ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
06 серпня 2018 року м. Київ № 826/8691/18
Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України в якому просив: визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти № 367 від 16.04.2018р." зареєстрований Міністерством юстиції України 05.05.2018р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018р. адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
В вищезазначеній ухвалі зазначено, що позивачем не доведено факту застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт, а відтак позивачу необхідно подати до суду обґрунтування з доказами на підтвердження факту застосування оскаржуваного наказу до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей наказ.
Позивачем до суду подано заяву на усунення недоліків до якої додано обґрунтування на підтвердження факту застосування оскаржуваного наказу до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей наказ.
В обґрунтування зазначає, що мав на меті усиновити шестирічну дитину та після усиновлення, мав на меті подати документи для зарахування цієї дитини до школи № 100 в Подільському районі міста Києва. Однак, місце проживання позивача зареєстровано в Деснянському районі міста Києва, а відтак місце проживання позивача знаходиться на території обслуговування іншої школи. Тож його дитина не має права першочергового зарахування до школи № 100. З огляду на що, вважає себе суб'єктом правовідносин у яких було застосовано оскаржуваний наказ, який на його думку, порушив його права.
Суд вважає такі доводи помилковими з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, визначено статтею 264 КАС України.
Так, у частині другій вказаної статті зазначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Звертаючись до суду з позовом щодо законності нормативно-правового акта суб'єкта владних повноважень чи акта індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивача, прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема у постановах від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 3 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 12 квітня 2017 року у справі №П/800/589/16.
Позивачу на підтвердженні своїх доводів необхідно було надати обґрунтування разом з доказами.
Проте, позивач зазначаючи про бажання усиновити дитину та неможливість її в подальшому влаштувати в школу № 100 в Подільському районі міста Києва не надає жодних належних та допустимих доказів.
Бажання позивача усиновити дитину та влаштувати її до школи не спричиняє на момент пред'явлення позову для позивача жодних правових наслідків, які можуть бути підставою для можливості оскарження наказу Міністерства освіти і науки України.
Більше того, суд повторно зазначає, що навіть у випадку, коли акт підлягає оскарженню у випадку коли його оскаржує суб'єкт щодо якого може бути застосований цей акт, насліки для позивача у вигляді порушення його прав, свобод та законних інтересів внаслідок чинності такого акта або окремих його положень мають бути "неминучими", а не "можливими", тобто такими, що можуть і не настати.
Доводи позивача про застосування оскаржуваного наказу до позивача з посиланням на те, що такий наказ стосується всіх без виключення громадян України, які мали, мають та/або будуть мати дітей, а також на те, що позивач познайомився з декількома батьками, які не змогли зарахувати своїх дітей до школи внаслідок чинності оскаржуваного наказу, не приймаються судом до уваги, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Більше того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вищевикладеного.
Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем обґрунтування без надання жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів, не підтверджують факту наявності у позивача права оскаржити нормативно-правовий акт, з огляду на те, що позивачем не доведено, що він особою, щодо якої застосовано або особою, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не повній мірі усунуто недоліки залишеної без руху позовної заяви, а відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. 123, 160, 161, 169 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.
2. Ухвалу про повернення позовної заяви разом із доданими матеріалами повернути позивачу супровідним листом шляхом їх направлення рекомендованим поштовим відправленням із зворотнім повідомленням про вручення.
3.Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.І. Добрянська