Справа №751/2453/18
Провадження №2/751/800/18
13 липня 2018 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Яременко І. В.
при секретарі Клименко К.Є.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, треті особи: Державна спеціальна служба транспорту України, Міністерство оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги мотивовані наступним.
Позивач ОСОБА_1 з 02 вересня 1991 року проходить військову службу в підрозділах підпорядкованих Міністерству оборони України. З 1992 року перебуває на квартирному обліку для отримання житлового приміщення для проживання. На даний час зареєстрований та проживає при військовій частині по АДРЕСА_1 .
30 березня 2018 року позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про надання йому житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_2 , або інше житлове приміщення.
Рішенням від 03.04.2018 року за АДРЕСА_3 відмовив ОСОБА_1 в наданні як службового, так і житлового приміщення для постійного проживання, мотивуючи відмову тим, що в 2013 році військовою частиною НОМЕР_1 йому та членам його сім'ї було надано житло для постійного проживання. Також зазначено, що іншого житла для постійного проживання у в/ч на сьогоднішній день немає, але командир в/ч у своєму рішенні навмисно не зазначає, що позивач має право на службове житло, оскільки у відповідності до довідки № 279 від 11.04.2018р. службовим житлом він не забезпечений.
Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що в 2013 році в/ч НОМЕР_1 йому та членам його сім'ї було надано житло для постійного проживання. Але ці твердження не повною мірою відповідають дійсним обставинам, оскільки відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством. Так, дійсно, 03 липня 2013 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради виданий ордер № 149 серія Д про надання позивачу та ОСОБА_4 - дружині, ОСОБА_5 - доньці, ОСОБА_6 - доньці, ОСОБА_6 - сину двокімнатної квартири житловою площею - 49,5 кв.м. Водночас згідно норм встановлених ст.. 47 Житлового кодексу УРСР, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу. ОСОБА_1 вказує, коли йому та членам його сім'ї було надано - 9,90 кв.м. на одну особу, то Протоколом № 58 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 19.06.2013 р. п.2 було внесено зміни до Протоколу № 57 від 28.05.2013 р., а саме: «замість надання житла із зняттям з квартирного обліку надати квартиру з залишенням на квартирному обліку». 19.12.2014 року за рапортом позивача, погодженим з дружиною, житлова комісія в/ч НОМЕР_1 Протоколом № 67 постановила: «зняти з квартирного обліку ОСОБА_4 - дружину, ОСОБА_5 - доньку, ОСОБА_6 - доньку, ОСОБА_6 - сина, залишити ОСОБА_1 одного». З приводу залишення його ( ОСОБА_1 ) на квартирному обліку як особи, яка потребує поліпшення житлових умов (отримання житла) в/ч зверталась за роз'ясненнями до Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради, на що було отримана відповідь від 17.02.2015 р. № 14-127/188, де зазначено: «що рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 щодо зняття з квартирного обліку членів сім'ї військовослужбовця за їх заявами та залишення останнього на черзі з метою подальшого отримання окремої однокімнатної квартири відповідає вимогам житлового законодавства». Тому, вважає позивач, що його було правомірно залишено на квартирному обліку в/ч Т 0500 на отримання окремої однокімнатної квартири.
Засіданням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Протокол № 67 від 19.12.2014 року визначений попередній, орієнтовний розподіл житла у 48 квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 визначено: « відповідно до списку осіб, які перебувають в черзі на постійне житло, надати окрему однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , підполковнику ОСОБА_1 на одного. Перебуває в списку під № 3, претендентів на 1-ну кімнатну квартиру в черзі немає. В квартирі АДРЕСА_6 залишаються проживати дружина та діти. Квартиру надати зі зняттям з квартирного обліку». Однак, зазначає позивач, вказана квартира, яка орієнтовно йому була розподілена, не відповідала встановленим технічним та санітарним вимогам, а саме: відсутнє санітарне обладнання, відсутнє обладнання системи опалення, відсутнє влаштування стін та підлоги. Протоколом № 70 від 13.05.2015 року засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 скасовано п.16 Протоколу № 67 від 19.12.2014 р.
В подальшому засіданням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Протокол № 81 від 05.05.2017 року визначений попередній, орієнтовний розподіл житла у 32 квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_7 визначено: «відповідно до списку осіб, які перебувають в черзі на постійне житло, під № 1 перебуває полковник ОСОБА_1 , який відмовився письмово від отримання житла в новозбудованому 32-квартирному будинку з подальшим наданням йому вторинного службового житла…».
05.05.2017 року позивач подав командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про прохання при розподілі житла в будинку по АДРЕСА_1 розподілити йому службове житло за адресою: квартиру АДРЕСА_2 , тому вважає позивач, це неможна розглядати як відмову від отримання житла. Водночас в рапорті від 05.05.2017 р. є відмітка командира в/ч НОМЕР_1 «до виконання встановленим порядком». Але позивачеві, як він вказує, не розподілили а ні службове житло (кв. АДРЕСА_2 ), а ні житло для постійного проживання. Взагалі, засіданням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Протокол № 85 від 13.11.2017 року визначено, що він відмовився від житла у 32-квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_8 .
ОСОБА_1 вказує, що своїм Рішенням від 03.04.2018р. за № 446 командир в/ч НОМЕР_1 позбавляє його права на отримання як службового приміщення, так і житлового приміщення для постійного проживання. Враховуючи те, що позивач знаходиться на обліку в черговості на 1-ну кімнатну квартиру під № 1, вважає, що він має право у відповідності до діючого законодавства на забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання, а у разі його відсутності на забезпечення службовим житловим приміщенням. Просить Визнати дії військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) про відмову в наданні ОСОБА_1 як службового приміщення (житла), так і житлового приміщення для постійного проживання (рішення від 03.04.2018р. за № 446 командира в/ч НОМЕР_1 ). Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 житло для постійного проживання або службове житлове приміщення для проживання. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби траспорту) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що станом на час розгляду справи він не має ні службового, ні постійного житла, тимчасово проживає у друзів. У квартирі АДРЕСА_9 , яка надавалась йому на сім'ю у 2013 році, він припинив проживати, оскільки в минулому році вони розлучились з дружиною, виселявся з цієї квартири та знімався з реєстрації самостійно та добровільно. Однак, зауважив, що за його рапортом, погодженим з дружиною, 19.12.2014 року житлова комісія в/ч НОМЕР_1 Протоколом № 67 постановила: зняти з квартирного обліку ОСОБА_4 - дружину, ОСОБА_5 - доньку, ОСОБА_6 - доньку, ОСОБА_6 - сина, а його ( ОСОБА_1 ) залишити одного на обліку, як такого що потребує додаткової площі. Таким чином, військова частина визнавала його таким, що потребує надання постійного житла, і це, навіть підтверджено відповіддю Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради. Також зазначив, що від житла він ніколи не відмовлявся, рапортом від 05.05.2017 року він зазначав, що при розподілі житлових приміщень в новому будинку, просить розподілити йому службове житло вторинне в будинку по АДРЕСА_10 .
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та його доводи у судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини викладені у позовній заяві, просив позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачів Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Борисович О.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, свої пояснення в судовому засіданні обґрунтовувала доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с.36-38). Додатково пояснила, що позивача разом з членами сім'ї, дружиною ОСОБА_4 та двома доньками зараховано на квартирний облік з 01.08.1995 року. Згідно Протоколу № 57 житлової комісії 28.05.2013 року ОСОБА_1 , дружині та двом донькам надано житло для постійного проживання - двокімнатна квартира АДРЕСА_9 , зі зняттям з квартирного обліку. В зв'язку з народженням сина ОСОБА_6 , останнього зараховано на квартирний облік у склад сім'ї позивача та залишено сім'ю в кількості 5 осіб на черзі. Ордер на жиле приміщення від 03.07.2013 № 149 на право зайняття жилого приміщення за вказаною адресою видано на позивача, його дружину та трьох його дітей. Відповідно до протоколу від 19.12.2014 № 67 дружину та трьох дітей позивача було знято з обліку, з залишенням на квартирному обліку одного позивача. В подальшому від отримання надаваємого відповідачем постійного житла позивач неодноразово відмовлявся, мотивуючи свої відмови неналежним санітарним станом. Крім того, позивач є членом житлової комісії, в засіданнях особисто брав участь, надавав пояснення з приводу своїх відмов та був особисто повідомлений про прийняті рішення. 18.12.2017 року позивач відмовився від наданої йому та членам його сім'ї двохкімнатної квартири, надавши право на приватизацію своїй дружині. 30.03.2018 року позивач звернувся з рапортом про забезпечення його квартирою АДРЕСА_2 або іншим житловим приміщенням. 03.04.2018 року за вихідним № 446 позивачу було надано відповідь про відсутність підстав для задоволення його клопотання та житла для постійного проживання. Також пояснила, що на даний час позивач є військовослужбовцем, має вислугу військової служби більше 20 років, однак своє право на отримання житла для постійного проживання він використав, тому підстав для задоволення позову немає.
Представник відповідача Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Федоров О.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву (а.с.87-89), просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зауважив, що п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3.08.2006 р. визначено, що забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання такого житла один раз протягом усього часу проходження військової служби. Приймаючи свої рішення житлова комісія військової частини НОМЕР_1 протокол від 19.12.2013 № 58 та рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.06.2013 № 166 позивачу надавалась двокімнатна квартира АДРЕСА_9 з залишенням на квартобліку всього складу сім'ї (5 осіб). Подальше прийняття рішення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 протокол № 67 від 19.12.2013 суперечить зазначеним рішенням та нормативно-правовим актам щодо захисту прав малолітніх дітей, оскільки батькові прийшлося б проживати окремо від своїх дітей, а також надання ще однієї квартири суперечить положенням п.3 Порядку.
Представники третіх осіб: Міністерства оборони України та Державна спеціальна служба транспорту України до судового засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, у відповідності з вимогами ч.3 ст. 223 ЦПК України розгляд справи проводиться у відсутності представника третьої особи.
Суд, заслухавши доводи сторін, перевіривши їх наявними у справі доказами, встановив наступні факти та правовідносини та прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02 вересня 1991 року проходить військову службу в підрозділах підпорядкованих Міністерству оборони України (а.с. 11-14 ). З 01.08.1995 року позивача зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення для проживання, про що міститься довідка та рапорт (а.с.113,114) в обліковій справі № 20/1 ОСОБА_1 , дослідженої в судовому засіданні.
В зв'язку з народженням сина ОСОБА_6 , Протоколом № 58 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 19.06.2013 р. п.2 було внесено зміни до Протоколу № 57 від 28.05.2013 р., а саме: «замість надання житла із зняттям з квартирного обліку надати квартиру з залишенням на квартирному обліку» (а.с.16).
Згідно ордеру на жиле приміщення від 03.07.2013 № 149 «Д», ОСОБА_1 з сім'єю з 5-ти осіб: ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_5 - дочка, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_6 - син, - надано право на зайняття жилого приміщення житловою площею 40,5 кв.м., що складається з 2-х кімнат у ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_11 (а.с.15).
19.12.2014 року за рапортом позивача, погодженим з дружиною, житлова комісія в/ч НОМЕР_1 Протоколом № 67 постановила: «зняти з квартирного обліку ОСОБА_4 - дружину, ОСОБА_5 - доньку, ОСОБА_6 - доньку, ОСОБА_6 - сина, залишити ОСОБА_1 одного» (а.с.18).
Листом Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради від 17.02.2015 р. № 14-127/188 роз'яснено, що рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 щодо зняття з квартирного обліку членів сім'ї військовослужбовця за їх заявами та залишення останнього на черзі з метою подальшого отримання окремої однокімнатної квартири відповідає вимогам житлового законодавства (а.с.19).
Засіданням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Протокол № 67 від 19.12.2014 року визначений попередній, орієнтовний розподіл житла у 48 квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_4 визначено: « відповідно до списку осіб, які перебувають в черзі на постійне житло, надати окрему однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , підполковнику ОСОБА_1 на одного. Перебуває в списку під № 3, претендентів на 1-ну кімнатну квартиру в черзі немає. В квартирі АДРЕСА_6 залишаються проживати дружина та діти. Квартиру надати зі зняттям з квартирного обліку» (а.с.20).
У заяві до компетентних органів від 12.05.2015 року, посвідченій приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим К.М., зареєстрованою в реєстрі за № 129, ОСОБА_1 повідомив, що не заперечує проти перерозподілу квартири АДРЕСА_12 , запропонованої йому житловою комісією військової частини НОМЕР_1 (а.с.115)
З Протоколу № 70 від 13.05.2015 року вбачається, що засіданням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 розглянуто заяву ОСОБА_1 зареєстровану приватним нотаріусом за №129, про відмову від отримання квартири в будинку по АДРЕСА_8 в зв'язку з відсутністю в квартирі санітарного обладнання, обладнання опалення, без влаштування стін та підлоги, комісія постановила: на підставі вищевказаного скасувати п.16 протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 19.12.2014 р. про виділення квартири підполковнику ОСОБА_1 (а.с.21).
05.05.2017 року ОСОБА_1 подав командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про прохання при розподілі житла в будинку по АДРЕСА_1 розподілити йому службове житло за адресою: квартиру АДРЕСА_2 (а.с.22).
Засіданнями житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Протокол № 81 від 05.05.2017 року п.9 та Протокол № 85 від 13.11.2017 року п.6 визначений попередній, орієнтовний розподіл житла у 32 квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_8 , визначено: «відповідно до списку осіб, які перебувають в черзі на постійне житло, під № 1 перебуває полковник ОСОБА_1 , який відмовився письмово від отримання житла в новозбудованому 32-квартирному будинку з подальшим наданням йому вторинного службового житла…» (а.с.23, 24).
