Іменем України
31 липня 2018 року
Київ
справа №820/2916/17
адміністративне провадження №К/9901/50012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (суддя Мар'єнко Л.М.)
та Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (судді Старостін В.В., Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)
у справі №820/2916/17
за адміністративним позовом Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
до Комунального підприємства «Харківводоканал»
про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
У липні 2017 року Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) звернулось до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - Підприємство).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 70 458 937, 42 грн. На цій підставі податковим органом було направлено на адресу Підприємства податкову вимогу, проте податкову заборгованість погашено не було, майно в податкову заставу ані Підприємство, ані Харківська міська рада не передали.
Посилаючись на положення п.п.20.1.33 п.20.1 статті 20 Податкового Кодексу України позивач просив задовольнити адміністративний позов.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.
Відповідач у своєму відзиву на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що у Підприємства виник податковий борг, наявність та розмір якого відповідачем не заперечується.
Водночас, матеріалами справи встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є Харківська міська рада, а власником - територіальна громада м. Харкова.
Порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств встановлено положеннями статті 96 Податкового Кодексу України, якою визначено алгоритм дій контролюючих органів щодо забезпечення погашення такого боргу.
Доводи позивача, викладені у позовній заяві, касаційній скарзі та надані під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій зводяться до того, що право контролюючого органу на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу передбачено положеннями п.п.20.1.33 статті 20 Податкового Кодексу України, а додержання встановленого статтею 96 Податкового Кодексу України недоцільне.
Верховним Судом вже висловлювалась правова позиція щодо застосування положень статті 96 Податкового Кодексу України у випадках здійснення контролюючим органом дій щодо погашення податкового боргу комунального підприємства.
Так, в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №821/1295/17 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передумовою стягнення податкового боргу є звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Вчинені податковим органом дії не узгоджуються з положеннями пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, оскільки він не звертався до Херсонської міської ради з таким поданням, а відтак, не вжив всіх передбачених кодексом заходів щодо стягнення податкового боргу. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що податковий орган неправильно обрав спосіб судового захисту та звернувся до суду із порушенням норм процесуального права за загальною процедурою, в порушення положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).
Враховуючи, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФС з передбаченими статтею 96 Податкового Кодексу України поданнями до Харківської міської ради не зверталась, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок щодо недодержання позивачем, встановленого статтею 96 Податкового Кодексу України порядку стягнення податкового боргу з комунального підприємства виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні позивачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер