Справа № 825/811/18 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
31 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Федотова І.В.
Сорочка Є.О.
при секретарі: Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірним рішення, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірним рішення Міністерства оборони України виражене у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; скасування протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги; зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю: Визнано неправомірним рішення Міністерства оборони України виражене у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Скасовано протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міністерство оборони України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на момент встановлення позивачу інвалідності діяла редакція ст. 16 Закону №2011-ХІІ, яка передбачала виплату такої допомоги особам, які проходили строкову військову службу, у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Таким чином, на думку скаржника, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, отримання одноразової грошової допомоги пов'язується з настанням інвалідності або безпосередньо під час проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. В даному випадку, інвалідність настала і встановлена не за таких умов, що вказує на відсутність правових підстав для виплати допомоги. Також скаржник наполягає на поданні позивачем неповного пакету документів, зокрема, не надано документу про причини та обставини поранення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу з 18 травня 1983 року по 19 серпня 1985 року та з 30 листопада 1984 року по 19 серпня 1985 року брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Під час проходження військової служби отримав поранення.
З копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2091 від 26 жовтня 2012 року вбачається, що поранення у ОСОБА_1 - множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ - контузію головного мозку, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідок МСЕК сер. АВ № 0111875 від 05 листопада 2013 року та серії АВА № 018566 від 01 грудня 2015 року позивачу встановлена безтермінова III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
19 серпня 2016 року відповідно до п. 64 Протоколу № 72 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Міністерством оборони України, прийнято рішення: «Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовцю строкової служби, яким установлено інвалідність до 01 січня 2014 року, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
У зв'язку з викладеним, повернуто документи до обласних військових комісаріатів згідно списку.
Вважаючи таке рішення Міністерства оборони України неправомірним, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 750/5567/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року його позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити на адресу Міністерства оборони України заяву про призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності для її розгляду по суті.
29 січня 2018 року Міністром оборони України затверджено протокол комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 відповідно до п. 47 якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи зазначене рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу протиправною, останній звернувся з даним позовом до суду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Відповідно до ст. 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
Згідно ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто станом на 05 листопада 2013 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті) встановленої п. 5 цієї статті.
Пунктом другим Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту другого Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 (в редакції чинній на час звернення позивача за допомогою) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вбачається, що документи позивача фактично повторно направлені на доопрацювання, оскільки відповідач у зазначеному протоколі зазначає, про те, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з неподанням ОСОБА_1 довідки органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності, що на переконання відповідача унеможливлює визначення розміру одноразової грошової допомоги.
Проте, всупереч приписів вказаного Порядку Міністерство оборони України не прийняло передбаченого рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на норми ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто станом на 05 листопада 2013 року).
Натомість, прийняття рішення про направлення документів на доопрацювання порядком не передбачено.
Разом з тим, враховуючи, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи фактично повернуті на до оформлення про що свідчить вказівка відповідача у тексті протоколу «Заявником не подано довідку органів МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності…», в межах розгляду цієї справи, судом першої інстанції було безпідставно покладено на Міністерство оборони України обов'язок призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.
Слід зазначити, що задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції фактично встановив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги з посиланням на ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), оскільки зробив висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Натомість, такі висновки є необґрунтованими, оскільки, встановивши, що позивач проходив строкову військову службу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби врегульовано ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яка по іншому ніж частина друга, визначала право на отримання одноразової допомоги в залежності від часу настання інвалідності.
Так, ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України).
Аналогічні умови щодо військовослужбовців строкової військової служби закріплені і в пункту другому Порядку № 499.
Отже, а ні ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, а ні Порядком № 499, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Таким чином, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб'єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб'єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство оборони України обов'язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно вимог законодавства.
Крім того, суд першої інстанції інстанцій скасував протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 26 січня 2018 року № 9.
Натомість, протокол сам по собі не є рішенням, а є документальною формою фіксації подій та прийнятих рішень, тому належним способом захисту прав позивача в цій частині буде скасування відповідного рішення, оформленого протоколом.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2018 року.
Вказані обставини є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з врахуванням визначення правильного способу захисту прав позивача, що є припустимим в даному випадку.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання неправомірним рішення, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Міністерства оборони України, викладене у формі протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Скасувати рішення, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року № 9 в частині відмови у призначенні та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з 05 листопада 2013 року, відповідно до ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді І.В. Федотов
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2018 року.