Справа № 825/2017/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Непочатих В.О.
02 серпня 2018 року
м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Мєзєнцева Є.І., Троян Н.М;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 11 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування розрахунку, -
У травня 2018 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати, складений 10.04.2018 інспектором Укртрансбезпеки Семенчуком Р.В. на ім'я позивача, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0020625 у розмірі 466,56 євро до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0020625 від 10.04.2018.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування винесений з порушенням вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
02 серпня 2018 року на електронну пошту Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.
Подана заява обґрунтована тим, що апелянт не має можливості своєчасно прибути у судове засідання, а тому просить відкласти розгляд даної справи на більш пізніший термін.
Перевіривши матеріали справи та подане клопотання позивачем, колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України.
При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.
З огляду на те, що розгляд зазначеної в клопотанні справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 серпня 2018 року об 10 год. 20 хв.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що повістка повідомлення про день, час та місце судового засідання від 02 липня 2018 року у справі, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була вручена особисто позивачем 05 липня 2018 року
Тобто, повістку повідомлення про призначення до розгляду апеляційної скарги у справі, на 10 год. 20 хв. 02 серпня 2018 року, вручено апелянту 05 липня 2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановляння ухвали про відкриття апеляційного провадження.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 10.04.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, на підставі наказу про затвердження графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.04.2018 № 333 та направлення на перевірку від 10.04.2018 № 018585, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки SCANIA R 124, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, за результатами якого складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.04.2018 № 0020625 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.04.2018 № 0015122, в яких зафіксовано перевезення картоплі із перевищенням встановленого осьового навантаження, а саме: 7,6/10,45/10,85 т при нормативно допустимому 11,0/8,0/8,0 т.
На підставі вказаних документів було складено розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу, згідно якого за перевищення нормативних параметрів відповідач повинен сплатити кошти в сумі 466,56 євро.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо повноважень Укртрансбезпеки щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Щодо обмеження перевезення транспортним засобом вантажу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 зазначених Правил).
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на здвоєну ось перевищувало допустимі вагові параметри на 33,13 %, а саме маса становила 21,3 т при дозволеній масі 16 т на здвоєну ось.
Згідно пункту 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок), плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що посадовими особами, за результатами габаритно-вагового контролю, встановлено перевищення на здвоєну ось, тому правомірно складено акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.04.2018 № 0020625 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів від 10.04.2018.
Щодо посилання позивача, що в розрахунку плати за проїзд не було зазначено суму в національній валюті на дату визначення плати за проїзд, колегія суддів зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 передбачено фіксовану ставку плати за кожен кілометр відстані у євро, а плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначені вище посилання позивача є безпідставними.
Щодо посилання позивача на те, що він перевозив картоплю, як свою власність, а тому він не є перевізником, колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції не бере зазначені вище посилання до уваги оскільки вони, спростовуються абз. 18 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до якого, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Приписами п. 12 Порядку передбачено, що вимірювальне і звужувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Щодо підтвердження сертифікації приладів для зважування дорожніх транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, колегія суддів звертає увагу на надані відповідачем докази, відповідно до яких вбачається, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA сертифіковано Державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та зареєстровано в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.002.CT.0115-17 Rev.0; має сертифікат відповідності, виданий Органом з оцінки відповідності продукції Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».
Отже, лист Державного підприємства «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 22.05.2018 № 07/452 про те, що послуги повірки ваговимірювального обладнання, замовником яких є Укртрансбезпека у Чернігівській області ДП «Чернігівстандартметрологія» не надавалися, не є доказом, що посадові особи під час здійснення габаритно-вагового контролю не мали права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.
Щодо посилання позивача на те, що зупинення транспортного засобу відбулося на зупинці громадського транспорту, не надані для огляду службові посвідчення, колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вище посилання судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, з огляду на те, що будь-яких застережень з цього приводу в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2018 позивачем не вказано.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 02 серпня 20118 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев,
Н.М. Троян