02 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3873/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
при секретарі судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018
(головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2018 (суддя Прохоров С.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат
за участю:
від позивача:Лисенко В.О. (довіреність від 11.12.17)
від відповідача:Палькевич Н.С. (довіреність від 27.02.2018),
Публічне акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - відповідач) 109 983 043,77 грн., з яких 84 216 634,32 грн. пені, 7 305 056,99 грн. 3% річних та 18 461 352,46 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов пункту 6.1 договору №16-188-Н від 30.12.2015 через несвоєчасну сплату останнім вартості поставленого природного газу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки сторонами з укладенням спільних протокольних рішень змінено строк і порядок проведення взаєморозрахунків та за відсутності доказів направлення актів приймання-передачі, правові підстави для задоволення позову відсутні.
У касаційній скарзі позивач просить вказані рішення та постанову у справі скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовані порушенням судами статей 22, 549-552, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 7, 73, 86 Господарського процесуального кодексу України та тим, що вказані судові акти прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій між відповідачем (покупець) та позивачем (продавець) 30.12.2015 укладений договір № 16-188-Н на купівлю продаж природного газу (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Згідно з пунктом 3.2 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 3.3 Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписаного акту. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з пунктом 6.1 Договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць, (додаткова угода від 31.03.2017).
Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди свої висновки мотивували тим, що розрахунок за надані послуги був здійснений відповідачем наступним чином:
- частину наданих послуг за договором на суму 1 345 199 946,73 грн., відповідач оплатив через розподільчі рахунки;
- частину наданих послуг на суму 1 080 110 097,07 грн. за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 на підставі спільних протокольних рішень.
Крім того судами встановлено, що із укладенням спільних протокольних рішень було змінено організацію та порядок проведення взаєморозрахунків за договором, а взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, регулюються відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України № 493/688 від 03.08.2015, яким затверджено "Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплостачання і електроенергію".
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "НаФтогаз України". Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009, цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (із змінами). Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.
Згідно пунктів 2.1-2.3 вищевказаного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.
Пунктами 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 1.1-1.3, 2.1-2.3, 2.6 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України №493/688 від 03.08.2015.
Отже, підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, свідчить, що часткова оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору, змінились.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом третім статті 611 цього Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною другою статті 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.
Отже суди правильно визначились, що для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
Аналогічну правову позицію Верховним Судом викладено зокрема у постановах від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 10.05.2018 у справі №908/2322/16 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16, від 12, 06.2018 у справі №922/1010/16, від 14.06.2018 у справі № 904/2743/16, та Верховним Судом України у постановах від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 23.09.2015 у справі №917/2519, від 07.10.2015 у справі №924/406/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 11.11.2015 у справі №927/1733/14, і підстав відступати від цієї позиції колегія суддів не вбачає.
Із доводів, наведених у позові, не вбачається, що спірні суми коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, виникли із заборгованості, яка виникла і була сплачена до укладення спільних протокольних рішень.
Отже виходячи із підстав позову та встановлених судами фактичних обставин, встановлених у даній справі, відсутні правові підстави вважати, що з наведених позивачем підстав позов підлягав задоволенню.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних нормах права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на заявника скарги.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі Господарського суду Харківської області №922/3873/17, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. В. Кушнір
Є. В. Краснов