01 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 653/1097/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Повного товариства "Підприємство "Торговий сервіс" до Генічеської міської ради про визнання протиправним та сксаування рішення органу місцевого самоврядування,
встановив:
Повне товариство "Підприємство "Торговий сервіс" (далі-позивач, ПТП „Торговий сервіс") звернулося до суду з позовною заявою до Генічеської міської ради (далі-відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Генічеської міської ради №652 від 30.01.2018 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнованою площею 0,3850 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради;
- зобов'язати Генічеську міську раду протягом одного місяця з дня набрання чинності постанови суду розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3850 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради та її задовольнити.
Ухвалою від 13.06.2018р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Херсонського окружного адміністративного суду №75 від 13.07.2018р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 653/1097/18 з метою дотримання принципу розумного строку розгляду даної справи та перебуванням судді Дмітрієвої О.О. у відпустці.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Морську Г.М.
Ухвалою суду від 16 липня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 27 липня 2018 року на 13 год. 00 хв.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Генічеською міською радою на пленарному засіданні 27 сесії Генічеської міської ради 7 скликання 30 січня 2018 року розглянута заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки, за результатами розгляду заяви прийняте рішення за № 652, яким відмовлено у наданні дозволу позивачу ПТП „Торговий сервіс" на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3850 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради у зв'язку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки та виявленням недостовірних відомостей у поданих документах. Підприємство надало на адресу відповідача всі документи, передбачені ч.2 ст.128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а тому у міської ради були відсутні підстави для прийняття спірного рішення. З посиланням на норми ЗК України обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Генічеської міської ради №652 від 30.01.2018 року.
27 липня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач 04 липня 2018 року подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. 24 вересня 2004 року між відповідачем та позивачем укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 4248,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, строком на 10 років для розміщення ринку. До теперішнього часу ринок не побудований, а побудовані нежитлові приміщення, проте чи є вони складовою частиною ринку не відомо, оскільки ці приміщення не зареєстровані належним чином. Фактично земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Відповідач зазначає, що позивач вказує кадастровий номер неіснуючої земельної ділянки. Також позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,3850 га, але в оренду була передана земельна ділянка площею 4248,9 кв.м. Із цих підстав відповідач вважає обґрунтованою та законною відмову Генічеської міської ради у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3850 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку) із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради.
27 липня 2018 року представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).
За таких обставин, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
24.09.2004 року між Генічеською міською радою (орендодавець) та ПТП „Торговий сервіс" (орендар) строком на 10 років було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4248,9 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1. Земельну ділянку передано підприємству в оренду рід розміщення ринку. Рішенням виконавчого комітету Генічеської міської ради №81 від 20.02.2002 року ПТП „Торговий сервіс" було погоджено будівництво ринку по АДРЕСА_1, згідно узгодженого проекту. Рішенням цього ж виконавчого комітету за №86 від 20.03.2006 року, вже в період дії договору оренди земельної ділянки, затверджено акт Державної приймальної комісії на прийняття до експлуатації першої черги міського ринку (торгівельні ряди) ПТП „Торговий сервіс" торгівельною площею 409,68 кв.м, загальними розмірами 18,75х20,85 кв.м. В період дії договору оренди земельної ділянки ПТП „Торговий сервіс" набуло право власності на незавершене будівництво промислового та продовольчого павільйонів готовністю 35% та нежитлові приміщення, загальною площею 409,68 кв.м, які розташовані за цією ж адресою, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.06.2008 року.
Рішенням Генічеського районного суду від 02.02.2009 року підтверджено право власності ПТП „Торговий сервіс" на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці за вказаною адресою, а саме: нежитлове приміщення-лабораторія (А) пл.7,6 кв.м, склад - (Б) пл.69,7 кв.м, вбиральню - (В) пл.8,3 кв.м, критий майданчик над торгівельними рядами (навіс) - (Г) пл.409,7 кв.м, незавершений будівництвом продовольчий павільйон готовністю 35%)Д) пл.360 кв.м, незавершений будівництвом промисловий павільйон готовністю 35% (С) пл.576 кв.м, споруди 1-8.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер витягу 52036446 від 25 січня 2016 року, товариству на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна №833071865221 - нежитлове приміщення, яке складається з чотирьох об'єктів загальною площею 1122 кв.м.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року в справі №653/759/17 за адміністративним позовом ПТП „Торговий сервіс" до Генічеської міської ради Генічеського району Херсонської області про визнання незаконним та скасування рішення ХУІІ сесії 7 скликання Генічеської міської ради № 368 від 28.02.2017 року, задоволено позовні вимоги ПТП „Торговий сервіс". Визнано незаконним та скасовано рішення №368 17 сесії 7 скликання сесії 5 скликання Генічеської міської ради Херсонської області в частині відмови Повному товариству „Підприємство „Торговий сервіс" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, шляхом викупу земельної ділянки орієнтованою площею 0,3850, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 Херсонської області. Зобов'язано Генічеську міську раду повторно розглянути заяву ПТП „Торговий Сервіс" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки, орієнтованою площею 0,3850, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 Херсонської області та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
03 січня 2018 року позивач подав до Генічеської міської ради заяву про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки, орієнтованою площею 0,3850, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 Херсонської області. До заяви представник позивача додав наступні документи: копію свідоцтва про державну реєстрацію ПТП "Торговий сервіс" серії А01№187283 від 25.02.2008 року; копію установчого договору від 10.12.2015 року; копію виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.01.2017 року; копію довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №52036446 від 25.01.2016 року; копію постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 17.8.2017 року в справі №653/759/17.
