24 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/1775/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря - Федорок К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовною заявою Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 32009905) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код 39392183) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Чернігівській області від 29.03.2018 № 0029441206 та від 29.03.2018 № 0029451206.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки від 15.09.2018 № 364/25-01-12-06-32009905 не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству. Позивач вказує на те, що податковим органом не враховано того факту, що відносно КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» починаючи з 04.08.2016 ухвалою Господарського суду Чернігівської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження судом плану санації. Оскільки, згідно зі статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Тому позивач вважає, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
В судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.
Представник відповідача в судових засіданнях позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що мораторій введений тільки на зобов'язання позивача, зокрема з податків, шо виникли до 04.08.2016, а саме визначені Господарським судом Чернігівської області станом на 04.07.2016 року. Мораторій застосовується з 04.08.2016 тільки щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання чи невиконання тих зобов'язань, які виникли та визначені ухвалою господарського суду станом на 04.07.2016. Мораторій не застосовується на зобов'язання, що виникли після 04.07.2016, на ці зобов'язання нараховується штраф у разі їх невиконання чи неналежного виконання. Таким чином, викладений в позові висновок позивача, що протягом дії мораторію штрафні санкції не застосовуються до всіх зобов'язань позивача, суперечить чинному законодавству. ГУ ДФС у Чернігівській області правомірно нараховані штрафні санкції відповідачу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства та не підлягають скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.
КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 24.05.2002 року та зареєстровано платником податку на додану вартість 12.01.2005 (а.с.20).
Начальником відділу камеральних перевірок податкової звітності Ніжинської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Чернігівській області та головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності Ніжинської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за період червень 2016 року - грудень 2017 року на КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства», за результатами якої складено акт від 15.03.2018 року №364/25-01-12-06-32009905 (а.с.20-23).
Перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом строків, визначених: пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 та пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України за період червень 2016 року, серпень 2016 року - грудень 2017 року.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 0029441206, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за несвоєчасне перерахування ПДВ у розмірі 10% від 1509891,3 грн., що становить 150989,13 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 0029451206, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за несвоєчасне перерахування ПДВ у розмірі 20% від 394310 грн., що становить 78862 грн. (а.с.14-19).
Податкове повідомлення-рішення №0029441206 від 29.03.2018 на суму 150 989,13 грн. оскаржується позивачем з наступних підстав:
- нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, самостійно визначених у податкових деклараціях, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів в сумі 121227,59 грн.;
- нарахування штрафних санкцій при подачі уточнюючих розрахунків в загальній сумі 11435,49 грн.;
- нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями форми «Н» (несвоєчасна реєстрація податкових накладних) в загальній сумі 18326,05 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0029451206 від 29.03.2018 на суму 78862,00 грн. оскаржується позивачем з наступних підстав:
- нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення кредиторів в загальній сумі 72 862 гри.00 коп.;
- нарахування штрафних санкцій при подачі уточнюючих розрахунків в загальній сумі 6000,00 грн.
В акті перевірки та додатках до податкових повідомлень-рішень викладено розрахунок штрафних санкцій, в якому визначено: дати нарахування зобов'язання, дати сплати боргу, суми сплаченого боргу, кількість днів затримки та сума штрафних санкцій (а.с. 14-23).
Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Що стосується тверджень позивача про строки виконання податкового зобов'язання, визначеного Уточнюючим розрахунком до податкової декларації суд вказує на наступне.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно із пунктом 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Абзацом третім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначені строки сплати недоплачених сум податкових зобов'язань у разі виявлення самостійно платником податків факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Так, за приписами вказаної правової норми у разі виявлення заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
При цьому, усі Уточнюючі розрахунки, за якими визначені штрафні (фінансові) санкції в оскаржуваних ППР, складені позивачем у зв'язку з виявлення факту завищення податкових зобов'язань у попередніх податкових періодах. Тобто, відповідно до поданих Уточнюючих розрахунків має місце зменшення позивачем абсолютного значення суми боргу з ПДВ.
Податковим кодексом України окремо не визначені строки виконання податкових зобов'язань, визначених в Уточнюючому розрахунку до податкової декларації у разі виявлення платником податків завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Порівняльний аналіз викладених норм дозволяє дійти висновку, що уточнюючий розрахунок до декларації змінює тільки суму податкового зобов'язання і не змінює строку виконання такого зобов'язання, який станом на дату подачі уточнюючого розрахунку вже настав у минулому і був визначений в залежності від граничного строку подачі податкової декларації, в якій платник самостійно виявив помилки.
Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України до повноважень контролюючого органу належить здійснення податкового контролю з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів.
Питання організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначений Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881.
Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 Порядок ведення інтегрованої картки платника розділу ІІ «Інтегрована картка платника» вказаного Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків визначаються розділом IV Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів. Підрозділ 2 вказаного розділу IV визначає порядок приймання та реєстрація Звітних документів, поданих платниками податків, в підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів.
Абзацом 4 пункту 2 підрозділу 2 розділу IV Порядку ведення оперативного обліку податків і зборів визначено, що при відсутності зауважень до оформлення Звітного документа він вважається прийнятим та реєструється датою фактичного отримання органом ДФС.
Таким чином, змінені податкові зобов'язання платника відображаються та обліковуються органом ДФС в оперативному обліку з моменту прийняття органом ДФС уточнюючого розрахунку, але без змін строку виконання зобов'язань, який був визначений у минулому у податковій декларації, до якої вносяться зміни уточнюючим розрахунком.
Щодо посилань позивача на дію мораторію, суд наголошує.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2016 у справі № 927/623/16 затверджено план санації КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» до порушення провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які виникли до затвердження судом плану санації (а.с. 24-28).
При цьому, між боржником КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» та кредитором Ніжинською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області укладено мирову угоду від 26.08.2016 в процедурі санації КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» до порушення провадження у справі про банкрутство (справа № 927/623/16) (а.с. 80-91).
Таким чином, суд враховує, що відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку наявні зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Із введенням процедури санації не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 04.08.2016, тобто після порушення затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширювалась.
Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Дослідивши строки погашення недоїмки по деклараціях, суд встановив, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання податкових зобов'язань відбулося в період, коли дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями форми «Н» суд бере до уваги наступне.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлені граничні строки реєстрації податкових накладних і Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі порушення строків реєстрації податкових накладних до платника податків застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 1201 Податкового кодексу України.
Пунктом 2 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015, визначено, що контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення форми «Н» - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Кодексу.
Так, контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Н», що визначили відповідні грошові зобов'язання позивачу у вигляді штрафу за затримку реєстрації податкових накладних, які за змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженими.
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом із застосування штрафних (фінансових) санкцій платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Грошові зобов'язання із сплати штрафів за порушення строків реєстрації податкових накладних, позивачем своєчасно не були викопані.
Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у відсотках до погашеної суми податкового боргу.
З викладеного вбачається, що відповідачем правомірно визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях (згідно з розрахунками до них) усі суми штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання узгоджених грошових зобов'язань із сплати штрафів за порушення строків реєстрації податкових накладених, визначених у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях форми «Н».
При ньому, всупереч твердженням позивача, йдеться про застосування штрафних санкцій за два різні податкові правопорушення, тобто відповідачем не порушені вимоги пункту 116.2 статті 116 Податкового кодексу України щодо застосування одного виду штрафної санкції за одне податкове правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись статтями 139, 142, 183, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 32009905) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код 39392183) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду складено 31 липня 2018 року.
Суддя О.Є. Ткаченко