ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 липня 2018 року № 826/3213/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про повернення безпідставно сплачених коштів, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 8 760,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач звільнений від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», як особа, що придбала житло вперше. Позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, у задоволенні якої останнім відмовлено, у зв'язку із чим позивач звернулась з даним позовом до суду.
Відповідачем відзиву на адміністративний позов не надано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» здійснено заміну відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенко О.Ю. придбала квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,4 кв. м.
Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2017; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1296659780000.
При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», позивачем сплачено 8 760,54 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, про що свідчить платіжне доручення № 1 від 03 серпня 2017 року на суму 8 760,54 грн. про сплату позивачем на рахунок УД у Шевченківському районі м. Києва 1% за придбання нерухомого майна.
Проте, згідно зі статтею 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За посиланням позивача, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 03.08.2017, придбавалося позивачем вперше, тому вона не являлась суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 16.11.2017, в якій просила повернути безпідставно сплачені кошти у розмір 8 760, 54 грн.
Листом від 04.12.2017 № 67531/16 Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у задоволенні заяви позивача, на підставі відсутності інформації у відповідача стосовно того, що нерухоме майно позивачем придбавалось вперше.
Позивач вважаючи, що відповідачем порушені його права, оскільки вона не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, адже житло нею було придбано вперше, звернулась до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 9 ч. 1 ст.1 вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Таким чином, з наведеного вбачається, що дії відповідача щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 760,54 грн. є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.
Щодо зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути безпідставно сплачені кошти в розмірі 8 760,54 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надала суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта про реєстрацію права власності № 98668311 від 27.09.2017.
Згідно вказаної довідки позивачу на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_2, що була предметом договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2017.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Водночас, суд звертає увагу, що безпосереднє повернення надміру сплачених податків здійснюється органами казначейства за наявності відповідного подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 760,54 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 1 від 03 серпня 2017 року, як належний спосіб захисту прав, свобод, інтересів, обраний, виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, системно проаналізувавши норми законодавства, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8 760,54 грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням № 1 від 03 серпня 2017 року.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа