23 липня 2018 року (о 20 год. 20 хв.)Справа № 808/1459/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Петра»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Петра» (далі - ТОВ «ТД Петра», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2018 №0000021202 (форма «В4»).
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що всі господарські операції, оформлені між позивачем та ПрАТ «АПК-Інвест» в рамках Договору, мають виключно законний характер та можуть бути підтверджені первинними документами, які складені в належному порядку. Вказує, що позиція ГУ ДФС у Запорізькій області ґрунтується лише на тому, що адреса пункту навантаження товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних, отриманих від вказаного контрагента, не відповідає адресам, за якими розташовані складські приміщення та виробничі потужності підприємства. Вказує, що ТОВ «ТД Петра» весь час співпрацює з ПрАТ «АПК-Інвест» на засадах повного спільного виконання вимог діючого законодавства України та з метою підтвердження законності здійснення господарських операцій між підприємствами направило листа контрагенту з проханням надати інформацію щодо умов поставки товару (руху товару) в рамках Договору поставки від 14.03.2014 №1549/МКИ-Тн-17, на який отримано відповідь від 21.12.2017 №979, якою ПрАТ «АПК-Інвест» підтверджує, що всі партії товару, які постачались з боку їх підприємства на адресу позивача здійснено із залученням контрагентів, зокрема, укладено договори про надання послуг та складської обробки ТМЦ з ТОВ «Фреш поінт» та транспортного експедирування з ТОВ «Рабен України», які надають ПрАТ «АПК-Інвест» комплекс логістичних послуг, пов'язаних з прийманням, супроводженням, перевезенням, зберіганням, складською обробкою та відвантаженням товарно-матеріальних цінностей. Ураховуючи вищевикладені доводи, просить адміністративний позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване рішення відповідача.
Ухвалою суду від 24.04.2018 відкрито провадження у справи та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 24 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 14 травня 2018 року надав суду відзив (вх. №14797), відповідно до якого вказує, що перевіркою операцій з придбання ТМЦ встановлено завищення задекларованих платником податків показників у р. 10.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» на суму ПДВ 278 763,00 грн. Так, на перевірку було надано первинні документи по взаємовідносинам з ПрАТ «АПК-Інвест» (податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, банківські виписки), водночас, до перевірки надано посвідчення про якість на м'ясну продукцію, де зазначено, що виробник (відправник) М'ясокомбінат ПрАТ «АПК-Інвест»: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1-А, однак, пункт завантаження товару на ТТН, отриманих від вказаного контрагента, не відповідає податковій адресі та адресі, на якій розташовані складські приміщення, виробничі потужності ПрАТ «АПК-Інвест». Таким чином, на думку відповідача, до перевірки не надано документів, які б підтверджували рух товарів від постачальника ПрАТ «АПК-Інвест» на адресу позивача та/або про належність зазначеної адреси в ТТН (м. Дніпро, вул. Передова, буд. 815 та м. Київ, військовий проїзд, 1) до ПрАТ «АПК-Інвест». З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій ПрАТ «АПК-Інвест» на адресу ТОВ «ТД Петра» та встановлено надходження товару з джерела невідомого походження, в первинних документах зазначені операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт, тощо) не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ухвали суду від 24.05.2018 підготовче засідання відкладене на 20 червня 2018 року.
12 червня 2018 року представником позивача направлено до суду відповідь на відзив (вх. №17969), у якій зауважує, що податкові накладні щодо господарських операцій, які відбулись між ТОВ «ТД Петра» та ПрАТ «АПК-Інвест» протягом серпня та вересня17 року, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого та на підставі п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підприємство реалізувало своє законне право для нарахування сум податку, які відносяться до податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, на переконання позивача, зареєстровані податкові накладні, які оформлювались внаслідок господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом підтверджують, що реєстрація відбулась виключно за умови належного оформлення документів та дають повне право для нарахування сум податку, які відносяться до податкового кредиту.
20 червня 2018 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 23 липня 2018 року.
Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх. від 23.07.20018 №23011) про розгляд справи без його участі. Не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду.
Судом 23 липня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «ТД Петра» (код ЄДРПОУ 39081147) зареєстровано в якості юридичної особи 04.02.2014, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 47.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.
На підставі наказу від 16.11.2017 №6163 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у період з 07.12.2017 по 31.12.2017 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД Петра» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2017 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт № 732/08-01-12-02/39081147 від 18.12.2017.
Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2017 року, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) на суму 278 763,00 грн.
Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій між позивачем та його контрагентом ПрАТ «АПК-Інвест» та встановлено надходження товарів з джерел невідомого походження, тобто такі товари не постачались та не надавались. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 22/12 від 22.12.2017 на акт перевірки, проте листом-відповіддю на заперечення № 176/10/08-01-12-02-13 від 04.01.2018 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.
