31 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/987/17-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ставчанського професійного ліцею до Управління державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування акту та постанови, -
В поданому до суду адміністративному позові Ставчанський професійний ліцей (позивач) просить: визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 06.11.2017 року № 24-11-48/357 та Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 24-11-48/357/220 від 22.11.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управління Держпраці у Чернівецькій області складено акт перевірки від 06.11.2017 року № 24-11-48/357 та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 24-11-48/357/220 від 22.11.2017 року всупереч вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов відповідно до якого зазначив, що з 02.11.2017 року по 06.11.2017 проводилось інспекційне відвідування додержання законодавства про працю в Ставчанському професійному ліцеї, в ході якого було встановлено, що черговим по гуртожитку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не індексувалася заробітна плата з вересня 2015 року по жовтень 2017 року, що призвело до порушень ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 закону України «Про оплату праці». Крім того, встановлено порушення законодавства про працю в частині не нарахування заробітної плати в подвійному розмірі за роботу в надурочний час, не нарахування заробітної плати за роботу в святкові дня за 2015-2016 року, січень-жовтень 2017 року.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.
Представник відповідача заперечував проти позову, однак в судовому засіданні 30.05.2018 року надав пояснення суду по суті спору та визнання обставин щодо виявлених порушень, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Ставчанський професійний ліцей зареєстрований, як юридична особа 20.06.1994 року. Основний вид економічної діяльності 85.32 професійно-технічна освіта (а. с. 197-198).
29.09.2017 року до Хотинського відділення поліції звернувся ОСОБА_3 щодо порушень законодавства з оплати праці керівництвом Ставчанського професійного ліцею. (а. с. 180).
17.10.2017 року листом № 5472 Хотинське відділення поліції Кельменецького ВП ГУ НП в Чернівецькій області звернулося до Управління Держпраці у Чернівецькій області щодо проведення перевірки по матеріалам за заявою ОСОБА_3 по факту не виплати заробітної плати. (а. с.178).
01.11.2017 року Управління Держпраці у Чернівецькій області видало Наказ № 404 та направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № 04-199 для проведення інспекційного відвідування Ставчанського професійного ліцею з питань дотримання вимог законодавства про працю. (т. 2 а. с. 56-57).
06.11.2017 року за результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-11-48/357, директору Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_5 видано припис на усунення виявлених порушень законодавства про працю № 24-11-48/219, з урахуванням виявлених порушень складено Протокол № 24-11-48/203 про адміністративне правопорушення щодо порушення законодавства про працю, які підписані директором Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_5 без заперечень, ним особисто отримані. (а. с. 10-11, 12-23, 53-54).
10.11.2017 року директору Ставчанського професійного ліцею ОСОБА_5 направлено повідомлення про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України, яке мало відбутися 22.11.2017 року о 10:30 год. в приміщенні Управління Держпраці у Чернівецькій області по вул. Поповича, 2, каб. 35. Вказане повідомлення направлене телефонограмою на (0321) 20-2-85 та прийнято секретарем Котовою Альоною, та надіслано електронною поштою на адресу stav-licey@ukr.net о 14:20 10.11.2017 року. (а. с. 175)
22.11.2017 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято рішення про накладення на Ставчанський професійний ліцей штрафу за порушення вимог законодавства про працю, зокрема прийнято Постанову від 22.11.2017 року № 24-11-48/357/220 в сумі 128000,00 грн. (а. с. 25-27).
11.12.2017 року постановою Хотинського районного суду Чернівецької області у справі № 724/1741/17 (провадження № 3/724/593/17) визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн (т. 2 а. с. 48)
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V), Кодексом законів про працюю України від 10.12.1971 року № 322-VІІІ (далі - КЗпП України) Законом України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), Порядком проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2013 року (далі - Порядок № 1078) указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року №75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
У відповідності до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено ПКМ України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Згідно пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно пунктів 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно п. 28 Порядку №295 разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Згідно п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Згідно ст. 107 КЗпП України Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Відповідно ст. 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Відповідно п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1 1 цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та положень цього Порядку.
З урахуванням дослідження письмових доказів, судом встановлено, що позивачем при підсумковому обліку робочого часу за період з січня 2015 року по жовтень 2017 року черговим по гуртожитку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не нараховувалось заробітну плату за відпрацьований надурочний час.
Крім того, не нараховувалась заробітна платна черговим по гуртожитку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за роботу у святкові та неробочі дні впродовж періоду з січня 2015 року по жовтень 2017 року.
Також судом встановлено, що черговим по гуртожитку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не індексувалася заробітна плата з вересня 2015 року по жовтень 2017 року.
Крім того в судовому засіданні позивачем не заперечувалися порушення вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначені в акті (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-11-48/357 від 06.11.2017 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 12800,00 грн., а тому оскаржувана постанова від 22.11.2017 року № 24-11-48/357/220 є правомірною, правові підстави для її скасування відсутні.
Крім цього, вирішуючи спір, судом взято до уваги наступне.
Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що постановою Хотинського районного суду Чернівецької області у справі № 724/1741/17 (провадження № 3/724/593/17) визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення законодавства про працю та про охорону праці передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Постанова набрала законної сили 11.12.2017 року.
Зазначене, дає додаткові підстави суду для висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваної постанови управлінням Держпраці у Чернівецькій області про накладання штрафу, зокрема Постанови від 22.11.2017 року № 24-11-48/357/220 в сумі 128000,00 грн.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивачем не оскаржено в адміністративному та в судовому порядку Наказ управління Держпраці у Чернівецькій області № 404 від 01.11.2017 року, а також направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 01.11.2017 року № 04-199.
Суд звертає увагу, що акт позапланової перевірки від 06.11.2017 року підписані представника відповідача без зауважень та без надання пояснень.
Крім того припис № 24-11-48/219 від 06.11.2017 року на момент звернення позивача до суду є чинним, відповідачем не оскаржувався.
Частиною 8 ст. 7 Закону України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Таким чином припис - це документ котрий є обов'язковим до виконання.
Відповідно ст. 11 Закону № 877-V виконання вимог органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства є обов'язком для суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Частиною 6 ст. 7 Закону України №877-V встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Судом встановлено, що за результатами проведеного планового заходу, відповідачем складено Акт перевірки, який відповідає вимога, встановленим частиною 6 статті 7 Закону України №877-V.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. Отже, предметом оскарження можуть бути рішення якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.
Суд зазначає, що Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Відтак, вимога позивача визнати протиправним та скасувати акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 24-11-48/357 від 06.11.2017 року є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.Д. Дембіцький