27 липня 2018 року № 810/2256/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби від 24.04.2018 № 0046185001.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Узинської міської ради від 11.07.2017 № 19-118/2017 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Узин на 2018 (додаток № 2.3). Даним Положенням встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користування суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) у розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Виходячи з даного Положення, податковим органом здійснено розрахунок позивачу земельного податку з юридичних осіб у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, визнано незаконним та скасовано пункт 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого Узинською міською радою Білоцерківського району «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік».
Отже, розрахунок податковим органом земельного податку з юридичних осіб із застосуванням рішення Узинської міської ради від 11.07.2017 № 19-118/2017є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 № 0046185001 підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 замінено неналежного відповідача Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на належного - Головне управління ДФС у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 закрито підготовче провадження та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
На підставі ст.ст. 196, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки на праві постійного користування (державний акт від 14.11.1997 № 64).
Орендна плата за використання земельної ділянки була встановлена на рівні 1% від нормативно-грошової оцінки землі згідно рішення Узинської міської ради від 31.12.2014 № 31-340.
Позивачем на підставі рішення Узинської міської ради від 31.12.2014 року було розраховано та внесено до податкової декларації (розрахунку) від 16.02.2018 № 9023549677 суму земельного податку за лютий 2018 року, яку подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Узинської міської ради від 11.07.2017 № 19-118/2017 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Узин на 2018 (додаток № 2.3). Даним Положенням встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користування суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), у розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 357/14346/17, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, визнано незаконним та скасовано пункт 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого Узинською міською радою Білоцерківського району «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік».
ГУ ДФС у Київській області на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ «Узинський цукровий комбінат» податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за лютий 2018 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 06.04.2018 № 5375/50-01/00372536.
Перевіркою встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з плати за землю за 2018 рік від 16.02.2018 № 9023549677 занижено податкове зобов'язання згідно розрахунку за лютий 2018 на суму 889029, 24 грн.
Згідно податкової декларації від 16.02.2018 позивачем нараховано земельний податок у розмірі 124169, 93, що становить 1% від грошової оцінки, а згідно рішення Узинської міської ради від 11.07.2017 № 19-118/2017 сума земельного податку мала становити за лютий 2018 -1 013 199, 17 грн. (12 % грошової оцінки землі).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2018 року № 0046185001.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані:
- п.п.16.1.3: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- п.п.16.1.4: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим
Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні
особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки
державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить
орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Відповідно до п. 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою,
встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми
рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання
щомісячних декларацій.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПК України).
Згідно п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір орендної плати
встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної
категорії земельних ділянок на відповідній території (пп. 288.5.1);
не може перевищувати 12 нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2);
не може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у п.п. 288.5.2 у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (пп. 288.5.3);
Відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого
самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку,
що сплачується на відповідній території.
Згідно п.п. 12,5.1, 12.3.2 та 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційні оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Пунктом 12.5 ст. 12 ПК України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, місцеві податки і збори та їх ставки повинні встановлюватися місцевими радами не пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного року, тобто не пізніше 30 червня, а відповідне рішення ради має бути офіційно оприлюднено до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.
Порушення зазначеного порядку призведе до нехтування принципу стабільності податкового законодавства, який має на маті встановлення незмінних умов оподаткування протягом бюджетного періоду та становить основоположні засади фіскальної системи.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання Узинської міської ради від 11.07.2017 № 19-118/2017 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Узин на 2018 (додаток № 2.3), даним Положенням встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користування суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) у розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Для застосування рішення Про встановлення місцевих податків у 2018 році, у тому числі плати за землю, воно мало бути офіційно оприлюднене місцевою радою до 15 липня 2017 року, що узгоджується з нормами Бюджетного та Податкового кодексів України.
Дане рішення було прийняте Узинською міською радою 11.07.2017 року та взагалі не було офіційно оприлюднене в друкованих засобах масової інформації, що не відповідає вимогам податкового законодавства.
Отже, рішення Узинської міської ради не було належним чином та в строки, встановлені законодавством, офіційно оприлюднене та доведене до відома платників податку.
У подальшому рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 357/14346/17, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, визнано незаконним та скасовано пункт 2.3 рішення від 11.07.2017, прийнятого Узинською міською радою Білоцерківського району «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік».
Відповідно до п. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом також враховано позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) відповідно до якого принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Таким чином, податковий орган, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення, безпідставно керувався рішенням Узинської міської ради Білоцерківського району від 11.07.2018 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік», а тому воно підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності свого рішення, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачкою додано докази сплати судового збору у сумі 20004, 00 грн. (платіжне доручення від 21.05.2018 № 497).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 20004, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.04.2018 № 0046185001.
Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області сплачений згідно платіжного доручення від 21.05.2018 № 497 судовий збір у сумі 20 004 (двадцять тисяч чотири) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.