10 липня 2018 року о/об 16 год. 11 хв.Справа № 808/2556/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дєткові Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_15)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
за участі:
позивача - ОСОБА_1
(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_14)
представника позивача - ОСОБА_3
(діє на підставі ордеру серія ЗП № 016756 від 11.09.17)
представника відповідача - Хижняк В.В.
(діє на підставі довіреності № 234/08-01-10-03 від 27.02.2018 року)
28 серпня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 липня 2017 року №№№№0011441312, 0011411312, рішення № 0011461312 від 17 липня 2017 року та вимоги про сплату боргу Ф-0011451312 від 17 липня 2017 року.
Справа автоматизованою системою документообігу суду 28 серпня 2017 року передана на розгляд судді Нестеренко Л.О.
29 серпня 2017 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду справу відкрито та призначено до розгляду.
04 жовтня 2017 року на підставі розпорядження №244 керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду адміністративну справу №808/2556/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з припиненням здійснення повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду Нестеренко Л.О. відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року №2764/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду у відставку».
Справа автоматизованою системою документообігу суду 04 жовтня 2017 року передана на розгляд судді Татаринову Д.В.
05 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду на 31 жовтня 2017 року.
31 жовтня 2017 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 12 грудня 2017 року.
12 грудня 2017 року ухвалою суду провадження у справі поновлено. Разом з тим, 12 грудня 2017 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 21 лютого 2018 року.
21 лютого 2018 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.
Разом з тим, 21 лютого 2018 року ухвалою суду призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 березня 2018 року.
20 березня 2018 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 26 квітня 2018 року.
Ухвалою від 26 квітня 2018 продовжено зупинення провадження у справі до 21 червня 2018 року.
Ухвалою суду від 21 червня 2018 провадження у справі поновлено.
21 червня 2018 року на підставі клопотань представників сторін судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Разом з тим, 21 червня 2018 року протокольною ухвалою суду у розгляді справи було оголошено перерву до 10 липня 2018 року.
Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 10 липня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу суперечать фактичним обставинам господарської діяльності у перевірених періодах. Відповідачем неправильно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до протиправних висновків про завищення суми витрат та, як наслідок, збільшення сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору і застосування відповідних штрафних санкцій. Оскільки, базою оподаткування вказаними вище податком, зборами і внеску є чистий оподатковуваний дохід, який позивачем не занижувався, то і збільшення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням є незаконним. Вказує, що замість перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні чистого оподатковуваного доходу у 2015-2016 роках, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку такого доходу без обґрунтування у акті перевірки підстав для такого розрахунку. У зв'язку зі зменшенням витрат за період, що перевірявся (2015-2016 роки), висновок у акті перевірки про: заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 169435,33 грн.; заниження сум єдиного внеску на суму 129741,75, заниження військового збору на суму 14301,91 грн., є неправильним, а отже грошові зобов'язання по цими видами платежів пред'явлені до сплати безпідставно, а відтак й штрафні санкції, визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях та рішенні застосовані до позивача безпідставно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (вих. №1375/08-01-10-03 від 12 грудня 2017 року) та письмовому відзиві (вих.№217/08-01-10-03 від 21 лютого 2018 року), відповідно до яких зазначає, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки висновки фахівців ГУ ДФС у Запорізькій області в акті перевірки ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення,вимога та рішення є законними та обґрунтованими та такими що не підлягають скасуванню.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення/відзив проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, встановив наступні обставини.
