10.2.4
Іменем України
27 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2016/18
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Якимчук В.В.,
та
представників сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
10 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області), з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо нездійснення перерахунку позивачу його пенсії за інвалідністю за заявою від 15.06.2018;
2) зобов'язати Відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС, категорія 1. У військовому квитку Позивача є відмітка про виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.10.1986 по 12.01.1987. 15.06.2018 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Однак відповіді не отримав, перерахунок зроблено не було.
З посиланням на норми статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2017 № 851, Позивач вважає, що Відповідач, внаслідок порушень зазначених вимог законодавства, позбавив його права на перерахунок пенсії, що є неправомірним.
Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 19).
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звернувся до суду 10.07.2018, хоча ставить питання про порушення своїх прав з 01.10.2017. Вважає, що Позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України. Позивач подав заяву від 15.06.2016 у відповідності із Законом України «Про звернення громадян». Заява оформлена з дотриманням означеного закону, інших заяв про перерахунок пенсії від Позивача не надходила. Листом від 06.07.2018 № 87/Г-5 Позивачу роз'яснено, що перерахунок провадиться особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.10.1986 по 12.01.1987, про що до пенсійної надана копія довідки з військової частини НОМЕР_1 від 12.01.1987 № 2223/46. Відповідно зазначеної довідки Позивач знаходився на учбових зборах. В даний період Позивач перебував в трудових відносинах з 30.09.1985 по 01.12.1985 з КСП «Індустрія» про що свідчать записи в трудовій книжці Позивача та довідка КСП «Індустрія». Довідкою КСП «Індустрія» від 21.08.2000 підтверджено виплата заробітної плати за період з 24.10.986 по 12.01.1987. Строкову службу Позивач проходив з 03.07.1983 по 15.06.1985. Таким чином, Відповідач вважає, що відповідь на звернення Позивача надана правомірно і норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не порушені.
Зазначив, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Відповідач вважає, що, оскільки Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється.
Також зазначає, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 зазначеного Закону.
Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за відсутністю законних підстав.
Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 17), в позовній заяві серед іншого представник позивача просив розглянути справу за відсутності його та позивача (а.с. 5).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 18), причини не прибуття суду не повідомив.
З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області як пенсіонер з 15.12.2000 та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 6-7, 49).
Згідно з інформацією, зазначеною в посвідчені від 19.01.2001 серія НОМЕР_3 , посвідчення від 03.08.2001 Серії НОМЕР_4 , тимчасової вкладки до посвідчення № НОМЕР_5 , експертному висновку від 17.11.2000, довідки МСЕК від 30.11.2012 серія 10ААА № 055806, довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 101980 Позивач є інвалідом третьої групи, захворювання пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 7, 8, 9).
Згідно з інформацією, зазначеною в довідці Станично-Луганського військового комісаріату Луганської області від 03.08.1993 № 4/82, Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 24.10.1986 по 12.01.1987 (а.с. 10).
Зазначена інформація кореспондується з інформацією, зазначеною у військовому квитку від 03.07.1983 НОМЕР_6 та визнається сторонами (а.с. 32-34).
15 червня 2018 року Позивач звернувся до Відповідача із письмовою заявою б/н про перерахунок виплати пенсії згідно зі статтею 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 12).
Листом від 06 липня 2018 року № 87/Б-5 Відповідач повідомив Позивача, що зміни до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розповсюджуються виключно до військовослужбовців, які проходили строкову службу, а згідно його пенсійної справи Позивач працював у радгоспі «Індустрія» та був направлений на збори Станично-Луганським РВК для направлення у військову частину № НОМЕР_1 (а.с. 25).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210), передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.
Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 та застосовується з 01 жовтня 2017 року. Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія Порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01 жовтня 2017 року.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року.
Разом з тим всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.
Позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210 з 01 жовтня 2017 року, оскільки зазначена норма поширюється на осіб, які отримують пенсію за статтею 54 Закону № 796-XII.
Аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за статтею 59 Закону № 796-XII.
Так, статтею 59 Закону № 796-XII в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд вважає, що частину третю статті 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону № 796-XII.
Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Суд зауважує, що стаття 59 має назву «Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, беручи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.
Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, зі встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.
Отже, пунктом 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі статті 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому механізм виплати пенсії, право на які встановлено статтею 54 Закону № 796-XII, визначено пунктом 9 Порядку № 1210.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 08 травня 2018 року по справі № 820/1148/18; провадження № Пз/9901/33/18 (реєстраційний № рішення у ЄДРСР 73901590):
«Частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби».
Таким чином, доводи Позивача, що він має право на обчислення пенсії за статтею 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, є безпідставними.
Судом встановлено, що Позивач у період з 03.10.1986 по 12.01.1987 був призваний на військові збори та виконував обов'язки у військовій частині № НОМЕР_7 .
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що Позивач не має права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та пункту 9-1 Порядку № 1210.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області правомірно відмовлено Позивачу у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, про що зазначено у листі від 06.07.2018 № 87/Б-5.
Суд також зазначає, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, Позивач не мав права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ, як до внесення змін до цієї норми, так і після цього.
При цьому порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії.
Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема, належить прийняття законів.
Зі змісту статті 14 Закону № 796-ХІІ вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.
Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.
Положеннями розділу VIII Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.
Також суд звертає увагу, що Позивач не звертався до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 1.1 Порядку № 22-1, відповідно до якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. <…> Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Оглядом заяви Позивача про перерахунок пенсії від 15 червня 2018 року б/н встановлено, що вона не відповідає формі, визначеній додатком 2 Порядку № 22-1, та викладена в довільній формі (а.с. 12).
Таким чином, судом встановлено, що Позивач із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми до Відповідача не звертався. Відтак, заяву Позивача від 15 червня 2018 року б/н розглянуто Відповідачем на підставі Закону № 393/96-ВР.
Звернення позивача розглянуто Відповідачем у передбачений Законом № 393/96-ВР строк.
Рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ Відповідачем не приймалося, а лист від 06 липня 2018 року № 87/Б-5 має роз'яснювальний характер та не тягне для Позивача правових наслідків.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо посилання Відповідача на пропуск Позивачем строку звернення, суд зауважує, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 15 червня 2018 року б/н, станом на дату подання позовної заяви до суду відповідь на своє звернення Позивачем не отримана. Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачем шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 КАС України не пропущено.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місце знаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20, код ЄДРПОУ 21792637) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 31 липня 2018 року.
Суддя С.М. Чиркін