31 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2160/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 29.05.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, в якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача № 2150/04-12 від 11.04.2018 про відмову у перерахунку йому пенсії неправомірним та скасувати його;
- зобов'язати Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести перерахунок та виплачувати позивачу, пенсію, обчислену з п'ятикратного розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851, п. «г» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 01.10.2017.
В обґрунтування позову зазначає, що в травні 1986 року він був призваний на спеціальні військові збори для проходження військової служби за призовом під час мобілізації для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає, що посилання відповідача на те, що перерахунок проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і які внаслідок цього стали особами з інвалідністю, тобто особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби є протиправним, оскільки дія нормативно-правових актів за колом осіб не допускає розширеного тлумачення змісту.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для надання відзиву на позов.
У встановлений ухвалою суду строк відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивач у період ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову службу, тому положення статті 59 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не розповсюджуються.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи безтерміново, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1 як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б № НОМЕР_2, посвідченням серії А № НОМЕР_3 та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_4 від 25.11.1997 (а.с.11-12).
Позивач 04.04.2018 подав заяву до Ніжинського ОУПФУ щодо проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 11.04.2018 № 2150/04-12, відмовляючи в задоволенні заяви про перерахунок пенсії, відповідач вказував на відсутність підстав в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як особа, призвана на військові збори та на момент призову працював в колгоспі імені Щорса с. Велика Дорога (а.с.15-16).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній з 11.10.2017) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Приписами пункту 9-1 Порядку № 1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу викладених норм слідує, що для перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Отже, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.
Як вбачається з копії довідки № 31917 від 27.04.2016 позивач в період з 09.05.1986 по 17.06.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.21).
Позивач проходив дійсну строкову службу в період з 23.11.1969 по 20.12.1971, що підтверджується копією виписки з військового квитка позивача (а.с. 26). Згідно довідки від 30.09.1992 (а.с. 27) ОСОБА_1 у період з 01.01.1972 по 30.12.1988 перебував членом колгоспу імені Щорса с. Велика Дорога.
Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби, суд дійшов висновку про те, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16661, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21-ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 37716087) про визнання рішення неправомірним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду виготовлено в повному обсязі 31 липня 2018 року.
Суддя О.В. Кашпур