Справа № 711/6132/17
Провадження № 1-кп/711/83/18
06 серпня 2018 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Березняки Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом, учасником бойових дій, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом не являється,проживаючого: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 14.05.1996 Соснівським районним судом м.Черкаси за ст.141 ч. 2 КК України; вид покарання - позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці, конфіскація майна, звільнений 12.07.1996 після відбуття строку покарання;
- 10.12.1999 Черкаським обласним судом за ст.69, ст.142 ч.3, ст.19 ч.4, ст.142 ч.3, ст.193 ч.2, ст.42 ч.1 КК України; вид покарання - позбавлення волі на строк 10 років, конфіскація майна, звільнений 27.02.2006 умовно-достроково, невідбутний термін 1 рік 5 місяців 19 днів; обраний запобіжний захід - тримання під вартою,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.396 КК України, -
В березні 2007 року під час спілкування ОСОБА_5 зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_6 , матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, останній висловив намір вчинити крадіжку з залу гральних автоматів «Вулкан», розташованого по вул.В'ячеслава Чорновола (Енгельса), 235/1 в м.Черкаси. В подальшому, 17 березня 2007 року близько 03.30 год., особа на ім'я ОСОБА_6 , разом з невстановленим чоловіком, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на приміщення зала гральних автоматів «Вулкан» по вул.В'ячеслава Чорновола (Енгельса), 235/1 в м.Черкаси, та відкрито, умисно, з корисливих мотивів, з застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділи чужим майном, яке належить ТОВ «СІННІС, ЛТД» та потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 109035 гривень, після чого з викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, чим завдали матеріальної шкоди у великих розмірах, що кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Після відкритого заволодіння чужим майном, особа на ім'я ОСОБА_6 повідомив про вчинений ним злочин ОСОБА_5 та попросив допомоги відчинити викрадений сейф. Тоді 17 березня 2007 року у вечірній час ОСОБА_5 , достовірно знаючи про викрадення чужого майна, не будучи членом сім'ї чи близьким родичем осіб, які його скоїли, заздалегідь не обіцяно приховав особливо тяжкий злочин, не повідомивши про його вчинення в правоохоронні органи, тобто вчинив умисні дії, допомігши сховати майно, здобуте злочинним шляхом, а саме разом з особою на ім'я ОСОБА_6 та невстановленим чоловіком, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, перевіз викрадене до помешкання своєї тітки в с.Шелепухи Черкаського району, де біля її будинку за допомогою електроінструменту вони зрізали замки з сейфу та дістались до його вмісту після цього ОСОБА_5 на запитання ОСОБА_6 , де можна втопити викрадений сейф, надав пораду щодо можливості приховання предметів злочину у розташованій неподалік річці, що і було зроблено останнім
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та показав, що в 2006 році в кафе він познайомився з чоловіком на ім?я ОСОБА_6 . З ним вони періодично бачились, проте не підтримували близьких стосунків. Якось він позичав у ОСОБА_6 кошти, щоб зібрати дитину до школи. Одного разу в кафе ОСОБА_6 і ще один чоловік, ім?я якого він не пам?ятає, запропонували йому вчинити крадіжку сейфів, від чого він категорично відмовився, оскільки недавно звільнився з місць позбавлення волі. В подальшому в березні 2007 року цьому зателефонував ОСОБА_6 і сказав, щоб він вийшов до нього поспілкуватися. Коли він вийшов, то ОСОБА_6 був на машині разом з ним був ще один чоловік, ім?я якого він не пам?ятає, він сидів за кермом. В подальшому ОСОБА_6 сказав, що вони вчинили крадіжку і їм треба його допомога, щоб розпиляти сейфи, оскільки вони вже пиляли та їм хтось завадив. На вказану пропозицію він відмовився в категоричній формі. Після чого між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. Хлопці наполягали на тому, що вони йому все розповіли і тепер він має їм допомогти, інакше в противному випадку, вони залишаться ворогами і з ним та його близькими щось може трапитися всяке. Тому під психологічним примусом він вирішив поїхати з ними в село до батьків, які проживають в с.Березняки Черкаського району. Під час поїздки до села між ними періодично викликали сварки та бійки, неодноразово вони зупинялися і виходили з автомобіля. В цей час він бачив у водія в руках предмет схожий на ніж і він розумів, що ця людина не адекватна і може зробити що завгодно. Коли таки вони приїхали до його батьків, він зайшов у двір. На подвір?ї був його батько, привітавшись з яким він запитав чи є в нього якісь пасатижі чи болгарка. Батько запитав для чого це йому потрібно і після відповіді, що їм необхідно щось розпиляти, він відмовив в наданні інструменту та не дозволив нічого робити на подвір'ї. Він зрозумів, що мова іде про щось неправомірне і посваривши його, мовляв він тільки-но звільнився і знову за своє, на що він його запевнив, що до будь-яких неправомірних дій він не причасний. Потім він зайшов в хату привітатися з матір?ю і в подальшому вони сіли в автомобіль і попрямували до його тітки ОСОБА_8 в с.Шелепухи Черкаського району, яке розташоване за 7 км. Там тітка дозволила їм скористатися сараєм, в який вони провели електрику та розпиляли сейфи. Сейфів було два. В них виявилися багато зв'язок з ключами від ігрових автоматів, ігрові бляшанки та нічого суттєвого. Окрім двох сейфів у хлопців ще був розпил, а тому скільки всього було розпилено сейфів він не знає. Після цього хлопці запитали де є поблизу річка, на що він відповів, що є два варіанти: річка Рось біля села Хрещатик та річка Вільшанка біля Мошен. На що вони подякували і рушили в сторону Мошен. Він залишився в тітки. В подальшому йому стало відомо, що вони втопили сейфи в Вільшанці з містка в с.Мошни. Вину визнає, проте інакше вчинити не міг оскільки хвилювався за своїх близьких.
