про залишення позовної заяви без руху
31 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2728/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправним та скасування повідомлення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправним та скасування повідомлення і зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VІ встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.
Як вбачається з адміністративного позову, останній містить одну вимогу немайнового характеру, що свідчить про необхідність сплати позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн.
Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами судом виявлено, що останні не містять квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. (Реквізити для сплати: рахунок 34319206084033, отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998).
Крім того, у відповідності до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, передбачено, що у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Поряд з цим, у ході ознайомлення з позовною заявою судом виявлено, що остання не містить у собі власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У свою чергу, згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 має бути залишена без руху та позивачу встановлено п'ятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаного недоліку, шляхом подання до суду: оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про відстрочення йому сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру, не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлені чинним законодавством України.
Разом з тим, вищевказані правові норми Закону № 3674-VI та КАС України не мають безумовного, абсолютного характеру і встановлюють певні умови, за наявності яких особа, яка звертається до суду з відповідною заявою чи скаргою, може скористатись пільгами, встановленими цими статтями щодо сплати судового збору.
При цьому, підставою для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі є відсутність у позивача доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.
Натомість, розмір ставки судового збору може бути зменшений судом або розстрочений таким чином, щоб не допустити ситуації, в якій особа може залишитись без засобів для існування, проте в усіх випадках з урахуванням мінімальних соціальних гарантій у розмірах, встановлених для відповідних категорій громадян Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Також, особі, яка звертається з клопотанням в порядку вищевказаних правових норм Закону № 3674-VI і КАС України, необхідно врахувати і те, що воно має бути вмотивованим, а наведені в ньому доводи - підтверджені відповідними доказами.
Разом з тим, позивачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища.
Водночас, позивач не позбавлений можливості додаткового документального обґрунтування заявленого клопотання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI та частиною 1 статті 133 КАС України, підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення йому сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі - відмовити
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначеного недоліку, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини 4 до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Падій