31 липня 2018 року 810/2494/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24.11.2017 №7009;
- зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії ІV, та проживав в м. Біла Церква до 01.01.1993 більше чотирьох років. В обґрунтування таких доводів позивач зазначив, що в 1979 році він розпочав свою трудову діяльність в м. Біла Церква, а у 1982 році виїхав на навчання до м. Ленінграда, де навчався до 28.02.1989. При цьому, позивач вказує на те, що після отримання диплому він повернувся до міста Біла Церква 01 березня 1989 року, де 27.03.1989 його поставили на військовий облік, а 03.04.1989 був прийнятий на роботу на завод "Радіокераміка" в м. Біла Церква, де пропрацював по 12.01.2001. Також, позивач зазначив, що в період з 25.05.1987 по 05.07.1987 та в період з 23.05.1988 по 03.07.1988 проходив практику на заводі "Радіокераміка" в м. Біла Церква. Крім того, позивач зазначив, що під час навчання двічі на рік у нього були канікули, а саме в 1987 році та в 1988 році по два тижні взимку та місяць влітку, що разом становить 90 днів, які проводив в м. Біла Церква.
Таким чином, позивач стверджує, що з урахуванням вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Проте, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, мотивуючи відмову тим, що згідно з поданими позивачем документами підстав для признання останньому пільгової пенсії не має, оскільки його період роботи та проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 21 день, тобто менше чотирьох років.
Позивач вважає, що така відмова прийнята за відсутності правових підстав, оскільки його період проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю становить більше чотирьох років.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не має право для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки згідно наданих документів період роботи позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 21 день. При цьому, відповідач зауважив, що позивачу в розписці-повідомленні було повідомлено про необхідність надати довідку з місця проживання (реєстрації) на території радіоактивного забруднення у 1986-1993 роках, однак такий документ не був наданий позивачем.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 17 лютого 1996 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
11 квітня 1994 року Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) Серії НОМЕР_2 .
25 вересня 2017 року позивач звернувся до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивача в розписці-повідомленні про прийняття заяви в графі "Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії" було повідомлено про подання до 25.12.2017 документу про місце проживання (реєстрації) особи (1986-1993).
16.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив винести відмову в призначенні пенсії (не чекаючи трьохмісячного терміну), оскільки надати необхідні для призначення пенсії, які зазначені в розписці, на даний час він не має можливості.
Рішенням Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 24.11.2017 №7009 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки згідно наданих документів період роботи позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 21 день, тобто менше ніж чотири роки, як це визначено Законом.
Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я регламентовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначено статтею 55 цього Закону.
Так, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом частини 2 названої статті Закону №796 особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсія надається із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Призначення та виплата пенсій провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Таким чином, особі, яка постійно проживає або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, може бути призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умови подання нею посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та підтвердження факту того, що за станом на 1 січня 1993 року вона прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796, до якої, зокрема, додав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку; військовий квіток; довідку з військомату; диплом про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000; документи про стаж; посвідчення постраждалого від ЧАЕС.
Так, згідно паспортних даних позивач зареєстрований в м. Біла Церква з 06.03.1996.
Позивач у період з 01.12.1982 по 28.02.1989 навчався в Ленінградському технологічному інституті ім. Ленради, що підтверджується записами в трудовій книжці за №№ 7, 8, 9, 10 та копією диплома серії НОМЕР_3 .
Під час навчання позивач в період з 25.05.1987 по 05.07.1987 (1 місяць 11 днів) та з 23.05.1988 по 03.07.1988 (1 місяць 11 днів) проходив практику на заводі "Радіокераміка" в м. Біла Церква Київської області, що підтверджується копіями наказів Заводу "Радіокераміка" від 09.06.1987 №345 та від 09.06.1988 №337.
Згідно записів трудової книжки позивач в період з 03.04.1989 по 12.01.2001 працював на заводі "Радіокераміка" в м. Біла Церква Київської області.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, який обчислюється з моменту аварії на Чорнобильський АЕС, становить 3 роки 11 місяців 21 день.
Враховуючи викладене, а також те, що загальний строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 21 день, суд приходить до висновку, що такий строк з урахуванням положень ст. 55 Закону №796 є недостатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Посилання позивача на ту обставину, що під час навчання у нього двічі на рік були канікули, а саме в 1987 році та в 1988 році по два тижні взимку та місяць в літку, що разом становить 90 днів, та які проводив в м. Біла Церква, а також на те, що після отримання диплому він повернувся до міста Біла Церква 01 березня 1989 року, суд оцінює критично, з огляду на таке.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 чітко визначено обов'язок громадянина, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС та бажає щоб йому призначили пенсію зі зниженням пенсійного віку, надати територіальному органу Пенсійного фонду довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органом місцевого самоврядування (підприємством, установою, організацією).
При цьому, суд зауважує, що за правилами ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування (в даному випадку, право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку має бути підтверджено довідкою про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення), не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, будь-яких письмових доказів на підтвердження того, що в 1987 - 1988 роках по два тижні взимку та місяць влітку позивач дійсно проживав в м. Біла Церква та 01 березня 1989 року він повернувся з навчання в м. Білу Церкву останнім як відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, так і суду разом з позовною заявою надано не було та судом в ході судового розгляду не встановлено.
Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що позивача в розписці-повідомленні про прийняття заяви в графі "Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії" було повідомлено про подання до 25.12.2017 документу про місце проживання (реєстрації) особи (1986-1993).
Однак, 16.11.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив винести відмову в призначенні пенсії (не чекаючи трьохмісячного терміну), оскільки надати необхідні для призначення пенсії, які зазначені в розписці, на даний час він не має можливості.
Оскільки звертаючись до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не надав довідки про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, а також те, що строк проживання (роботи) позивача на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 11 місяців 21 день, суд приходить до висновку, що у Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області не було правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст. 55 Закону №796.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваного рішення.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.