Незважаючи на повне визнання своєї вини ОСОБА_5 , вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, а саме:
-показами допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , яка показала, що обвинувачений по справі це її чоловік. З чоловіком одружена з 1992 року. Після звільнення ОСОБА_5 з місць позбавлення волі вони також проживали разом. Між ними виникли такі стосунки, що вона нічого особливо не розпитує чоловіка, а він їй нічого не розказує. На той час , коли вчинено кримінальне правопорушення, років десять назад, точної дати не пам?ятає оскільки пройшов тривалий час, її чоловік ОСОБА_5 зник кудись на два дні, а потім приїхав додому. На обличчі у нього під лівим оком був синець. На її питання, що трапилося, він нічого не відповідав. В подальшому вони переїхали жити і працювати в м.Київ. Більше по справі пояснити нічого не може.
-показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , який показав, що він разом з дружиною ОСОБА_11 проживає тривалий час в с.Березняки. Обвинувачений по справі це його син. ОСОБА_12 приїздив до них не дуже часто оскільки тоді в них була будівництво. 17.03.2007 року у вечірній час до них в с.Березняки приїхав ОСОБА_5 на автомобілі ні кольору ні номерів не запам'ятав. Разом з ним було двоє чоловіків. ОСОБА_13 вийшов з автомобіля і спочатку пішов у хату. На обличчі у нього під лівим оком був синяк. Він в цей час перебував у дворі. Водій і ще один чоловік витягли з багажнику автомобіля болгарку і запитали у нього де можна підключити болгарку, оскільки їм щось було потрібно розпиляти. Він їм повідомив, що у них слабка проводка і він не дозволить нею нічого пиляти. В цей час підійшов ОСОБА_13 , якому він також відмовив в підключені болгарки. Після цього хлопці сіли в автомобіль і уїхали. Що саме вони планували розпилювати йому не відомо.
-показами допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 , яка показала, що тривалий час вона проживає в с. Березняки Черкаського району разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 . Обвинувачений по справі - це її син. Він час-від-часу приїздить до них в село, щоб допомогти їм. Що стосується події, яка мала місце 17.03.2007 року, то пояснити нічого не може оскільки пройшов тривалий час і вона нічого не пам?ятає. Зазначила, що декілька разів її син приїздив з синцями на обличчі. На її запитання, що трапилося - він нічого не відповідав.
-даними протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 17 березня 2007 року;
-даними протоколу добровільної видачі від 27 березня 2007 року;
-відношенням ТОВ «Сінніс ЛТД» про суму завданих збитків;
-даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання свідку ОСОБА_14 ;
-даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання свідку ОСОБА_15 .
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується, як його показами даними ним в судовому засіданні, так і тими доказами які були зібрані органами досудового розслідування.
На підставі викладеного суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.396 КК України - заздалегідь необіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно.
В якості пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставин суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні батька похилого віку.
Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_5 обставин не встановлено.
Суд вважає, що підстав для застосування обвинуваченого ОСОБА_5 ст.69 КК України не вбачається.
Відповідно до Законом України "Про амністію у 2016 році" визначено коло осіб, які підлягають звільненню від відбування покарання.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про амністію у 2016 році" - звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, зазначені у статті 1 цього Закону, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
Відповідно до п.є ч.1 ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" - звільненню від відбування покарання підлягають особи, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
В ході судового розгляду судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 має батьків ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто батько ОСОБА_5 досяг 70-річного віку.
Про можливість застосування амністії саме до осіб, а не до покарання, зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі № 539/3352/16-к.
Зокрема під час перегляду справи у касаційному порядку Верховний Суд визнав висновок апеляційного суду помилковим, звільнив особу від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та постановив вирок суду, яким особу засуджено за частиною 3 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням статті 75 КК та встановлено іспитовий строк 3 роки, виконувати самостійно.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту «в» статті 9 Закону України «Про амністію в 2016 році» амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, ч.1 ст.9 ЗУ "Про амністію в 2016 році", відповідно до якого амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.396 КК України - є злочином середньої тяжкості.
У відповідності до ст.86 КК України - амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб (визнаних винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуто судами, але вироки не набрали законної сили), які можуть бути таким законом повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Верховний Суд зауважив, що зазначена норма кримінального закону передбачає застосування амністії саме до осіб, а не до покарання. А суд апеляційної інстанції поставив у залежність призначення покарання за сукупністю вироків з можливістю застосування Закону України «Про амністію», що суд касаційної інстанції визнав неприпустимим.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин, який не є особливо тяжким, крім того він на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» він має на утриманні батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який досяг 70-річного віку, крім того ОСОБА_5 дав свою згоду суду на застосування амністії щодо нього, тому його необхідно звільнити за амністією як від основного, так і додаткового покарання за вироком суду.
Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст. ст. 370, 373 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд, -
Визнати ОСОБА_5 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.
На підставі до п.є ч.1 ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м.Черкаси який його ухвалив протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1