Іменем України
Київ
31 липня 2018 року
справа №810/728/14-а
адміністративне провадження №К/9901/3192/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у складі судді Балаклицького О.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у складі колегії суддів Карпушової О. В., Бистрик Г.М., Оксененко О.М. у справі № 810/728/14-а за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
03 лютого 2014 року ОСОБА_1 (далі платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 04 грудня 2013 року №0029761702, яким визначено суму податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у розмірі 883 980 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 220 995 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.
10 лютого 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 04 грудня 2013 року №0029761702.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок безпідставного віднесення податковим органом до додаткового блага, яке включається в базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб, сум списаної банком кредиторської заборгованості за рахунок свого страхового резерву.
14 липня 2014 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У касаційній скарзі відповідача міститься клопотання про зупинення виконання оспорюваних судових рішень.
17 липня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання цієї ухвали.
23 вересня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано справу № 810/728/14-а з Київського окружного адміністративного суду. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень, з мотивів його безпідставності.
06 червня 2016 року справа № 810/728/14-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
11 січня 2018 року справу № 810/728/14 передано до Верховного Суду.
Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у листопаді 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання податкового законодавства позивачем за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 274/17-2/НОМЕР_1 від 08 листопада 2013 року (далі - акт перевірки).
Висновками акта перевірки встановлено порушення пунктів частини «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 883 980 грн.
04 грудня 2013 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким за порушення пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 883 980 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220 995 грн.
Наявність складу податкового правопорушення податковим органом обґрунтовується інформацією з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України, відповідно до якої Публічним акціонерним товариством «БТА Банк» (далі - Банк) у VI кварталі 2012 року позивачу виплачено дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу - 126) у сумі 5 211 505 грн. 97 коп.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Банком укладено кредитні договори від 12 червня 2007 року №086/06б та від 12 березня 2008 року № 002/001/08-22-1, за умовами яких Банк зобов'язується надати позивачу грошові кошти у сумі 317 000 доларів США та 757 500 грн. відповідно.
Внаслідок виконання Постанови Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №172 відшкодовано в баланс Банку борг платника податків перед банком за кредитними договорами від 12 червня 2007 року №086/06б на суму 486 303, 32 доларів США та від 12 березня 2008 року №002/001/08-22-1 на суму 1 324 483 грн. 53 коп. за рахунок створеного Банком резерву та його суму враховано на позабалансовому рахунку, про що повідомлено позивача листами від 10 січня 2013 року № 09-03/180 та № 09-03/178.
29 вересня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В. В. вчинено виконавчі написи за №324, №325 про звернення стягнення на предмет іпотеки - будинку, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Дімітрова, будинок 57.
У Відділі державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції знаходяться виконавчі провадження № 16605968 та № 16606120 щодо виконання виконавчих написів від 29 вересня 2009 року №324 та №325 про звернення стягнення на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, які належать боржнику - ОСОБА_1, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, задоволення вимог Банку в сумі 2 774 167 грн. 77 коп. та у сумі 896 833 грн. 03 коп.
Проблемою даного спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.
До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб підпунктом 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України, підпунктом "д" віднесений дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
Склад податкового правопорушення, передбаченого абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), наявний за сукупності умов - анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу, включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, розмір отриманого позивачем додаткового блага.
Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій виходили з того, що прощення (анульованого) суми боргу (кредиту) фактично не відбулося, при цьому обставини щодо прийняття рішення кредитором, у спірних відносинах банком про прощення анульованого боргу (кредиту) або про факт не прийняття цього рішення судами не встановлювались. Судами попередніх інстанцій лише зазначено, що будь-які рішення Банку щодо припинення зобов'язань позивача за кредитними договорами від 12 червня 2007 року №086/06б та від 12 березня 2008 року № 002/001/08-22-1 шляхом прощення боргу в матеріалах справи відсутні.
Не витребовувався та не досліджувався податковий розрахунок суми доходу направлений банком податковому органу, а також розрахунок збільшеного (визначеного) грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи (позивача у справі), виходячи із суми анульованого тіла кредиту, суми відсотків та комісії. Не перевірявся факт належного повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу. Судами попередніх інстанцій не вирішувалось також питання про доцільність залучення кредитора (банку) як третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору.
Судами попередніх інстанцій, серед іншого, не надано оцінки тому факту, що в основу податкового повідомлення-рішення покладено податкове правопорушення, передбачене пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, зміст положень якого визначає виключно ставку податку, а не конкретне правопорушення, встановлене актом перевірки.
Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до частин першої та другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Враховуючи положення вищенаведених норм, Верховний Суд вважає, що відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін документів та інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 810/728/14-а скасувати.
Адміністративну справу № 810/728/14-а направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер