справа №813/3225/18
про повернення позовної заяви
31 липня 2018 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
-скасувати рішення, оформлене Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби від 11.11.2016 №96 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги на адресу Львівського обласного військового комісаріату;
-зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи, з 07.10.2013, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011 -XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільненій з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.
Ухвалою від 23.07.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Зобов'язано позивачa протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м. Львів, вул. Чоловського, 2, 79018) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску.
На виконання вимог ухвали від 23.07.2018 представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору.
Аналіз змісту Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12. 2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» свідчить, що вказаними нормативно-правовими актами не передбачено досудового врегулювання спору.
Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, про повернення на доопрацювання його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України прийнято протокольне рішення від 11.11.2016 №96. Ця обставина стала відома позивачу з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2016 №12060. З дня одержання листа ІНФОРМАЦІЯ_1 і до звернення позивача до Міністерства оборони України і ІНФОРМАЦІЯ_1 22.06.2018 з пропозицією щодо досудового врегулювання спору пройшло півтора року.
Жодних доказів того, що позивач вчиняв будь-які дії для врегулювання цього питання впродовж півтора року аж до звернення 22.06.2018, суду не надано.
Разом з тим чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України2 (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії 2).
Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №816/1630/17.
Вказані представником позивача Мікуш Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , причини пропуску строку звернення до суду з позовом не підтверджуються доказами, і не можуть бути визнаними судом поважними.
Відсутність законодавчо передбаченого досудового порядку врегулювання спірних правовідносин і звернення до відповідача через півтора роки після того, як ОСОБА_1 стало відомо про неприйняття Міністерством оборони України рішення про виплату одноразової грошової допомоги свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Згідно із частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Беручи до уваги те, що позивачем не наведено поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити та повернути позовну заяву з додатками позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О.П. Хома