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24.03.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 13.05.1995 у Вінницькому міському відділі реєстрації громадянського стану, актовий запис № 941 - розірвано (а.с.97).
У заяві до компетентних органів від 18 грудня 2017 року, посвідченій приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шібіріним О.Г., зареєстрованою в реєстрі за № 1113, ОСОБА_1 повідомив про відмову в участі приватизації квартири АДРЕСА_9 та відсутності у нього заперечень щодо приватизації цієї квартири ОСОБА_4 (а.с.60).
Згідно свідоцтва про право власності виданого 20 грудня 2017 року Органом приватизації житлового фонду 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту, квартира загальною площею 87,7 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_11 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 по 1/3 частці кожному. Свідоцтво видано згідно розпорядження органу приватизації житлового фонду від 20.12.2017 року № 72 (а.с.95 зворот).
30 березня 2018 року ОСОБА_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про забезпечення його житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , або іншим житловим приміщенням (а.с.7, 116).
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2018 року за № 446 відмовлено ОСОБА_1 в наданні житлового приміщення для постійного проживання, мотивовано відмову тим, що у 2013 році військовою частиною НОМЕР_1 йому та членам його сім'ї було надано житло для постійного проживання. Також зазначено про відсутність у військової частини житла для постійного проживання (а.с. 8)
У відповідності до ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» встановлено: Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій
службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Згідно ст. 47 Житлового кодексу УРСР, норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
У відповідності з вимогами ст. 42, ст. 43 Житлового кодексу УРСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Як видно з наведених вище доказів, позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який має вислугу на військовій службі більше 20 років, в зв'язку з чим перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 для отримання житлового приміщення для проживання. При цьому рішенням житлової комісії відповідача від 19.12.2014 року ОСОБА_1 залишено на квартирному обліку після отримання ним із сім'єю у складі 5-ти осіб жилого приміщення житловою площею 40,5 кв.м., що складається з 2-х кімнат у ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_11 . Таким чином, відповідачем у відповідності з вимогами ст.ст. 42, 43, 47 Житлового кодексу УРСР визнавалося право ОСОБА_1 на поліпшення житлових умов з урахуванням раніше наданого житлового приміщення для постійного проживання, в зв'язку чим, як встановлено в судовому засіданні, останній продовжує перебувати на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 станом на день ухвалення рішення судом.
Крім того, виходячи з вимог ст. 43 Житлового кодексу УРСР та п.32 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», якими встановлено, що військовослужбовцям житло надається згідно з чергою, черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень), суд враховує, що ОСОБА_1 перебуває в черзі на постійне житло під № 1, про що вказано житловою комісією військової частини НОМЕР_1 у Протоколі № 81 (п.9) від 05.05.2017 року та Протоколі № 85 (п.6) від 13.11.2017 року.
Разом з тим, виходячи зі змісту заяв позивача, поданих компетентним органам 12.05.2015 року та 18 грудня 2017 року, суд не вбачає підстав вважати їх такими, що свідчать про відмову ОСОБА_1 від отримання житлового приміщення для постійного проживання.
Отже, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 правомірно перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 як особа, яка потребує забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання.
Як слідує з відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2018 року за № 446, у військової частини НОМЕР_1 відсутнє житло для постійного проживання.
Згідно довідки № 279 від 11.04.2018р. ОСОБА_1 службовим житлом не забезпечений (а.с.9).
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» встановлено: Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла
для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 як особа, яка потребує забезпечення житловим приміщенням для постійного проживання, то виходячи з наведеної норми, позивач у разі відсутності житлового приміщення для постійного проживання, має право на забезпечення службовим житловим приміщенням. Тому дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в наданні службового житлового приміщення є неправомірними, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 704 грн.80 коп.
На підставі викладеного, ст.ст. 42, 43, 47 Житлового кодексу УРСР, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 р. «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_13 ) до Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) (ідентифікаційний код юридичної особи 33111325, адреса місцезнаходження: 14017, м.Чернігів, вулиця Івана Мазепи, будинок 18), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (ідентифікаційний код юридичної особи 33145904, адреса місцезнаходження: 02094, м.Київ, вулиця Магнітогорська, 5), треті особи: Державна спеціальна служба транспорту України (адреса місцезнаходження: 01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14), Міністерство оборони України(ідентифікаційний код юридичної особи 33145904, адреса місцезнаходження: 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) щодо відмови в наданні ОСОБА_1 службового житлового приміщення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) надати ОСОБА_1 службове житлове приміщення.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту) на користь ОСОБА_1 витрати понесені зі сплатою судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Новозаводський районний суд м.Чернігова.
Повне рішення складене 23.07.2018 року.
Головуючий - суддя І. В. Яременко