01 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/8530/17
Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Пучкова І.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Потапчук В.О.
суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
за участю представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Палієнко Д.О., Чуханенко Р.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2017 року ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає відмову відповідача у виплаті страхових виплат у зв'язку зі смертю її чоловіка, який хворів на професійне захворювання протиправною у зв'язку з тим, що нею були здійсненні всі необхідні дії для призначення страхових виплат, проте, через відсутність документів, які неможливо отримати з зони проведення АТО, їй було відмовлено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2018 року адміністративний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса щодо призначення ОСОБА_6 страхових виплат у зв'язку із смертю потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса призначити ОСОБА_6 страхові виплати у зв'язку із смертю потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 2 096,78 гривень щомісячно, довічно.
В позовних вимог про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Одеса самостійно отримати в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси довідку про розмір пенсії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.
01 серпня 2018 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції здійснено заміну відповідача на належного - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 2011 року.
За життя ОСОБА_5 хворів на професійне захворювання - пневмоконіоз.
Відповідно до висновку обласної профпатології МСЕК м. Донецька від 14.11.1995 р., йому було встановлено 45 відсотків втрати професійної працездатності і встановлена 3 група інвалідності безстроково (довідки від 29 серпня 1996 року та 14 листопада 1995 року, акт розслідування хронічного професійного захворювання від 22 листопада 1995 року). Професійне захворювання було пов'язане з хворобою легенів.
За життя ОСОБА_5 перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, отримував страхові виплати.
16 березня 2012 року позивачка завернулась до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, з заявою про призначення їй страхових виплат.
16 березня 2012 року Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське, Донецької області, було надане направлення на МСЕК для встановлення причино-наслідкового зв'язку між смертю потерпілого та профзахворюванням.
Рішенням Одеської обласної МСЕК №2 від 31 липня 2012 року встановлено, що причинний зв'язок між смертю та професійним захворюванням відсутній, згідно з актом №11 від 31 липня 2012 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року скасовано акт № 11 від 31 липня 2012 року, прийнятий обласною медико-соціальною експертною комісію № 2 м. Одеси про не встановлення зв'язку смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, з його професійним захворюванням пневмоконіоз, скасовано рішення обласної медико-соціальної експертної комісії №2 міста Одеси від 31 липня 2012 року про невстановлення зв'язку смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, з його професійним захворюванням, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_5, з його професійним захворюванням пневмоконіоз, зобов'язано обласну МСЕК № 2 м. Одеси надати висновок про встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_5, з його професійним захворюванням пневмоконіоз.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 26 січня 1963 року.
Вона є тимчасово переміщеною особою.
Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1.
До дня смерті її чоловік ОСОБА_5 проживав разом з нею. Зазначені обставини підтверджуються довідками Органу самоорганізації населення «Дмитріївка».
07 травня 2015 року позивачка знову звернулась до відділення ФССНВ та ПЗ України у м. Одесі з заявою про призначення їй щомісячної страхової виплати з дня смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповіддю Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПЗУ в м. Одесі № 05/1903 від 22 квітня 2016 року їй повідомлено, що у зв'язку з тим, що не надійшли документи з ВД ФССНВ та ПЗ м. Кіровське Донецької області, призначити страхові виплати неможливо.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 31 липня 2017 року №0024221306, №0024251306 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки станом на дату складання акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень щодо ФОП ОСОБА_7 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25560060006052474 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податковому кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною 8 ст.42 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі, якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сімї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:
1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;
2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом.
У разі, якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.
Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту.
Страхові виплати особам, які втратили годувальника, з урахуванням призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч.1 ст.41 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш, як десятимісячного строку після його смерті.
Абзацом 2 п.8 ст.41 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі, якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров'я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого.
Стаття 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, якщо застрахований або члени його сімї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.
Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що позивач відповідає вимогам, визначеним п.2 ч.2 ст.41 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як є пенсіонером, не працює, до дня смерті чоловіка проживала разом з ним, що підтверджене дослідженими доказами.
21 серпня 2015 року Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ та ПЗУ в м. Одесі звернулося з запитом до заступника начальника управління ВД ФССНВ в Донецькій області.
05 вересня 2015 року Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське Донецької області надано листа про неможливість надання будь-яких документів, які містяться в матеріалах особової справи ОСОБА_5. у зв'язку з проведенням там АТО.
Частиною 10 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ встановлено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
Відповідно п. 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №531 від 01 жовтня 2014 року «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» установлено, що:
1) особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди), відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.
Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки;
2) матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються за умови подання документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання, а у разі відсутності таких документів - на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності у зазначеному Реєстрі необхідних відомостей, матеріальне забезпечення надається у мінімальному розмірі, встановленому правліннями фондів, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на його надання.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідач, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства, зобов'язаний був призначити позивачеві страхову виплату у розмірі, визначеному ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність відмови відповідача у призначенні страхових виплат з дня смерті ОСОБА_5, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3.
При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі щодо посилання на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 16 березня 2017 року по справі №520/13531/16-а про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_6 з тими самими позовними вимогами до того ж відповідача, яка не була оскаржена позивачкою та є діючою, колегіі суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, позивачка відповідно до вимог ч.4 ст.240 КАС України, після часткового усунення підстав, з яких попередній позов було залишено без розгляду, а саме після відновлення частини документів, які можливо було власними силами відновити, для встановлення наділенних чинним законодавством прав повторно звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції залишено апеляційним судом без змін, то розподіл судових витрат передбачений ст.139 КАС України не підлягає.
Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 лютого 2018 року прийнятого у відкритому судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 01 серпня 2018 року.
Головуючий суддя Потапчук В.О.
Судді Шляхтицький О.І. Семенюк Г.В.