Справа № 591/1427/18
Провадження № 2/591/1392/18
30 липня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному провадженні цивільну справу № 591/1427/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 лютого 2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (у зв'язку із зміною типу банку, змінено найменування банку на ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено договір про іпотечний кредит № SUC4G50000004317, а також 19 серпня 2008 року - додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № SUC4G50000004317 від 18 лютого 2008 року, згідно з якими він отримав кредитні грошові кошти у розмірі 43 479,49 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік (1,17% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком користування до 18 серпня 2013 року включно.
22 лютого 2011 року, в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань по договору про іпотечний кредит, банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права, тобто обрав саме судовий спосіб.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року, яке рішенням колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2012 року скасовано в частині вирішених вимог за зустрічним позовом та 25 вересня 2012 року набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35870,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 286 599,88 грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вказаний розмір заборгованості був нарахований відповідачем за період з 18 лютого 2008 року по 30 грудня 2011 року і станом на 30 грудня 2011 року становив 35 870,72 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 18 745,84 доларів США; заборгованість по простроченому кредиту - 6 626,41 доларів США; заборгованість за відсотками - 5 831,32 доларів США; заборгованість з комісії - 1 344,32 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3 322,83 доларів США.
На даний час, згідно з постановою державного виконавця від 15 липня 2015 року, відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище рішення.
За заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович 20 жовтня 2017 року вчинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 42 818,35 доларів США, що за курсом 25,88 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04 серпня 2017 року складає 1108138,90 грн. з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 25372,25 доларів США; заборгованість за відсотками - 8 186,31 доларів США; заборгованість з комісії - 1 866,19 доларів США; заборгованість з пені - 7 393,60 доларів США. Витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 3 000,00 грн.
Строк, за який провадиться стягнення - 3 455 днів, а саме: з 18 лютого 2008 року по 04 серпня 2017 року.
За виконавчим написом проведено повторне стягнення заборгованості за період визначений рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року, тобто проведено подвійне стягнення суми заборгованості за вказаний у рішенні суду період.
Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням норм діючого законодавства.
По-перше, приватний нотаріус не переконався в тому, що позивачем (боржником) було отримано письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором. Жодної вимоги кредитора він не отримував, оскільки має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за цією адресою, а не за адресою, що вказана у виконавчому написі нотаріуса.
По-друге, відсутні докази, які б підтверджували факт безспірності заборгованості перед відповідачем (стягувачем). Як зазначалося раніше, за виконавчим написом проведено повторне стягнення заборгованості, а саме по тілу кредиту в повному обсязі, по процентам, комісії, пені на загальну суму 35 870,72 дол. США, за період визначений рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року, тобто проведено подвійне стягнення суми заборгованості за вказаний у рішенні суду період.
По-третє, з дня виникнення у відповідача (стягувача) права вимоги минуло більше трьох років. Позивач вважає, що відповідач використав передбачене ч.2 ст. ст. 1050, 1054 ЦК України право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, надіславши йому, ще в 2011 році, претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів та звернувся до суду з позовом про стягнення не лише простроченої заборгованості, а і тієї яка підлягала сплаті в майбутньому. Дана обставина встановлена рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року.
Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.
Звернення відповідача до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою про дострокове стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором (дострокове виконання основного зобов'язання), 22 лютого 2011 року, перервало перебіг позовної давності.
А відтак, 22 лютого 2011 року є початком перебігу строків позовної давності, який, відповідно закінчився 22 лютого 2016 року (укладеним між сторонами договором (п.5.5) передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років). Дій, що свідчили б про переривання перебігу позовної давності позивач не вчиняв.
Посилаючись на зазначені обставини, просить визнати виконавчий напис № 16377 від 20 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2018 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу запропоновано в строк не більше десяти днів з дня вручення копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки.
04 квітня 2018 року від позивача надійшла позовна заява з усуненими недоліками та ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 08 травня 2018 року о 09 год. 30 хв.
В зв'язку з першою неявкою в судове засідання відповідача, підготовче засідання відкладене на 19 червня 2018 року о 13 год. 10 хв.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2018 року закрите підготовче провадження у зазначеній справі та призначено справу для розгляду по суті на 09 год. 30 хв. 30 липня 2018 року з викликом сторін у справі.
Заяви по суті справи від відповідача та третьої особи не надійшли.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Позивач надів суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його присутності, надав суд копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №16377 від 20 жовтня 2017 року.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Під час судового розгляду встановлено, що 20 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 16377, про стягнення з позивача не сплачену в строк за кредитним договором №SUC4G40000004317 від 18 лютого 2008 року, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 42818,35 доларів США, що за курсом 25,88 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04 серпня 2017 року складає 1108138, 90 грн. з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 25 372,25 доларів США; заборгованість за відсотками - 8 186,31 доларів США; заборгованість з комісії - 1 866,19 доларів США; заборгованість з пені - 7 393,60 доларів США.
Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 3000 грн. 00 коп.
Строк, за який провадиться стягнення -3455 днів, а саме: з 18 лютого 2008 року по 04 серпня 2017 року (а.с. 58).
15 липня 2015 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Жван А.О. відкрито виконавче провадження ВП №48145689 з виконання виконавчого листа №1805/6540 виданий 03 грудня 2012 року (а.с.27-28).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року (справа №1805/6540/2012, провадження №2/1805/1775/2012) у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним договору поруки, припинення поруки позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35870,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 286599,88 грн., а також судові витрати в сумі 1820 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено, визнано частково недійсним договір поруки №SUC4G40000004317 від 18 лютого 2008 року, що був укладений між кредитором ЗАТ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідати перед банком за додатковими угодами дo договору про іпотечний кредит № SUC4G40000004317 від 18 лютого 2008 року як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому (п. 1 договору поруки), а також в частині надання договором поруки згоди на зміну умов договору про іпотечний кредит без додаткового погодження змін з поручителем (п.1.5 договору поруки) та припинити дію договору поруки № SUC4G40000004317 від 18 лютого 2008 року, що був укладений між ЗАТ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_5 (а.с.30-32, т. 2, справа № 1805/6540/12, провадження №2/1805/1775/2012).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2012 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року скасовано в частині вирішених вимог за зустрічним позовом, а позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано поруку за договором поруки від 18 лютого 2008 року за № SUC4G40000004317 такою, що припинена внаслідок укладення додаткової угоди від 19 серпня 2008 року (а.с.66-67 т. 2, справа №1805/6540/12, провадження №2/1805/1775/2012).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2013 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року (у незмінній апеляційним судом частині) та рішення апеляційного суду Сумської області від 25 вересня2018 року залишено без змін (а.с.101-102 т. 2, справа № 1805/6540/12, провадження №2/1805/1775/2012).
Рішенням суду у вказаній справі № 1805/6540/12, провадження №2/1805/1775/2012 встановлено, що 18 лютого 2018 року між Приватбанком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит, згідно з яким відповідач отримав кредит в сумі 200737,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік зі строком погашення не пізніше 18 лютого 2038 року.
19 серпня 2008 року між Приватбанком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 18 лютого 2008 року, згідно якого станом на 19 серпня 2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит від 18 лютого 2008 року складає 200657,85 грн., що еквівалентно 43479,49 дол. США за сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць.
18 лютого 2008 року між ПриватБанком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, з передачею в іпотеку з метою належного виконання зобов'язання 2-х кімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
За зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 не виконав зобов'язання по поверненню кредиту і відсотків у строки визначені договором, у зв'язку з чим станом на 30 грудня 2011 року він має заборгованість в сумі 35870,72 доларів США, з яких: 18745,84 доларів США заборгованість за кредитом, 6626,41 дол. США заборгованість по простроченому кредиту, 5831,32 доларів США заборгованість по відсоткам, 1344,32 дол. США - заборгованість з комісії, 3322,83 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З наданого розрахунку заборгованості за договором №SUC4G40000004317 від 18 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, вбачається, що така заборгованість утворилася в період з 19 серпня 2008 року по 04 серпня 2017 року та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25372,25 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 8186,31 доларів США, заборгованості з комісії у розмірі 1866,19 доларів США, заборгованості з пені у розмірі 73935,97 доларів США (а.с. 69-70).
Враховуючи наявність рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2012 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2012 року у справі №1805/6540/2012, провадження № 2/1805/1775/2012, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 35870,72 дол. США, яка виникла станом на 30 грудня 2011 року, вчинений виконавчий напис стосується зобов'язання ОСОБА_1, яка виникла в аналогічний період, а тому свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Крім того позивач не погоджується з розміром вказаної заборгованості, посилаючись на те, що питання щодо стягнення такої порушена поза межами строків позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.
Таким чином також відсутні підстави вважати, що заявлена стягувачем сума заборгованості, стосовно якої він порушив питання про вчинення нотаріусом виконавчого напису, є безспірною, оскільки в порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом вчинено виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
З огляду на зазначене, викладені в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 264-266 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем (місцезнаходження: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 11, оф. 25) 20 жовтня 2017 року про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) заборгованості в сумі 42818,35 дол. США, що за курсом 25,88 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04 серпня 2017 року складає 1108138 грн. 90 коп. та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису в сумі 3000 грн. 00 коп., який зареєстрований в реєстрі за № 16377.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 06 серпня 2018 року.
Суддя А.П.Сидоренко