На підставі Акту перевірки відповідачем 10.01.2018 винесене податкове повідомлення-рішення форма «В4» №0000021202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за вересень 2017 року у розмірі 278 763,00 грн.
Позивач здійснив оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 21.03.2018 № 9858/6/99-99-11-01-02-15 залишене без змін оскаржуване рішення, а скарга - без задоволення.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.
За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;
покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою..
Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.
При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ТД-Петра» та ПрАТ «АПК-Інвест» укладено договір поставки № 1549/МКИ-ТН-17 від 14.03.2017, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями ковбасні вироби та продукти зі свинини готові до вживання в їжу (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюються сторонами на підставі узгоджених заявок у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною цього Договору. Супровідними документами на товар є наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, інші документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів, в обсязі передбаченому чинним законодавством. Сторони узгоджують адреси, за якими здійснюється поставки за цим договором у додатку №2 Перелік місць для поставки товару, який є невід'ємною частиною Договору.
Позиція ГУ ДФС у Запорізькій області ґрунтується лише на тому, що адреса пункту навантаження товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних, отриманих від вказаного контрагента, не відповідає адресам, за якими розташовані складські приміщення та виробничі потужності підприємства.
Так, на перевірку було надано первинні документи по взаємовідносинам з ПрАТ «АПК-Інвест» (податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, банківські виписки), водночас, до перевірки надано посвідчення про якість на м'ясну продукцію, де зазначено, що виробник (відправник) М'ясокомбінат ПрАТ «АПК-Інвест»: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1-А, однак, пункт завантаження товару на ТТН, отриманих від вказаного контрагента, не відповідає податковій адресі та адресі,, на якій розташовані складські приміщення, виробничі потужності ПрАТ «АПК-Інвест». Таким чином, на думку відповідача, до перевірки не надано документів, які б підтверджували рух товарів від постачальника ПрАТ «АПК-Інвест» на адресу позивача та/або про належність зазначеної адреси в ТТН (м. Дніпро, вул. Передова, буд. 815 та м. Київ, військовий проїзд, 1) до ПрАТ «АПК-Інвест».
З метою підтвердження законності здійснення господарських операцій між підприємствами позивачем направило листа від 19.12.2017 №19/12 вказаному контрагенту з проханням надати інформацію щодо умов поставки товару (руху товару) в рамках Договору поставки від 14.03.2014 №1549/МКИ-Тн-17, на який отримано відповідь від 21.12.2017 №979, якою ПрАТ «АПК-Інвест» підтверджує, що в рамках виконання договірних зобов'язань з постачання товарів виробництва ПрАТ «АПК-Інвест» на адресу ТОВ «ТД Петра», всі фактично здійснені господарські операції були оформлені належними первинними документами, податкові накладні за якими були зареєстровані в ЄРПН, у зв'язку із чим вважає твердження податкової служби про «нереальність» та «відсутність товарних операцій» між позивачем та ПрАТ «АПК-Інвест» є безпідставними і необґрунтованими.
Крім того, надано пояснення, що підприємством укладено договори про надання послуг та складської обробки ТМЦ з ТОВ «Фреш поінт» та транспортного експедирування з ТОВ «Рабен України», які надають ПрАТ «АПК-Інвест» комплекс логістичних послуг, пов'язаних з прийманням, супроводженням, перевезенням, зберіганням, складською обробкою та відвантаженням товарно-матеріальних цінностей. Факт надання вищевказаних підприємствами вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими актами надання послуг.
Разом із цим, на запит позивача щодо надання копій відповідних документів ПрАТ «АПК-Інвест» відповіло про неможливість їх надання через те, що в усіх укладених з контрагентами договорах міститься застереження про конфіденційність, за якими умови договору не можуть бути розголошені третім особам.
Суд зауважує, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.
У випадку наявності в контролюючого органу сумнівів щодо певних показників податкової звітності, він реалізуючи свою компетенцію, з метою отримання податкової інформації має право на інформаційний запит (пункт 73.3 статті 73 Податкового кодексу України) або право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків ( пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України).
Зазначена позиція узгоджується з роз'ясненням Міністерства фінансів України щодо питання віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту (лист від 08.11.2017 №11310-09-10/30469).
Жодних інших доводів на обґрунтування правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не наведено.
Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.
В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг), що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про непідтвердження руху товарів від постачальника ПрАТ «АПК-Інвест» на адресу позивача.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 181,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Петра» (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 31, код ЄДРПОУ 39081147) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000021202 (форма «В4»), прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Петра» (місцезнаходження: 69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 31, код ЄДРПОУ 39081147) суму судового збору у розмірі 4181,44 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят одна гривня сорок чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 31.07.2018.
Суддя І.В. Батрак