03 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2240/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 28.02.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17, за період з 01.02.2017 по 28.02.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
24.07.2018 судом одержано відзив ГУПФ на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 17-19/. Звертав увагу на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення без неправомірних зволікань.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ та отримує пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що відповідачем не заперечується.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 95% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 2) та в розмірі 100% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано ГУПФ з 01.02.2017 перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 95% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 2), а з 01.06.2017 року в розмірі 100 % від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не змінюючи базовий місяць індексації та до змін в законодавстві та провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум з 01.02.2017 /а.с. 27-31, 32-35/.
На виконання судового рішення ГУПФ 07.02.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 та з 01.06.2017 /а.с.. 21-22/.
Кошти у розмірі 8412,88 грн надійшли на рахунок позивача 05.06.2018, що підтверджено копією виписки по картковому рахунку /а.с. 9/.
08.06.2018 позивач звернувся до ГУПФ із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії /а.с. 10/.
Листом від 14.06.2018 вих. №1038/Н-03 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати компенсації /а.с. 11/. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено.
Не погодившись з доводами відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої частиною другою статті 55 Закону №2262-XII, статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16 та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 18.07.2018 у справі №490/6755/15-а.
З цих підстав суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування компенсації ОСОБА_1
Стосовно посилань відповідача на постанову Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14, суд звертає увагу на те, що у цій постанові зазначені вище норми закону застосовано за інших фактичних обставин справи, а саме - щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим підстави для застосування відповідних висновків до спірних відносин відсутні.
У цій справі позивач просить нарахувати компенсацію на суму пенсії, яка ним не отримана з вини пенсійного органу та нарахована на підставі судового рішення - постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17.
При цьому судовим рішенням відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2017, а фактичну виплату пенсії позивачу проведено 05.06.2018.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначаючись зі способом захисту порушеного права ОСОБА_1, суд виходить з того, що права позивача у спірних відносинах порушені бездіяльністю ГУПФ щодо ненарахування компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.
А відтак, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною зазначену бездіяльність відповідача, а також зобов'язати ГУПФ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідної компенсації.
За таких обставин, позов належить задовольнити частково.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд звертає увагу на те, що зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов'язком суду. У цій справі позивач не довів, що відповідач, після набрання даним рішенням законної сили, буде ухилятись від його виконання. А відтак, підстави для встановлення судового контролю відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача належить відмовити.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Позивач від сплати судового збору звільнений у відповідності до вимог пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-244, 262, 263, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1, 36007) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кукоба