12 липня 2018 року Справа № 808/2630/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1В.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012391312, №0012321312, №0012271312, №0012331312, №0012341312, №0012351312, №0012361312, №0012371312;
- Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21 липня 2017 року №0012312312/дод.13, №0012241312/дод.16, №0012381312/дод.12;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012311312 від 21 липня 2017 року.
Ухвалою суду від 07 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху на підставі статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення недоліків до 04 жовтня 2017 року.
28 вересня 2017 року на підставі розпорядження №233 керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду адміністративну справу №808/2630/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з припиненням здійснення повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду Матяш О.В. відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року №2763/0/15-17 Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду у відставку.
Справа автоматизованою системою документообігу суду 28 вересня 2017 року передана на розгляд судді Татаринову Д.В.
03 жовтня 2017 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2017 року провадження у справі відкрито, а справу призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2017 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року провадження у справі зупинено до 13 грудня 2017 року.
13 грудня 2017 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року провадження у зупинено до 21 лютого 2018 року.
21 лютого 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року призначено підготовче судове засідання на 21 березня 2018 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року провадження у зупинено до 15 травня 2018 року.
15 травня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року провадження у зупинено до 27 червня 2018 року.
27 червня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
В судовому засіданні 27 червня 2018 року оголошено перерву до12 липня 2017 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012391312, №0012321312, №0012271312, №0012331312, №0012341312, №0012351312, №0012361312, №0012371312, Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21 липня 2017 року №0012312312/дод.13, №0012241312/дод.16, №0012381312/дод.12 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012311312 від 21 липня 2017 року прийняті за результатами планової документальної виїзної перевірки, за результатами якої складено ОСОБА_3 №219/08-01-13-12/НОМЕР_1. Позивач не погоджується із висновками ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 та складеними на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області та вимогою, оскільки вважає їх незаконними, необгрунтованими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Представник відповідача заперечив з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначено, що за результатами планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 складений ОСОБА_3 перевірки від 07 червня 2017 року №219/08-01-13-12/НОМЕР_1. В ході перевірки встановлені порушення. Зокрема встановлено, що позивачем не була зареєстрована та не велась книга обліку доходів та витрат. Крім того, до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу стосовно подальшої реалізації придбаного товару у 2014 році. Вказує, що проведеною перевіркою встановлено відсутність отримання доходу у 2014 році ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище витрат на придбання товару, які було самостійно включено позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. Також встановлено, що у 2016 році позивачем було придбано товарно-матеріальні цінності, але подальшої їх реалізації з метою отримання доходу не відбулося. До перевірки не надано жодного підтверджуючого документу стосовно подальшої реалізації придбаного товару у 2016 році. Вказує, що проведеною перевіркою встановлено відсутність отримання доходу у 2016 році ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище витрат на придбання товару, які було самостійно включено позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік. Крім того перевіркою встановлено не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати за період січень-квітень 2014 року (включно). Також перевіркою встановлено несвоєчасну сплату платежу згідно з поданою звітністю, а саме за податковою Декларацією №1500008068 від 09 лютого 2015 року. Крім того перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно подано звітність щодо єдиного внеску за 2014 рік. Також встановлено несвоєчасну сплату платежу за поданою звітністю, зокрема єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1604037318 від 05 лютого 2016 року. До того ж, в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 236935,96 грн. за грудень 2014 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв або клопотань від нього на адресу суду не надходило.
За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Так, судом встановлено, що з 11 травня 2017 року по 30 травня 2017 року фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області проведена планова документальна виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки податковим органом складено ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року.
ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року контролюючим органом встановлені порушення:
- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме ФОП ОСОБА_1 не була зареєстрована та не велась Книга обліку доходів і витрат відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджену Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481;
- пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 нараховано Необхідна штрафна санкція за невчасну сплату платежу у розмірі 64,60 грн. за період з 10 лютого 2016 по 10 лютого 2017 року з поданою звітністю, а саме Додаток 5до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за №1500008068 від 09 лютого 2015 року;
- пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 (чинними на момент скоєння порушення) Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1, та як наслідок його заниження на загальну суму 93872,03 грн., в тому числі:
за 2014 рік на суму 34970,29 грн.;
за 2016 рік на суму 58901,73 грн.;
- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 171.1, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 4908,48 грн. в тому числі по періодах:
2016 рік у сумі 4908,48 грн.
- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати на загальну суму 1572,08 грн., а саме по періодах:
у січні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у лютому 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у березні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у квітні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
- пункту 4 частини 2 статті 6 пункт 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями від 08 липня 2010 року №2464-VI та розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року, а саме несвоєчасне подання звітності щодо єдиного внеску (Додаток 5 таблиця 1) за 2014 рік;
- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8, частина 7, частини 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 було занижено за період 2014-2015 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 135983,11 грн., а саме по періодах:
За 2014 рік на суму 63992,10 грн.;
За 2016 рік на суму 71991,01 грн.;
- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до:
завищення податкових зобов'язань з ПДВ за листопад, грудень 2016 року на загальну суму 158769,3 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 93393,13 грн., за грудень 2016 року на суму 65376,17 грн.;
завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2014 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року на загальну суму 236935,96 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 24365 грн., за листопад 2016 року на суму 150075,81 грн., за грудень 2016 року на суму 62495,15 грн.;
завищення ПДВ, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 75356,67 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2014 року на суму 24365 грн.; за листопад 2016 року на суму 50936,69 грн.; за грудень 2016 року на суму 54,98 грн.;
завищення суми від'ємного значення за грудень 2016 року та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2081 грн.;
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.
На підставі ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0012391312, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 64,60 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- №0012321312, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 117340,03 грн., з яких 93872,03 грн. за податковими зобов'язаннями, та 23468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0012271312, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 1886,50 грн., з яких за податковим зобов'язанням 1572,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 314,42 грн.;
- №0012331312, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;
- №0012341312, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у загальній сумі 6135,60 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 4908,48 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1227,12 грн.;
- №0012351312, яким до ОСОБА_1 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2810,00 грн.;
- №0012361312, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94195,83 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 75356,66 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 18839,17 грн.;
- №0012371312, яким зменшено на 158769,29 грн. суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу, та зменшено на 218316,96 грн. суму податкового кредиту.
Крім того, на підставі ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року відповідачем прийняті:
- Рішення №0012301362 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 16797,92 грн.;
- Рішення №0012241312 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.;
- Рішення №0012381312 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 763,4 грн., та нараховано пеню у сумі 1400,84 грн.
Також, податковим органом на підставі ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року винесено Вимогу №Ф-0012311312 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 135983,11 грн.
ОСОБА_1 не погодившись із вищезазначеними рішеннями відповідача, звернувся до суду з адміністративний позовом.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
1. Пунктом 177.10 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 16 вересня 2013 року № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218 передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Суд зазначає, що позивач заперечуючи проти порушення ним вищевказаних норм, під час судового розгляду не спростував висновки податкового органу про відсутність реєстрації та ведення Книги обліку доходів і витрат, зокрема під час судового розгляду позивачем суду не було надано такої Книги для огляду.
Отже суд дійшов висновку що, відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме що ОСОБА_1 не була зареєстрована та не велась Книга обліку доходів і витрат.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Таким чином суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення №0012331312 від 21 липня 2017 року, отже воно не підлягає скасуванню.
2. Щодо завищення ОСОБА_1 витрат пов'язаних з одержанням доходу за 2014 рік, та за 2016 рік, судом встановлено наступне.
В ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, встановлено їх завищення у загальній сумі 184 415,28 грн.
Податковим органом встановлено, що в ході проведення перевірки первинних документів, а саме прибуткових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт та інших встановлено, що у періоді з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_1 було придбано товарно-матеріальні цінності та послуги, але подальшої їх реалізації, з метою отримання доходу не відбулося.
Судом встановлено, що у періоді з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності та послуги від: ТОВ «ОСОБА_4 ОСОБА_5 Україна», ТОВ «Епіцентр К», ФОП ОСОБА_6, ПМП «Находка», ПП «НВФ ОСОБА_7», ТОВ «Стенлі-К», ТОВ Запоріжспецкомплект», ПП «Фіруза».
В ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року відповідачем зазначено, що до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу стосовно подальшої реалізації придбаного товару. Проведеною перевіркою встановлено відсутність отримання доходу у 2014 році ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище витрат на придбання товару, які було самостійно включено підприємцем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік.
Також у ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що пояснення щодо включення зазначених витрат до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік без подальшої їх реалізації протягом 2014 року підприємцем не надавались.
Також в ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, встановлено їх завищення у загальній сумі 327231,85 грн.
Судом встановлено, що у періоді з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 298683,80 грн. від: ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ПЛАТІНУМ-2010», ТОВ «БУДОПТЦЕНТР», ТОВ «ТЕЄРС КЛАБ», ТОВ «СТЕК», ТОВ «РОТОР-ІНСТРУМЕНТ», ТОВ «КИЇВСЬКА ШИНА КОМПАНІЯ», ТОВ «БРІСК-ТОРГ», ТОВ «АРМАГ», ТОВ «АРАБЕСК» ЗАПОРІЗЬКА ФІЛІЯ ТОВ «АРАБЕСК», ПП ВКФ «САНА».
В ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року відповідачем зазначено, що до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу стосовно подальшої реалізації придбаного товару. Проведеною перевіркою встановлено відсутність отримання доходу у 2016 році ФОП ОСОБА_1 від зазначених вище витрат на придбання товару, які було самостійно включено підприємцем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.
Також у ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що пояснення щодо включення зазначених витрат до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік без подальшої їх реалізації протягом 2016 року підприємцем не надавались.
Позивач не заперечує, що придбаний у 2014 році та у 2016 році товар не реалізовано на протязі 2014 року та 2016 року відповідно, та лише зазначає, що даний факт не виключає факту продажу товару у наступних звітних періодах, після 2014 року та після 2016 року відповідно. Також позивач вказує, що в ОСОБА_3 перевірки немає посилань на жодну видаткову накладну за період 2014 року, отже твердження податкового органу про завищення витрат за 2014 рік, а також 2016 рік вважає безпідставними.
Проте з такими твердженнями суд не може погодитись з огляду на наступне.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.
Отже суд зазначає, що наданих позивачем суду документів щодо понесених позивачем витрат при придбанні товарів і послуг недостатньо для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів, робіт або послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку що, відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 (чинними на момент вчинення порушення) Податкового кодексу України, а саме що ОСОБА_1 у деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2016 рік віднесено до складу витрат вартість товару, який не було реалізовано, тобто не отримано дохід, та які не було використано у господарській діяльності.
Крім того, порушення позивачем пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 (чинними на момент вчинення порушення) Податкового кодексу України мало наслідком порушення ОСОБА_1 також підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 171.1, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 4908,48 грн. в тому числі по періодах:
2016 рік у сумі 4908,48 грн.
Суд зазначає, що з 01 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII впроваджено військовий збір.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ (Перехідні положення) ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
За приписами підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Пункт 177.2 статті 177 ПК України визначає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України встановлено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
За приписами підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Пунктом 171.1 статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
За правилами пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 занижено суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, який є об'єктом оподаткування військовим збором за 2016 рік, позивачем порушено підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 171.1, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 4908,48 грн. за 2016 рік.
До того ж порушення позивачем пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 (чинними на момент вчинення порушення) Податкового кодексу України мало наслідком порушення ОСОБА_1 також пункту 1 частини 2 статті 6, пункт 2 частини 1 статті 7, частина 11 статті 8, частина 7, частина 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), а саме позивачем було занижено за період 2014-2015 роки суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 135983,11 грн., а саме по періодах:
За 2014 рік на суму 63992,10 грн.;
За 2016 рік на суму 71991,01 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Згідно частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Враховуючи все вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято:
податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року: №0012321312, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 117340,03 грн., з яких 93872,03 грн. за податковими зобов'язаннями, та 23468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0012341312, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у загальній сумі 6135,60 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 4908,48 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1227,12 грн.;
Рішення №0012301362 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 16797,92 грн.
Вимогу від 07 червня 2017 року №Ф-0012311312 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 135983,11 грн., -
отже вони не підлягають скасуванню.
3. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012391312, яким ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 64,60 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування суд зазначає наступне.
В ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою встановлено невчасну сплату платежу згідно з поданою звітністю, а саме Додаток 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за №1500008068 від 09 лютого 2015 року. Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску була здійснена відповідно до платіжного доручення №146 від 10 лютого 2017 року. Граничний термін сплати суми податку 09 лютого 2015 року.
Позивач стверджує, що відповідачем штрафні санкції застосовано неправомірно, оскільки за даними позивача обліковується переплата за даним платежем, проте під час розгляду справи доказів на підтвердження такого факту не надано.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що, відповідачем доведено несвоєчасність сплати платежу згідно з поданою звітністю, а саме Додаток 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за №1500008068 від 09 лютого 2015 року, отже податковим органом правомірно нараховано необхідну штрафну санкцію за невчасну сплату платежу у розмірі 64,60 грн. за період з 10 лютого 2016 по 10 лютого 2017 року за поданою звітністю, а саме Додаток 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за №1500008068 від 09 лютого 2015 року.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012391312, тому воно не підлягає скасуванню.
4. Щодо порушень по сплаті податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
За приписами підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
В ОСОБА_3 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що відповідно до наданих документів ФОП ОСОБА_1 під час перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року підприємцем використовувалась наймана праця працівників оформлених належним чином, а саме: на посаді бухгалтера працювала ОСОБА_9, та на посаді менеджера працювала ОСОБА_10 Перевіркою встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати на загальну суму 1572,08 грн., а саме по періодах:
у січні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у лютому 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у березні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у квітні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.
Позивач заперечуючи проти вказаного порушення зазначає, що податковим органом в акті перевірки не зазначено посилання на платіжні документи, за якими була здійснена виплата заробітної плати позивачем, тому вважає, що факт порушення строків платежів до бюджету не підтверджено.
Проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки в пункті 1.12 розділу ІІ ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року (стор.5 ОСОБА_10) зазначено, що при перевірці використано суцільним порядком за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року: особиста справа підприємця; декларації про майновий стан і доходи за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року; акти здачі-приймання робіт (надання послуг); договори на надання послуг; банківські виписки; інформація з ДРФО; витратні документи (квитанції, чеки, накладні видаткові, акти виконаних робіт, податкові накладні порядком тощо) (суцільним порядком 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік); товарно-транспортні накладні; звіти про суми нарахованої плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже суд дійшов висновку, що відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 пункту підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме не перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати заробітної плати на загальну суму 1572,08 грн., а саме по періодах:
у січні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у лютому 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у березні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.;
у квітні 2014 року не перераховано ПДФО в сумі 393,02 грн.
За правилами підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня.
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012271312, отже воно не підлягає скасуванню.
5. Щодо порушень вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд зазначає наступне.
В ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення пункту 4 частини 2 статті 6 пункт 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями від 08 липня 2010 року №2464-VI та розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року, а саме несвоєчасне подання звітності щодо єдиного внеску (Додаток 5 таблиця 1) за 2014 рік. У акті перевірки вказано, що Звіти Додаток 5 (звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску) за 2014 - 2016 роки встановлено несвоєчасне подання до Дніпровського відділення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області звітності, а саме звіти щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску за 2014 рік за №1514761383 було подано 21 травня 2015 року, граничний термін подання 10 лютого 2015 року.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами абзацу 5 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Також в ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою встановлено невчасну сплату платежу згідно з поданою звітністю, а саме єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями №1604037318 від 05 лютого 2016 року. Сплата суми податків і зборів / єдиного внеску була здійснена відповідно до платіжного доручення №146 від 10 лютого 2017 року. Граничний термін сплати суми податку 09 лютого 2016 року.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Позивач заперечуючи проти порушення ним вищезазначених вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначає, що зобов'язання перед бюджетом щодо надання звітності та сплати ЄСВ ОСОБА_1 виконано, тому посилання відповідача щодо порушення пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та порушення вимог пункту 126.1 статті 126 ПК України є неправомірними.
Проте суд звертає увагу, що відповідачем під час перевірки не ставиться під сумнів факт подання звітності та факт оплати єдиного внеску за поданою звітністю. Суд наголошує, що порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» полягає у строках надання такої звітності та строках оплати зобов'язань за поданою звітністю.
Позивачем під час судового розгляду справи не надано доказів своєчасності подання спірної звітності, як і не надано доказів своєчасної сплати єдиного внеску за спірною звітністю.
Твердження позивача про те, що відповідачем штрафні санкції за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовано неправомірно, оскільки за даними позивача обліковується переплата за даним платежем, - не знайшли свого документального підтвердження, отже не можуть бути прийняті судом до уваги.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 пункту 4 частини 2 статті 6 пункт 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме несвоєчасне подання звітності щодо єдиного внеску (Додаток 5 таблиця 1) за 2014 рік.
Пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За правилами частини 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Стаття 126. Порушення правил сплати (перерахування) податків
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято Рішення від 21 липня 2017 року №0012241312 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн., та Рішення від 21 липня 2017 року №0012381312 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 763,4 грн., та нараховано пеню у сумі 1400,84 грн., - отже вони не підлягають скасуванню.
6. Щодо правомірності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2017 року №0012351312, №0012361312, №0012371312 судом встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України, передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року встановлено завищення на суму 158769,30 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 93393,13 грн., за грудень 2016 року на суму 65376,17 грн.
В ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що ОСОБА_1 у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «МАРКТОРГ», та ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД» на підставі первинних документів: договорів, податкових та видаткових накладних, банківських виписок та ін. Перевіркою встановлено, що податкові накладні на товари, отримані згідно податкових накладних від ТОВ «МАРКТОРГ» у листопаді 2016 року, та від ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД» у грудні 2016 року, були зареєстровані в адресу покупців ПП «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА», ТОВ «Автом-М», ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «УКРПРОЕКТ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК 2013» за період листопад та грудень 2016 року. В порушення пункту 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 192.1 статті 192, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді завищено податкові зобов'язання на загальну суму 158769,30 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 93393,13 грн., за грудень 2016 року на суму 65376,17 грн. Пояснення з зазначеного порушення ФОП ОСОБА_1 не надавались.
Суд погоджується з викладеним у акті перевірки твердженням про те, що є пересортування у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ «Маркторг» придбаває одну групу товарів, які фактично являються товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгу постачання або виробництва.
Позивачем не надано до суду первинних документів передбачених договором з ТОВ «Маркторг», що свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності.
Крім того, в ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «СТЕНЛІ-К», ТОВ «МАРКТОРГ», та ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД» встановлено його завищення на суму 236935,96 грн., в тому числі: за грудень 2014 року на суму 24365,00 грн. по операціях з ТОВ «СТЕНЛІ-К»; за листопад 2016 року на суму 150075,81 грн. по операціях з ТОВ «МАРКТОРГ»; за грудень 2016 року на суму 62495,15 грн. по операціях з ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД».
Судом з ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року встановлено, що ТОВ «СТЕНЛІ-К» виписало на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові накладні:
№26 від 01 грудня 2014 року на загальну суму 48408,26 грн., у тому числі ПДВ 8068,04 грн.;
№27 від 04 грудня 2014 року на загальну суму 9830,00 грн., у тому числі ПДВ 1638,33 грн.;
№176 від 24 грудня 2014 року на загальну суму 32911,22 грн., у тому числі ПДВ 5485,2 грн.;
№177 від 25 грудня 2014 року на загальну суму 55040,51 грн., у тому числі ПДВ 9173,42 грн.
Суд звертає увагу, що в ОСОБА_10 перевірки №219/08-01-13-12/НОМЕР_1 від 07 червня 2017 року зазначено, що податкові накладні, які ТОВ «СТЕНЛІ-К» складені в адресу ФОП ОСОБА_1 за грудень 2014 року на загальну суму ПДВ 24365 грн. не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Інформація щодо виписаних довіреностей на отримання товару до перевірки не надавалась.
Суд зазначає, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми Податкового кодексу України, позивач не мав права формувати податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «СТЕНЛІ-К», оскільки податкові накладні, які ТОВ «СТЕНЛІ-К» складені в адресу ФОП ОСОБА_1 за грудень 2014 року на загальну суму ПДВ 24365 грн. не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З урахуванням наведеного, відповідачем спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «СТЕНЛІ-К», ТОВ «МАРКТОРГ», та ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД».
Враховуючи вищевикладене суд не приймає надані позивачем первинні бухгалтерські документи як доказ реального здійснення господарських операцій із ТОВ «СТЕНЛІ-К», ТОВ «МАРКТОРГ», та ТОВ «ЕКСПЕРТБІЛД», оскільки вони не надані суду у повному обсязі, як то передбачено договорами, та погоджується із висновками відповідача щодо порушення позивачем підпункту 14.1.36, підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 192.1 статті 192, пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1:
завищено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад, грудень 2016 року на загальну суму 158769,3 грн., в тому числі за листопад 2016 року на суму 93393,13 грн., за грудень 2016 року на суму 65376,17 грн.;
завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2014 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року на загальну суму 236935,96 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 24365 грн., за листопад 2016 року на суму 150075,81 грн., за грудень 2016 року на суму 62495,15 грн.;
завищено ПДВ, що сплачується до державного бюджету на загальну суму 75356,67 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2014 року на суму 24365 грн.; за листопад 2016 року на суму 50936,69 грн.; за грудень 2016 року на суму 54,98 грн.;
завищено суму від'ємного значення за грудень 2016 року та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2081 грн.
За правилами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стаття 58. Податкове повідомлення-рішення
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Пунктом 123.1 статті 123 передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи фактичні обставини справи суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2017 року №0012351312, №0012361312, №0012371312 - є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та у межах чинного законодавства України, отже не підлягають скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі 12 липня 2018 року.
Суддя Д.В. Татаринов