В період з 02 червня 2017 року по 23 червня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізької області була проведена невиїзна планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами вищевказаної перевірки був складений акт №248/08-01-13-12/НОМЕР_15 від 03 липня 2017 року, за висновками якого відповідачем встановлено порушення такого змісту:
- пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 169435,33 грн. в т.ч. за 2015 рік на суму 27201,13 грн., за 2016 рік на суму 142234,2 грн.;
- підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України перекручення даних в деклараціях за 2015, 2016 роки, а саме завищення валових витрат;
- пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 8 статті 9 (у редакції, що діяла з 2011 по 2015 року), пункт 2 частини 1 статті 7, пункту 5 статті 8, пункт 8 статті 9 (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року), Закону України «Про збір та облік єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого доходу за 2015-2016 років на загальну суму 129741,75, в т.ч. за 2015 рік 43781,19 грн., за 2016 рік на суму 85960,56 грн.;
- підпункт 164.1.3 пункту 161.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 14301,91 грн. в т.ч. за 2015 рік в сумі 2449,06 грн., за 2016 рік в сумі 11852,85 грн.
Також в акті перевірки відповідач посилається на порушення статті 1 Закону України «Про підприємництво», підпункт 14.2.27 статті 14 Податкового кодексу України, завищення валових витрат за 2015 рік на суму 163270,64 грн. (стор.13-17 акту перевірки), завищення валових витрат за 2015 рік на суму 790190,0 грн. (стор.18-22 акту перевірки) в результаті включення до складу валових витрат сум придбаних матеріалів, які не були використані господарській діяльності.
На підставі акту перевірки №248/08-01-13-12/НОМЕР_15 від 03 липня 2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 17 липня 2017 року №№0011441312, 0011411312, 0011371312, 0011421312, 0011481312, 0011471312, 0011431312, 0011401312, 0011381312, 0011391312, 0011491312, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2017 року №Ф-0011451312, рішення від 17 липня 2017 року №№0011461312, 001501312.
Позивачем до суду оскаржено:
- податкове повідомлення-рішення №0011441312 від 17 липня 2017 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання у сумі 169 435,33 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 42358,83 грн.
- податкове повідомлення-рішення №0011411312 від 17 липня 2017 року яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму податкового зобов'язання у сумі 14301,91 грн. та застосовано штрафні санкції 3575,48 грн.
- рішення №0011461213 від 17 липня 2017 року про застосування санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкії у сумі 17352,24 грн.
- вимогу про сплату боргу у сумі 129741,75 грн.
Не погодившись із вказаними рішеннями Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів перевірки та пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях, підстави для збільшення позивачу зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2015-2016 роках чистого оподатковуваного доходу як бази оподаткування вказаними податками і зборами.
Слід зазначити, що ревізорами відповідача не встановлено порушень позивача при формуванні показників валового доходу в перевірених податкових періодах, що вказано на сторінках 11- 12 акту перевірки.
Натомість, виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.
Оцінюючи такі доводи, слід звернути увагу на те, що відповідно до підпункту 177.2 статті 177 ПК України (в редакції, що діяла з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів,належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 підпункту 177.4 статті 177 ПК України);
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3 підпункту 177.4 статті 177 ПК України);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» (підпункт 177.4.4. підпункту 177.4 статті 177 ПК України).
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Судом встановлено, що при визначенні валового доходу від підприємницької діяльності позивач застосував метод нарахувань, за яким дохід від реалізації товару визначається за датою надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача. При цьому, до складу валових витрат було включено вартість придбання ТМЦ та отримання послуг від контрагентів, пов'язаних з реалізацією товарів того звітного періоду, в якому отримано доходи від реалізації таких товарів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що зміст акту перевірки щодо ствердження про завищення валових витрат не відповідає вимогам статті 75 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745.
Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Порядку №727 від 20 серпня 2015 року, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень … податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до вимог пункту 5 розділу II Порядку №727 від 20 серпня 2015 року факти виявлених порушень … податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Описова частина акту перевірки, в порушення підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку №727 від 20 серпня 2015 року не містить переліку первинних документів, на підставі яких здійснено висновок про завищення валових витрат та доказів, що підтверджують наявність факту порушення.
Також, відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку №727 від 20 серпня 2015 року контролюючий орган повинен у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
У висновку акта документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України), формування витрат не пов'язаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог пункту 177.10, підпункту 177.4.5 статті 177 ПК України).
В порушення вищезазначених норм Порядку №727 від 20 серпня 2015 року в акті перевірки не зазначено на підставі яких саме первинних документів здійснені висновки про завищення позивачем валових витрат у 2015 році на суму 163270,64 грн. без ПДВ та у 2016 році (у акті перевірки зазначено 2015 рік) на суму 790190,0 грн. без ПДВ в результаті включення до складу валових витрат сум придбаних товарів, які не були використані в господарській діяльності.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що при визначенні відповідачем суми валових витрат у 2015-2016 роках, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку таких витрат.
Позивачем у додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» за 2015 рік задекларовано:
- у графі 4 «сума одержаного доходу» - 3207829,00 грн.
- у графі 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» задекларовано суму 2979636,00 грн.
Перевіркою правильності визначення валового доходу за 2015, 2016 роки, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи та додатку Ф4 з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, розбіжностей не встановлено (стор.11-12 акту перевірки).
На стор.14 акту перевірки зазначається, що позивачем була «...не вірно заповнена колонка 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції...» податкової декларації про майновий стан та доходи від 08 лютого 2016 року №9275265178.
Згідно проведеного аналізу єдиного реєстру податкових накладних за 2015 рік та наданих на перевірку первинних документів (видаткових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур та інше) встановлено придбання наступних ТМЦ:
- готові вироби (шкарпетки, панчохи, колготки, рушники та інш.) на загальну суму 880829,43 грн., які протягом 2015 року були реалізовані покупцям.
- сировина (Бавовна, полієстер, пряжа та інші) на загальну суму 1862085,2 грн. без ПДВ».
На стор.17 акту перевірки зазначається, що валові витрати по колонці 5 «...вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції...» податкової декларації про майновий стан та доходи повинні складати 2816365,36 грн. та наводиться таблиця з якої неможливо визначити, яким чином та на підставі яких документів відповідач визначив суму валових витрат 2816365,36 грн.
Згідно таблиці, сума валових витрат 2816365,36 грн. (графа 13) визначена шляхом складання суми графи 4 (сума без ПДВ нереалізованого ТМЦ на 01 січня 2015 року) - 2531416,0 грн. + сума графи 6 (сума без ПДВ придбання ТМЦ у 2015 році ) - 880829,43 грн. - сума графи 12 (сума без ПДВ нереалізованих ТМЦ на 01 січня 2016 року) - 2441361,17 грн.
Результатом складання сум 2531416,0 грн. + 880829,43 грн. та - суми 2441361,17 грн. є сума 970883,96 грн. Яким чином відповідач отримав суму 2816365,36 грн. з таблиці не вбачається. Отже, висновок відповідача стосовно того, що валові витрати за 2015 рік повинні складати 2816365,36 грн. необґрунтований.
Також в судовому засіданні такого розрахунку представник відповідача пояснити не міг, як і не зміг розрахувати суму на якій підставі дійшов податковий орган що валові витрати за 2015 рік повинні складати 2816365,36 грн.
Як вбачається з таблиці відповідач включив до складу валових витрат залишки ТМЦ станом на 01 січня 2015 року та вартість придбання ТМЦ у 2015 році, не включив вартість придбаної сировини у 2015 році та вирахував залишки ТМЦ станом на 01 січня 2016 року.
Обґрунтування такого алгоритму розрахунку в акті перевірки не міститься. Нормативного та документального обґрунтування включення залишків ТМЦ для розрахунку валових витрат позивача в акті перевірки не міститься. Також відповідачем взагалі не врахована вартість придбаної позивачем у 2015 році сировини для виготовлення шкарпеток та не зазначені підстави невключення вартості придбаної сировини при розрахунку валових витрат. Відповідач не надав обґрунтування свого розрахунку.
Посилання відповідача на відсутність калькуляційних карток на виготовлену продукцію як підставу для впливу на показники поданої звітності судом не приймаються, оскільки по-перше, відповідач не обґрунтовує їх необхідність нормами податкового права, по-друге, не доводить «безпосередній вплив на показники податкової звітності», по-третє, позивач не є виробником готової продукції і не має обов'язку формування витрат за калькуляційними картками.
Відповідачем не визначено, які саме придбані у 2015 році матеріали не були використані у господарській діяльності позивача.
Позивачем за 2015 рік задекларовано дохід в сумі 3207829,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та реєстром банківських платежів (додаток №2 до позову), зведеними даними щодо реалізації товарів (додаток №3 до позову) та не заперечується відповідачем (стор.11-12 акту перевірки).
Надані до матеріалів справи первинні документи свідчать про те, що позивачем не включались до складу витрат у 2015 році ТМЦ та сировина придбані до 01 січня 2015 року.
Позивачем надані суду зведені данні щодо понесених витрат на виготовлення та придбання товару у 2015 році та первинні документи за цими додатками.
Судом встановлено, що до складу валових витрат позивачем не включались залишки ТМЦ та сировини станом на 01 січня 2015 року.
Придбання сировини для виготовлення шкарпеток та подальша передача сировини для виготовлення шкарпеток ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та отримання ФОП ОСОБА_1 готових шкарпеток підтверджено актами приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Придбання сировини для виготовлення шкарпеток пов'язане з господарською діяльністю позивача та відноситься до його господарської діяльності (оптова торгівля панчішно-шкарпетними виробами, виробництво панчішно-шкарпетових виробів).
Позивачем до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції віднесено суму 2979636,0 грн., ця сума підтверджується зведеними даними щодо понесених витрат на придбання товару, що реалізований у 2015 році, а саме:
- кількістю виготовленого товару - 409130 шт. (реєстр актів виконаних робіт за 2015 рік, додаток №4 до позову);
- вартістю придбаної сировини для виготовлення товару - 2141077,7 грн., (реєстр первинних документів на придбання та оплату сировини, уточнений додаток №5 до позову);
- кількістю придбаного товару - 155839 шт. та вартістю придбаного товару - 838558,30 грн. (реєстр первинних документів на придбання товару, уточнений додаток №6 до позову).
Факт оплати сировини для виготовлення товару та придбання товару для подальшої реалізації підтверджується банківськими виписками та реєстром банківських платежів за 2015 рік.
Загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 2979636,0 грн., що підтверджується документально. Відповідачем не спростовано ці доводи позивача та їх документальне обґрунтування.
Позивачем у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стані доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» за 2016 рік задекларовано:
- у графі 4 «сума одержаного доходу» - 4693758,0 грн.
- у графі 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» задекларовано суму 4591407,0 грн.
Перевіркою правильності визначення валового доходу за 2016 рік, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи та додатку Ф2 з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, розбіжностей не встановлено (стор.12 акту перевірки).
На стор.19 акту перевірки зазначається, що позивачем була «...не вірно заповнена колонка 5 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції...» податкової декларації про майновий стан та доходи від 08 лютого 2017 року №9269612026.
Згідно проведеного аналізу єдиного реєстру податкових накладних за 2016 рік та наданих на перевірку первинних документів (видаткових накладних, банківських виписок, рахунків-фактур та інше) встановлено придбання наступних ТМЦ:
- готові вироби (шкарпетки, панчохи, колготки, рушники та інш.) на загальну суму 1697080,0 грн., які протягом 2016 року були реалізовані покупцям.
- сировина (Бавовна, полієстер, пряжа та інші) на загальну суму 1628805,55 грн. без ПДВ».
На стор.22 акту перевірки зазначається, що валові витрати по колонці 5 «...вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції...» податкової декларації про майновий стан та доходи повинні складати 3801217,12 грн. та наводиться таблиця з якої неможливо визначити, яким чином та на підставі яких документів відповідач визначив суму 3801217,12 грн.
Згідно таблиці, сума валових витрат 3801217,12 грн. (графа 13) визначена шляхом складання суми графи 4 (сума без ПДВ нереалізованого ТМЦ на 01 січня 2016 року) -2441361,47 грн. плюс сума графи 6 (сума без ПДВ придбання ТМЦ у 2016 році ) - 1697079,97 грн. мінус сума графи 12 (сума без ПДВ нереалізованих ТМЦ на 01 січня 2017 року) - 1850223,62 грн.
Результатом складання сум 2441361,47 грн. + 1697079,97 грн. - суми 1850223,62 грн. є 2288217,85 грн. Яким чином відповідач отримав суму 3801217,12 грн. з таблиці не вбачається. Отже, висновок відповідача стосовно того, що валові витрати за 2016 рік повинні складати 3801217,12 необґрунтований.
Як вбачається з таблиці, відповідач включив до складу валових витрат залишки ТМЦ станом на 01 січня 2016 року та вартість придбання ТМЦ у 2016 році, не включив вартість придбаної сировини у 2016 році та вирахував залишки ТМЦ станом на 01 січня 2017 року. Обґрунтування такого алгоритму розрахунку в акті перевірки не міститься. Нормативного та документального обґрунтування включення залишків ТМЦ для розрахунку валових витрат позивача в акті перевірки не міститься. Також відповідачем взагалі не врахована вартість придбаної позивачем у 2016 році сировини для виготовлення шкарпеток та не зазначені підстави невключення вартості придбаної сировини при розрахунку валових витрат. Відповідач не надав обґрунтування свого розрахунку.
Посилання відповідача на відсутність калькуляційних карток на виготовлену продукцію як підставу для впливу на показники поданої звітності судом не приймаються, оскільки по-перше, відповідач не обґрунтовує їх відсутність нормами податкового права, по-друге, не доводить «безпосередній вплив на показники податкової звітності», по-третє, позивач не є виробником готової продукції і не має обов'язку формування витрат за калькуляційними картками.
Відповідачем не визначено, які саме придбані у 2016 році матеріали не були використані у господарській діяльності позивача.
Позивачем за 2016 рік задекларовано дохід в сумі 4693758,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та реєстром банківських платежів (додаток №8 до позову), зведеними даними щодо реалізації товарів (додаток №9 до позову) та не заперечується відповідачем (стор.23-24 акту перевірки).
Надані до матеріалів справи первинні документи свідчать про те, що позивачем не включались до складу витрат у 2016 році ТМЦ та сировина придбані до 01 січня 2016 року.
Позивачем надані суду зведені данні щодо понесених витрат на виготовлення та придбання товару у 2016 році та первинні документи за цими додатками.
Придбання сировини для виготовлення шкарпеток та подальша передача сировини для виготовлення шкарпеток ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та отримання ФОП ОСОБА_1 готових шкарпеток підтверджено актами приймання-передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Придбання сировини для виготовлення шкарпеток пов'язане з господарською діяльністю позивача та відноситься до його господарської діяльності (оптова торгівля панчішно-шкарпетними виробами, виробництво панчішно-шкарпетових виробів).
Позивачем до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції віднесено суму 4591407,0 грн., ця сума підтверджується зведеними даними щодо понесених витрат на придбання товару, що реалізований у 2016 році, а саме:
- кількістю виготовленого товару - 568141 шт. (реєстр актів виконаних робіт за 2016 рік, додаток №10 до позову);
- вартістю придбаної сировини для виготовлення товару - 3650204,48 грн., (реєстр первинних документів на придбання та оплату сировини, уточнений додаток №11 до позову);
- кількістю придбаного товару - 253732 шт. та вартістю придбаного товару - 941203,29 грн. (реєстр первинних документів на придбання товару, уточнений додаток №12 до позову);
Факт оплати сировини для виготовлення товару та товару для подальшої реалізації підтверджується банківськими виписками та реєстром банківських платежів за 2016 рік.
Загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 4591407,0 грн., що підтверджується документально. Відповідачем не спростовано ці доводи позивача та їх документальне обґрунтування.
Актом перевірки, із посиланням на первинні документи, не встановлено будь-яких фактів, які б підтверджували невикористання позивачем відповідних товарів у господарській діяльності (реалізації) у відповідних податкових періодах.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2015 та 2016 роках. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.
З урахуванням викладеного, позивач правомірно сформував валові витрати за 2015-2016 роки, а тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для висновків щодо завищення валових витрат, збільшення позивачу його річного доходу за 2015 на суму 163272,64 грн., за 2016 на суму 790190,0 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, необґрунтованими є доводи відповідача щодо порушення позивачем підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України щодо встановлення перекручення даних в деклараціях за 2015, 2016 роки.
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Статтями 43 и 44 ГК України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця. Таким чином, підприємець самостійно вирішує який товар продати та віднести до складу валових витрат.
В акті перевірки (сторінки 13, 18) міститься посилання на підпункт 14.2.27 статті 14 ПК України, який виключено з 01 січня 2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.
У відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
Наведене вказує, що дані перевірки результатів діяльності господарської діяльності позивача за 2015-2016 роки, які оформлені актом ГУ ДФС у Запорізькій області №248/08-01-13-12/НОМЕР_15 від 03 липня 2017 року не свідчать про завищення позивачем валових витрат, заниження сум його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за 2015-2016 роки. З огляду на це, прийняті відповідачем на підставі даного акту податкові повідомлення, рішення та вимога не можуть вважатись законними.
Прийняті відповідачем на підставі акту перевірки №248/08-01-13-12/НОМЕР_15 від 03 липня 2017 року вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2017 року №Ф-0011451312, якою визначена недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 129741, грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2017 року №00011461312 яким застосовано штрафну санкцію за донарахування єдиного внеску в розмірі 17352,24 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0011411312, яким визначене грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 17877,39 грн. (основний платіж - 14301,91 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3575,48 грн.) не можуть вважатись законними.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску, а об'єктом оподаткування для позивача відповідно до статті 7 вказаного Закону є сума його річного доходу.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово введено військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від доходів, визначених статтею 163 цього Кодексу (загальний річний оподатковуваний дохід), а платниками збору є особи визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерелом походження в Україні, так і іноземні доходи).
Таким чином позивач є платником військового збору, а об'єктом оподаткування є його загальний річний оподатковуваний дохід.
Підставою для прийняття вищезазначених рішень і вимоги були доводи відповідача про заниження суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, який є об'єктом оподаткування військовим збором та базою для оподаткування єдиним соціальним внеском (стор.32-33, 34-36 акту перевірки).
Позивач правомірно включив до складу витрат вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції суму 2979636,0 грн. за 2015 рік, суму 4591407,0 грн. за 2016 рік, чим достовірно визначив суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок та утримується військовий збір.
Донарахування позивачу сум військового збору та єдиного соціального внеску є неправомірним, оскільки такі донарахування контролюючий орган мотивував та здійснив виключно у зв'язку зі збільшенням загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 та 2016 роки.
Таким чином доводи відповідача про заниження позивачем суми єдиного соціального внеску та військового збору за 2015-2016 роки є необґрунтованими, отже вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2017 року №Ф-0011451312, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2017 року №00011461312, податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2017 року № 0011411312 є безпідставними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тому, оскільки спірні рішення зобов'язують позивача до сплати податків і зборів без належних правових підстав, їх слід вважати протиправними,
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога і рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню, а позов задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_15) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлень - рішень № 0011441312 та № 0011411312 від 17 липня 2017 року;
- рішення № 0011461312 від 17 липня 2017 року;
- вимогу про сплату боргу Ф-0011451312 від 17 липня 2017 року.
Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_15) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3 767 гривні 65 копійок.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі 19 липня 2018 року.
Суддя Д.В. Татаринов