26 липня 2018 рокусправа № 804/1462/18
головуючий суддя І інстанції - Прудник С.В.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя (доповідач): Іванов С.М.
судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 804/1462/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, як правонаступника Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, щодо не призначення дострокової пенсії за віком позивачу, як матері інваліда з дитинства;
- зобов'язати відповідача з 22.06.2017 року призначити додаткову пенсію відповідно до абз. 3 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як матері інваліда з дитинства та здійснити виплату пенсії з моменту її призначення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що нормами чинного законодавства не передбачено вимоги, що інвалідність дитини-інваліда з дитинства повинна настати саме з шести років та не передбачена така вимога для призначення пенсії, як обов'язковість визнання дитини інвалідом до шестирічного віку. Наголошено на тому, що підтвердження наявності медичних показань для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, у разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку стосуються саме категорій дітей-інвалідів, а не інвалідів з дитинства, якою є ОСОБА_2.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подано відзив, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважено, що для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 Розділу XV Прикінцевих положень закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна наявність висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, в той же час, позивачем зазначений висновок до пенсійного органу надано не було.
Позивач в судовому засіданні просила задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.
Заслухавши позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій згідно з довідкою Дніпропетровської психіатричної медико-соціальної експертної комісії № 2 від 25.05.2009 року (безстроково) з 14.03.2009 року встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства.
ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 21.07.2009 року.
22 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до абз. 3 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як матері інваліда з дитинства.
Листом від 03.10.2017 року за № 8469/05/18 повідомлено позивача, що через відсутність висновку ЛКК про наявність медичних показань для визнання ОСОБА_2 дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, комісією по розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 22.09.2017 року, винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 3, 4 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу щодо не призначення дострокової пенсії за віком позивачу, як матері інваліда з дитинства, та зобов'язання вчинити такі дії і було предметом судового розгляду.
Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що пряма норма закону встановлює, що право на призначення дострокової пенсії за віком надається, відповідно до абз. 4, п. 3 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку - за наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного для цього висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку - є правомірною.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
За приписами абзацу четвертого пункту 3 Розділу XV «Прикінцеві положення» встановлено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
У відповідності до п. 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Отже, мати дитини-інваліда має беззаперечне право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо ж дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Таким чином, визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, донька позивачки ОСОБА_2, визнана інвалідом з дитинства 14.03.2009 року, тобто у одинадцятирічному віці, а тому надання в даному випадку висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку є обов'язковим.
При цьому в матеріалах справи міститься довідка серії МСЕ-ДНА-01 № 873486 на ім'я ОСОБА_2, якою останню визнано інвалідом ІІ групи з дитинства (а.с. 25).
Однак, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що дана довідка видана на доньку позивача у одинадцятирічному віці, а відповідно не підтверджує факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років.
Таким чином, позивачем всупереч п. 2.18 Порядку відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії відповідачу не надавався, у зв'язку з чим рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, є законним та обґрунтованим, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Посилання позивача на те, що норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять умови, при призначенні достроково пенсії матері інваліда з дитинства, які виховали її до цього віку, встановлення дитині інвалідності до досягнення нею 6-річного віку, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки останні спростовуються вищевказаними нормативно-правовими актами.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року (справа № 295/7276/17), що враховується у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 Кас України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі № 804/1462/18 - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку у відповідності до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 липня 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко