24 липня 2018 року м. РівнеСправа №817/774/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Рівненська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2017 №UA204000/2017/000589/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, покладені в основу оспорюваного рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву (відзив).
У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому позовні вимоги не визнав.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та суду пояснили, що 07.09.2017 позивач придбав в ОСОБА_4 трактор марки MTZ, модель 82, ідентифікаційний номер - 171143, бувший у використанні, за ціною 8500 польських злотих, що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.09.2017 б/н. Зазначили, що відповідачем неправомірно визначено митну вартість товару на підставі методу №6 - резервного, оскільки позивачем для підтвердження митної вартості товару надавались документи, яких на думку позивача, достатньо для визначення митної вартості товару за методом №1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 8500 польських злотих. Наголосили, що подання до митного оформлення документів, які засвідчують факт та суму оплати за придбаний товар та документів щодо вірності визначення митної вартості товару шляхом заявлення фактурної вартості товару без додавання складових митної вартості є необов'язковими. Відтак, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним. Просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позов. Зокрема пояснив, що у інформації, наданій декларантом під час подання митних декларацій, було відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів, що імпортується, тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на який декларантом позивача було надано відмову в наданні додаткових документів та зазначено прохання прийняти рішення щодо визначення митної вартості товару без врахування термінів передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідач стверджував, що застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди було неможливим. Оскільки декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів, що підтвердили рівень митної вартості, у зв'язку з не наданням жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 - 4 ст.53 та у відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, прохання декларанта позивача щодо прийняття рішення про коригування оцінюваного товару, наявної цінової інформації щодо подібних, аналогічних товарів у офіційних джерелах, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості заявленого товару. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши позивача та представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19.09.2017 декларантом позивача на митний пост «Рівне-центральний» Рівненської митниці ДФС подано в електронному вигляді митну декларацію №UA204010/2017/225437 на товар трактор колісний марки "MTZ", модель "82", ідентифікаційний номер - 171143, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 1985. Задекларована фактурна вартість товару - 8500,00 PLN (еквівалент 62001,15грн., за курсом НБУ на дату подання митної декларації), митна вартість - 62001,15грн.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку.
В ході здійснення митного контролю імпортованого позивачем товару за митною декларацією від 19.09.2017 №UA204010/2017/225437, посадовою особою Рівненської митниці ДФС встановлено, що надані до митного оформлення документи не містили усіх відомостей щодо належних складових митної вартості товару. Зокрема, при визначенні митної вартості товару, до його фактурної вартості не додано жодних додаткових складових, у тому числі вартості його перевезення (фрахту) до моменту перетинання ним митного кордону України.
У зв'язку з чим митним органом було скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості від 19.09.2017 №UA204000/2017/000589/1.
Вважаючи таке рішення митного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до законодавства України в сфері здійснення державної митної справи, фактурна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України є складовою частиною митної вартості товарів.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Згідно з п.1 ч.1 ст.51 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню (п.1 ч.2 ст.52 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено що, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та зокрема у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, з поміж іншого, і витрати на транспортування оцінюваних товарів.
В силу вимог частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При цьому, відповідно до ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відтак, твердження представника позивача щодо необов'язковості подання до митного оформлення документів, які засвідчують факт та суму оплати за придбаний товар та щодо вірності визначення позивачем митної вартості товару шляхом заявлення фактурної вартості товару без додавання складових митної вартості є необґрунтованими, а тому не можуть братися судом до уваги.
Крім того, згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо дані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій ст.53 Митного кодексу України, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Так, митним органом, на виконання вимог ст.53 Митного кодексу України, декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості, а саме: касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копії експортної митної декларації; висновку експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на електронне повідомлення органу доходів і зборів декларантом позивача направлено лист від 19.09.2017 №028, згідно з яким запитувані документи надаватися не будуть та проханням прийняти рішення, щодо визначення митної вартості без врахування термінів передбачених ст.53 Митного кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 1 статті 64 Митного кодексу України, в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Згідно з частиною 2 статті 64 Митного кодексу України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Таким чином, оспорюване рішення про коригування митної вартості товару від 19.09.2017 №UA204000/2017/000589/1 прийняте Рівненською митницею ДФС на підставі інформації про вартість аналогічного товару, що відповідає положенням статті 64 Митного кодексу України.
Вказане рішення прийняте із врахуванням відомостей, наявних в органу доходів і зборів щодо вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких було здійснено у попередній період часу згідно з МД №03.06.2017 №UA205010/2017/002348, від 19.04.2017 №UA205010/2017/001220.
Як пояснив представник відповідача та підтверджено матеріалами справи, в подальшому митне оформлення товару здійснено за митною декларацією від 21.09.2017 №UA204010/2017/225766, за вартістю, визначеною згідно з оскаржуваним рішенням, з повною сплатою митних платежів, тобто без застосування декларантом позивача можливості подання митної декларації під гарантійні зобов'язання. А тому надані позивачем листом від 13.10.2017 б/н копій документів, відповідно до положень Митного кодексу України, не могли бути враховані як такі, що підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованого товару та не могли стати підставою для перегляду та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із відповідною скаргою від 20.11.2017 б/н до Державної фіскальної служби України щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Листом Державної фіскальної служби України від 22.12.2017 №17245//3/99-99-19-02-01-14 «Про надання інформації», за результатами розгляду скарги позивача, заявника повідомлено про правомірність прийнятого Рівненською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2017 №UA204000/2017/000589/1.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, відображеної у постанові №21-354а13, в якій Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких здійснено.
Крім того, в постановах №21-270а13 та №21-342а13 Верховний Суд України прийшов до висновку, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність у спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах інформації про іншу митну вартість ідентичних або подібних товарів.
В постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12, Верховний Суду України дійшов висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України, що визначено частиною першою статті 51 Митного кодексу України, згідно з якою, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та восьмою главою розділу ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно положень статті 368 Митного кодексу України: для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів; при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України; особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості; у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до вищенаведених обставин, суд погоджується із висновками митного органу про те, що декларантом позивача при обрані методу визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) при подані митної декларації №UA204010/2017/225437 не включено усі складові митної вартості та документи, подані декларантом до митного оформлення, не містять належного документального підтвердження відомостей, заявлених декларантом. Відповідно митний орган правомірно прийшов до висновку, що застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди є неможливим.
При цьому, для визначення митної вартості оцінюваного товар відповідачем використано найменшу вартість із альтернативних, згідно з інформацією, наявною у митного органу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митним органом у повній мірі реалізовано повноваження, регламентовані статтями 53, 54, 55 Митного кодексу України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару, обґрунтованості підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, прийняття оспорюваного рішення щодо коригування митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного рішення підтверджено повністю, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.09.2017 за №UA204000/2017/000589/1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 липня 2018 року.
Суддя Щербаков В.В.