Розглянувши заяву представника позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки, постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2017 року в справі №653/759/17, керуючись ст.16 ЗУ "Про Державний земельний кадастр", Постановою КМ України "Про затвердження порядку ведення земельного кадастру" №1051 від 17 жовтня 2012 року, ч.5 ст.128 ЗК України, ст.ст. 26,59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідач рішенням 27 сесії 7 скликання "Про відмови" №652 від 30 січня 2018 року відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відмова мотивована неподанням документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки та виявленням недостовірних відомостей у поданих документах.
Не погоджуючись з рішенням міської ради від 30 січня 2018 року №652, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України "Про землеустрій" визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.
Статтею 5 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно - територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.
Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі ст. 82 ЗК України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.127 ЗК України).
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу (ч.2 ст.128 ЗК України).
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч.3 ст.128 ЗК України).
Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ч.5 ст.128 ЗК України).
З наведених норм можливо зробити висновок, що у органу місцевого самоврядування є дві можливі альтернативи для дії:
1. Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та/або провести експортну грошову оцінку земельної ділянки в разі дотримання заявником встановленої процедури звернення та в разі додання до заяви документів, визначених в ч.2 ст.128 ЗК України.
2. Відмовити в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з обов'язковим обґрунтуванням причини відмови.
При цьому причина відмови повинна мати своє правове підґрунтя, перелік яких наведено в ч.5 ст.128 ЗК України.
Першим етапом є розгляд заяви та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою або прийняття мотивованого рішення про відмову в продажу земельної ділянки.
Стаття 128 ЗК України не передбачає такого правового інституту, як вирішення заяви (клопотання) шляхом "відмовлення у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою". Натомість, в даній статті є правовий інститут "відмова в продажу земельної ділянки", який є єдиною альтернативою для правового інституту "надання дозволу на розроблення проекту землеустрою".
З урахуванням викладеного, вирішення заяви (клопотання) про продаж шляхом відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає приписам ЗК України, оскільки не відповідає ч.10 ст.128 ЗК України.
Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді (ч.10 ст.128 ЗК України).
Тобто, саме рішення про відмову продажу земельної ділянки є одним з актів індивідуальної дії, який приймається органом місцевого самоврядування та який, в подальшому може бути оскаржено до суду.
Фактично відповідач не розглянув заяву відповідача по суті, а також не надав остаточної відповіді в передбачений законодавством місячний строк.
В письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою було:
1) Не створення позивачем на теперішній момент за адресою: АДРЕСА_1 ринку та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
2) Продаж позивачем ОСОБА_3 продовольчого павільйону загальною площею 342,8 кв.м., а тому позивач не може претендувати на земельну ділянку площею 4248,9 кв.м.
3) Позивач просить надати згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,3850 га, кадастровий номер НОМЕР_1, але ділянки з таким номером не існує. Вказана заява містить недостовірні дані.
4) Позивач не обґрунтував чому саме 0,3850 га підлягає продажу, а також не надав жодних документів на підставі яких зроблено відповідний висновок.
Натомість в спірному рішенні Міської ради від 30 січня 2018 року №652 "Про відмови" підставою для відмови позивачу в задоволенні заяви є те, що позивач не подав документів необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки та виявленням недостовірних відомостей у поданих документах.
В рішенні не зазначено та не обґрунтовано жодної з передбачених ч.5 ст.128 ЗК України підстав для відмови у продажу земельної ділянки, а форма відмови не відповідає приписам ст.128 ЗК України. До того ж викладені в письмових запереченнях підстави для відмови не були зазначені в спірному рішенні, тобто, відповідач відмовив не з тих підстав, які навів його представник у письмових запереченнях.
З урахуванням викладеного рішення Генічеської міської ради від 30 січня 2018 року №652 "Про відмови" суперечить вимогам ЗК України, а тому підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Генічеську міську раду надати ПТП "Торговий сервіс" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнтовною площею 0,3850 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської ради, суд вважає, що її задоволення є передчасним.
Відповідач, фактично не розглянув клопотання позивача від 03 січня 2018 року та не виніс за результатами такого розгляду ні рішення про задоволення, ні мотивованої відмови.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
В даній справі відповідач має розглянути заяви позивача про затвердження проектів землеустрою з урахуванням приписів ст.128 ЗК України, проте дана стаття дає йому можливість обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 4 якої у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).
З урахуванням даного рішення, в справі, що розглядається відповідач уникнув свого обов'язку щодо належного розгляду заяв позивача про затвердження проектів землеустрою, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На думку суду, належним способом захисту прав позивача є скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача розглянути заяву Повного товариства "Підприємство "Торговий сервіс" із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України..
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Повного товариства "Підприємство "Торговий сервіс" до Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради №652 від 30.01.2018 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнованою площею 0,3850 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради.
Зобов'язати Генічеську міську раду Херсонської області розглянути заяву Повного товариства "Підприємство "Торговий сервіс" від 03 січня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки орієнованою площею 0,3850 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення ринку), із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні та з дотриманням приписів ст.128 Земельного кодексу України.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.
кат. 6.2.1