ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2018 року № 826/1924/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №0001451701,
позивач - не прибув,
представник відповідача - не прибув,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №0001451701.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 826/1924/15 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки анульована позивачу банком сума у розмірі сформована вже після погашення позивачем кредиту, з огляду на те, що банком фактично було стягнуто 383 664,00 грн. за рахунок продажу предмета іпотеки та платежів за період 2008-2013 років, при сумі кредиту 384 044,49 грн., то всі платежі які перевищують суму 384 044,49 грн. є платою за користування кредитом, пенею та процентами, нарахованими протягом певного часу дії договору, а отже не є доходом, отриманим як додаткове благо, оскільки в розумінні статті 164 Податкового кодексу України до поняття додаткове благо відноситься сума боргу платника податку, анульованого кредитором. Позивачем подано клопотання щодо розгляду справи без його участі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких зазначив про те, що відповідно до відомостей з ДРФО Міндоходів України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (ф.1-ДФ), Філією ПАТ "УНІКРЕДИТ БАНК" позивачу нараховано дохід за ознакою "126" - додаткове благо у ІІІ кварталі 2011 року на суму 591108,33 грн., водночас позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік та не задекларовано дохід. Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових пояснень та документів (доказів) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.
15.08.2008 між УніКредит Банк ТзОВ та позивачем укладено договір про іпотечний кредит №MRTG-000000014133 відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 83090,00 доларів США для використання за цільовим призначенням для придбання квартири № 42, що розташована за адресою м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 7, під 12,6 % річних.
Листом від 29.10.2012 Вих. № 6481/4 ПАТ "УніКредит Банк" повідомив ОСОБА_1 про те, що внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133 виникла прострочена заборгованість в сумі 121 953,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.08.2012 становить 974 772,33 грн. у зв'язку з чим частина заборгованості погашена за рахунок продажу предмета іпотеки та решта заборгованості в сумі 73 953,25 доларів США, що за курсом НБУ становить 591 108,33 грн., списана (анульована) на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.07.2012 № 191 та відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відповідна сума включена до податкового розрахунку суми доходу нарахованого на його користь.
Також зазначеним листом повідомлено про те, що позивач відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з загальної суми анульованого боргу та відобразити його в річній податковій декларації.
В період з 16.05.2014 по 22.05.2014 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами перевірки складено акт від 29.05.2014 №2466/26-58-17-01-17-2246114353, яким встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1 статті 49, пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164, пункту176.1 статті176 Податкового кодексу України внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 100 273,82 грн.
01.09.2014 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0001451701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 125 512,28 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 25238,46 грн.
За результатами адміністративного оскарженням рішенням Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 № 4723/З/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення - рішення від 01.09.2014 №0001451701 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 06.07.2016) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.08.2016 скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015 зазначив наступне: "Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
При цьому, відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису, сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, мотивували свої рішення тим, що «тіло» кредиту було погашено позивачем за рахунок продажу предмета іпотеки. Відсотки, пеня та штрафи, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За змістом ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Єдиним документом, який стосується розміру прощеної суми кредитної заборгованості в сумі 73953,25 дол. США, що стала підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення, є повідомлення ТОВ «УніКредит Банк» від 29.10.2012 року (а.с. 18). В той же час, у зазначеному повідомленні не виокремлено складові такої заборгованості.
В процесі розгляду даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе, як основну суму кредиту, відсотки за користування кредитом, неустойки, та комісії, пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Висновки судів про погашення основної суми кредиту за рахунок продажу предмету іпотеки є передчасними, оскільки: судами попередніх інстанцій не встановлено фактичну суму сплаченої позивачем основної суми кредиту; не надано належної оцінки доводам позивача про те, що протягом 2008 -2011 років ним регулярно сплачувались кошти на погашення іпотечного кредиту і не встановлено суму зазначених коштів, їх цільове призначення (сплата основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом чи неустойки та комісії).
Судами попередніх інстанцій також не встановлено яка частина (сплата основної суми, відсотків за користування кредитом чи неустойки та комісії) на суму 48000,00 дол. США (еквівалент в гривні станом на 07.08.2012 року - 383664,00 грн.) була погашена за рахунок продажу предмета іпотеки.
Не з'ясованим залишились обставини щодо наявності чи відсутності додаткових угод укладених між ОСОБА_1, як позичальником, та ТОВ «УніКредит Банк», як банком, до договору іпотечного кредиту № MRTG-000000014133 від 15.08.2008 року.
Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи включив ТОВ «УніКредит Банк» суму 73953,25 дол. США анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
З матеріалів справи не можливо встановити які саме кошти, на виконання яких договорів та чи саме на користь ТОВ «УніКредит Банк» сплачені позивачем. Тобто, суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували рух коштів по рахунку позивача та первинні документи, зокрема банківські виписки, якими позивач підтверджував виконання грошових зобов'язань."
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 зобов'язано відповідача та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.
Позивач в наданих суду письмових поясненнях зазначив про те, що ним у позовній заяві обґрунтовано доведено, що сума анульованої (списаної) заборгованості у розмірі 591 108,33 грн. не є додатковим благом в розумінні Податкового кодексу України.
Відповідачем в наданих суду письмових поясненнях вказано про те, що відповідно до довідки за формою 1- ДФ за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 позивачем отримано від Філії ПАТ «УНІКРЕДИТ БАНК» дохід в сумі 591108,33 грн. за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором за його самостійним рішенням). Також відповідач зазначив про те, що Філії ПАТ «УНІКРЕДИТ БАНК» направлено запит щодо підтвердження інформації вказаної в довідці за формою 1-ДФ, водночас відповіді на нього отримано не було.
Отже, сторонами визнається факт списання (анулювання) ПАТ "УніКредит Банк" позивачу заборгованості в сумі 591 108,33 грн. за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133.
Пунктом 2.6 розділу 2 договору про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133 визначено порядок розподілу коштів у випадку, якщо коштів, які надійшли недостатньо для погашення суми кредиту, сплати процентів за його користування та інших сум, що належать до сплати.
Зазначеним пунктом встановлено, що у випадку, якщо позичальник сплачує Банку суму, якої недостатньо для погашення основної суми Кредиту, сплати процентів за його користування, та ін. сум, що належать до сплати відповідно до умов цього Договору, то така сума використовується Банком у наступному порядку:
- на сплату неустойки за порушення строків сплати процентів за користування Кредитом (якщо таке порушення буде мати місце);
- на погашення простроченої заборгованості за нарахованими процентами за користування Кредитом (якщо прострочення буде мати місце);
- на погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом;
- на сплату простроченого кредиту (якщо прострочення буде мати місце) та на погашення частки кредиту, строк сплати якого настав;
- погашення строкової заборгованості за кредитом;
- на сплату неустойки за порушення строків погашення кредиту (якщо таке порушення буде мати місце).
Таким чином, відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133 погашення простроченої та строкової заборгованості за кредитом, тобто, основної суми кредиту, відбувається в передостанню чергу та в останню чергу підлягає погашенню неустойка за порушення строків погашення кредиту. Факт того, що зміни до договору від 15.08.2008 №MRTG-000000014133 не вносились сторона ми не заперечується.
Отже, за рахунок коштів отриманих від продажу предмета іпотеки за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133 відповідно до його умов спочатку було погашено суму неустойку за порушення строків сплати проценти за користування, потім суми нарахованих процентів та тільки після цього основну суму заборгованості за кредитом.
З огляду на зазначене, враховуючи позицію викладену Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.08.2016, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при визначенні суми загального оподатковуваного доходу позивача за 2012 рік мало бути враховано, що в суму списаної (анульованої) ПАТ "УніКредит Банк" позивачу заборгованості в сумі 591 108,33 грн. за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 №MRTG-000000014133 було включено розмір неустойки за порушення строків погашення кредиту, яка не є додатковим благом позивача та підлягає включенню до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 01.09.2014 № НОМЕР_1 є протиправним в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму нарахованого податку на доходи фізичних осіб з суми неустойки за порушення строків погашення кредиту за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133, яка увійшла до складу списаної ПАТ "УніКредит Банк" позивачу заборгованості в сумі 591 108,33 грн.
Оскільки сторонами не надано суду деталізованого розрахунку заборгованості в сумі 591108,33 грн., яку ПАТ "УніКредит Банк" було списано позивачу, суд дійшов висновку необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму нарахованого податку на доходи фізичних осіб з суми неустойки за порушення строків погашення кредиту за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 № MRTG-000000014133, яка увійшла до складу списаної ПАТ "УніКредит Банк" позивачу заборгованості в сумі 591 108,33 грн.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2014 №0001451701 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.09.2014 №0001451701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму нарахованого податку на доходи фізичних осіб з суми неустойки за порушення строків погашення кредиту за договором про іпотечний кредит від 15.08.2008 №MRTG-000000014133, яка увійшла до складу списаної (анульованої) ПАТ "УніКредит Банк" позивачу заборгованості в сумі 591 108,33 грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов