонами та отримання продукції у розмірі, вказаному у гарантійному листі.
Крім того, судова колегія враховує, що даний лист складений особою, яка наразі представляє інтереси позивача.
Отже, оскільки факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними, підписи на яких не належать ОСОБА_1, гарантійний лист від 17.11.14 р., не приймається судовою колегією в якості належного доказу відвантаження товару.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Отже, враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріалів справи та висновку судової почеркознавчої експертизи стосовно відсутності підпису ОСОБА_1 на видаткових накладних та договору, на які посилається позивач, зважаючи на те, що оплати відповідачкою на рахунок позивача надходили лише з призначенням платежу «згідно вид накл 37 від 17.11.2014р», та нею надано видаткову накладну №37, відмінну від накладної позивача, у судової колегії немає підстав вважати, що здійснюючи оплати за товар, відповідачка визнала укладення між сторонами договору купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 та видаткових накладних № 37 від 17.11.2014, № 43 від 17.11.2014, № 44 від 17.11.2014, № 46 від 17.11.2014 , які надані позивачем.
Колегія суддів визнає встановленим факт оплат ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3 за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 37 від 17.11.2014, на а.с.37 т.1.
Іншого апелянтом не доведено належними та допустимими доказами.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, та залишення апеляційної скарги без задоволення.
За таких обставин, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2018 року у справі №915/878/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Керуючись статтями 270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2018 року у справі №915/878/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписаний 06.08.2018 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська