30 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/3150/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов"язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
Позивач зазначає, що 03.05.2018року звертався до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області. Позивач зазначає, що за результатами розгляду вказаного клопотання отримав відмову, викладену в листі від 05.06.2018року. Наведені у відповіді підстави для відмови, в тому числі щодо ненадання документів, які б посвідчували його особу, є надуманими. Позивач вважає, що ним до свого клопотання були долучені всі документи, передбачені ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, а тому таку відмову вважає протиправною.
Ухвалою суду від 27.06.2018року позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не прибув, направив суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник Відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в судове засідання не прибув, направив відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відзиві Відповідач проти позову заперечує і зазначає, що відмова в наданні Позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду вказаної земельної ділянки була прийнята правомірно, так як Позивачем не було долучено документів про його громадянство. В клопотанні Позивач зазначив строк оренди землі у невідповідності до вимог Закону України "Про оренду землі". Крім того, Відповідач вважає безпідставним стягнення понесених Позивачем витрат на правову допомогу та про дискреційність таких своїх повноважень щодо надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою.
Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування на умовах оренди регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач звертався до Відповідача з клопотанням від 03.05.2018рокупро надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області.
Сторонами визнається, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу цієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність або у користування для сінокосіння.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 05.06.2018року відмовило Позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, так як подані Позивачем документи унеможливлюють ідентифікувати Позивача як особу. Крім цього, на думку Відповідача, відповідно до вимог Постанови КМ України від 07.06.2017року №413 (надалі - Постанова №413) розгляд таких клопотань - лише за результатами земельних торгів.
Таке рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та прийняте не у спосіб, передбачений законом, з огляду на таке.
Зазначені в оскаржуваному листі - рішенні підстави для відмови в наданні такого дозволу прямо протирічать вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.
Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).
При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа Відповідача від 05.06.2018року встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем в своєму клопотанні від 03.05.2018року:
- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
- вимогам генерального плану Брусилівського району;
- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цієї ж адміністративно-територіальної одиниці;
- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, викладені в листі від 05.06.2018року, щодо обґрунтування оскаржуваного рішення положеннями зазначеної Постанови №413.
По-перше, затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".
Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018року у справі №814/1961/17 (адміністративне провадження №К/9901/45903/18).
По-друге, відповідно до вимог ст.92 Конституції України та ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.
Суд вважає також безпідставними доводи Відповідача, викладені в листі від 05.06.2018року, щодо обґрунтування оскаржуваного рішення положеннями ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012р.
По-перше, правові норми ст.13 цього Закону регулюють лише відносини щодо назв та видів документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а не земельні відносини.
По-друге, перелік документів, що підлягають долученню до клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, визначений правовими нормами абзацу другого частину другої ст.123 Земельного кодексу України. Такий перелік є вичерпним і не передбачає надання документів, передбачених ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Більш того, вказана правова норма містить пряму забору вимагати додаткові матеріали та документи, які не передбачені цією статтею.
Інші доводи, викладені у відзиві на позов, про відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача для надання дозволу на розробку проекту землеустрою судом не приймаються до уваги, так як вони не зазначені в оскаржуваній відмові.
Одночасно суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 11.04.2018року у справі №806/2208/17 прямо зазначено, що "рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника".
Відповідно до вимог ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі Відповідача від 05.06.2018року, про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 для сінокосіння винесена не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним земельним законодавством, а тому є протиправною.
Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.
Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесено до владних повноважень Відповідача.
Разом з тим, реалізація таких владних повноважень (межі, спосіб, підстави і вид) врегульована земельним законодавством і не дає можливості Відповідачу на власний розсуд визначити зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів рішень.
По цій причині такі владні повноваження Відповідача, передбачені ст.123 Земельного кодексу України, не можна ототожнювати із дискреційними повноваженнями.
У спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність Відповідача щодо неприйняття такого дозволу за наявності достатніх, передбачених земельним законодавством, для цього підстав. Приписами ст.123 Земельного кодексу України особі гарантовано право на розгляд такого клопотання у встановлені строки. Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності підстав, передбачених ст.123 Земельного кодексу України для відмови в наданні дозволу Позивачу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.
За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002 для сінокосіння, викладену в листі від 05.06.2018року, та зобов'язання надати такий дозвіл.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, відносять до судових витрат і підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу суду надається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При дослідженні судом наданого Позивачем розрахунку оплати праці адвоката від 16.06.2018року встановлено, що такий Розрахунок зроблений у відповідності до вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VI. Разом з тим, вказаний Закон втратив чинність ще з 15 грудня 2017 року (згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII).
По цій причині суд не може визнати обґрунтованим розрахунок витрат на правничу допомогу по даній адміністративній справі, а тому відмовляє у стягненні таких витрат за рахунок Відповідача.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002, що розташована в Брусилівському районі Житомирської області, для сінокосіння, викладену в листі від 05.06.2018року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул.Довженко,45, ЄДРПОУ 39765513) надати дозвіл ОСОБА_1 (12642, вул.Житомирська,229 с.Биків Брусилівського району Житомирської області, ІКПП НОМЕР_1) на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:1002, що розташована в Брусилівському районі Житомирської області, для сінокосіння.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк