8.1
Іменем України
25 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1300/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кисельової Є.О.,
при секретарі: Солошенко П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.04.2018 № 2210/10/12-32-12-03-23,-
Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Привілля» (далі - позивач, ПСП «Агрофірма Привілля») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 13.04.2018 № 2210/10/12-32-12-03-23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.03.2018 відповідачем було проведено камеральну перевірку ПСП «Агрофірма Привілля» та складено акт № 654/12-32-12-03/31844498 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивач зазначає, що 13.04.2018 відповідачем було прийнято рішення, яке оформлено листом № 2210/10/12-32-12-03-23, та в якому зазначено про переведення ПСП «Агрофірма Привілля» на загальну систему оподаткування.
Як зазначає позивач, ним було вжито заходів досудового врегулювання спору, а саме:
-28.03.2018 позивачем були подані до ГУ ДФС у Луганській області заперечення до акту камеральної перевірки від 19.03.2018;
-13.04.2018 позивачем було отримано лист «Про розгляд заперечень» від 10.04.2018 за № 2112/10/12-32-12-03-23, в якому відмовлено у задоволенні заперечень;
-19.04.2018 позивачем отримано рішення ГУ ДФС у Луганській області від 13.04.2018 за № 2210/12-32-12-03-23, яке було оскаржено в адміністративному порядку вих. № 20-04/18-001 від 20.04.2018.
На думку позивача, 13.04.2018 відповідачем було прийнято рішення № 2210/10/12-32-12-23 про переведення позивача на загальну систему оподаткування з 01.01.2018.
Позивач вважає, що рішення відповідача щодо позбавлення права перебування на єдиному податку четвертої групи є протиправним, оскільки здійснено поза межами повноважень контролюючого органу та у спосіб не передбачений законом.
На підставі всього вищевикладеного, після уточнення позовних вимог просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Луганській області від 13.04.2018 № 2210/10/12-32-12-03-23 прийняте до акту камеральної перевірки від 19.03.2018 № 654/12-32-12-03/31844498 про проведення ПСП «Агрофірма привілля» на загальну систему оподаткування з 01.01.2018.
Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у якому також наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, просив задовольнити (арк. спр. 147).
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, які викладені у відзиві на адміністративний позов (арк.спр. 142-144).
Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:
-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 прийнято позову заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк.спр.1-2);
-ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 відмовлено у прийнятті заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» про збільшення позовних вимог (арк.спр.171-172).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2018 на підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Луганській області було проведено перевірку ПСП «Агрофірма Привілля», щодо умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, за результатами якою було складено Акт від 19.03.2018 за № 654/12-32-12-03/31844498 (далі - Акт від 19.03.2018) (арк.спр.14-15).
Відповідно до п. 12 Акту від 19.03.2018 перевіркою встановлено, що платником податків порушено умови перебування платником єдиного податку четвертої групи, а саме: п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг в загальній сумі 120143,46 грн., а саме: ПДВ ввезених на територію України товарів - 20023,92 грн., мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності - 100119,54 грн. За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачено анулювання відповідно до п.п.291.5-1.3 п. 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України, встановлено наявність боргу у приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля», на 01 січня базового (звітного) року на загальну суму 120143,46 грн.
Як вбачається з листа від 10.04.2018 за № 2112/10/12-32-12-03-23 «Про розгляд заперечення», станом на 01.01.2018 за ПСП «Агрофірма Привілля» значився податковий борг у сумі 18972,99 грн. податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів та 94864,91 грн. за мито та товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності. На підставі інформації про початок процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в індивідуальній картці платника відображуються облікові показники (щодо її виключення). Із змісту листа від 10.04.2018 № 2112/10/12-32-12-03-23 «Про розгляд заперечення», висновки Акту від 19.03.2018 вважаються обґрунтованими, внаслідок чого заперечення ПСП «Агрофірма Привілля» не підлягають задоволенню (арк.спр.17-18).
Судом встановлено, що листом від 13.04.2018 за № 2210/10/12-32-12-03-23 ГУ ДФС у Луганській області було повідомлено позивача про те, що згідно норм Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб'єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг. Станом на 01.01.2018 позивач має податковий борг, у зв'язку із чим ПСП «Агрофірма Привілля» з 01.01.2018 знаходиться на загальній системі оподаткування (арк.спр.19).
Позивачу була надана Індивідуальна податкова консультація від 21.02.2018 за № 703/6/99-99-11-04-04-15/1 ПК та повідомлено про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (арк.спр.22).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції (Троїцьке відділення) було подано загальну, звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, відповідно до якої річна сума податку за 2018 рік нараховано у розмірі 2661237,84 грн. (арк.спр.23-25).
Судом встановлено, що позивачем до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції (Троїцьке відділення) були подані звітні декларації платника єдиного податку четвертої групи щодо кожної земельної ділянки (арк.спр. 27-44)
Згідно з листом від 10.05.2018 за № 3025/9/12-32-14-07-05 Головного управління ДФС у Луганській області, станом на 01.01.2018 року ПСП «Агрофірма Привілля» мало податкову заборгованість за податковими повідомленнями - рішеннями від 20.09.2017 № 000135408 та № НОМЕР_1. Станом на 01.05.2018 рішення щодо переведення ПСП «Агрофірма Привілля» на загальну систему оподаткування Головним управлінням ДФС у Луганській області не приймалось (арк.спр.160).
Під час дослідження матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ПСП «Агрофірма Привілля» (код ЄДРПОУ 31844498) відповідно до ст. 295.9 розділу XIV Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 у 2018 році має статус платника податку 4 групи з річною сумою податку 2638672,67 грн., що підтверджується довідкою про набуття (підтвердження) статуту платника єдиного податку 4 групи на 2018 рік (арк.спр. 181).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 51.1. статті 15 ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.3. та 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як передбачено пунктом 291.2. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3. статті 281 ПК України).
Разом з тим, відповідно до пункту 291.4. статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, серед іншого: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Водночас, відповідно до підпункту 14.1.235. п. 14.1. статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до підпункту 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
-загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
-звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;
-розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані вимоги щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку, визначені підпунктом 298.8.1. пункту 298.8. статті 298 ПК України для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.
Поряд з цим, відповідно до підпункту 291.5-1.3. пункту 291.5. статті 291 ПК України, суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не може бути платником єдиного податку четвертої групи.
Як встановлено судом, за результатами камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, результати якої були оформлені Актом від 19.03.2018 за № 654/12-32-12-03/31844498.
Перелік документів та відомості з інформаційних баз даних, використаних під час проведення перевірки згідно карток особових рахунків ПСП «Агрофірма Привілля» встановлено, що заборгованість по ПДВ ввезених на територію України товарів (виникла) з 20.07.2017 року, згідно акту проведення перевірки щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/318444498 та податкового повідомлення рішення від 20.09.2017 № НОМЕР_1; заборгованість по миту на товари , що ввозяться суб'єктом підприємницької діяльності (15010100) виникла з 20.12.2017, згідно акту про проведення перевірки щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498 та податкового повідомлення рішення від 20.09.2017 № НОМЕР_2 (арк.спр.14-15).
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, якою визначені види перевірок, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У свою чергу, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України).
Відповідно до пункту 86.2. статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт.
Судом встановлено, що позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на обставину, відповідно до якої відповідач прийняв рішення про переведення ПСП «Агрофірма Привілля» на загальну систему оподаткування з 01.01.2018, яке винесе у вигляді листа «Про інформування» від 13.04.2018 № 22/10/12-32-12-03-23, що у свою чергу позбавило позивача права перебування на єдиному податку четвертої групи.
Проте, аналізуючи норми чинного законодавства України, на підставі доказів наявних в матеріалах справи, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не проводилось документальної перевірки позивача в розумінні положень податкового законодавства, натомість, відповідачем була проведена саме камеральна перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, результати якої були оформлені Актом від 19.03.2018 за № 654/12-32-12-03/31844498.
Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не приймалось рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення ПСП «Агрофірма Привілля» з реєстру платників єдиного податку, а лист Головного управління ДФС у Луганській області від 13.04.2018 № 2210/10/12-32-12-03-23 «Про інформування» за своїми ознаками та змістом не є рішенням контролюючого органу в розумінні Податкового кодексу України про анулювання реєстрації ПСП «Агрофірма Привілля» як платника єдиного податку, виключення позивача з реєстру платників цього податку.
Водночас, як встановлено судом, Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Привілля» у 2018 році має статус платника єдиного податку 4 групи з річною сумою податку 2638672,67 грн.
Таким чином, суд не знаходить підстав щодо задоволення позовних вимог Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Привілля».
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення прийнято не на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 139, 241-246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Привілля” до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.04.2018 № 2210/12-32-12-03-23 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного судового рішення складено 30 липня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1