Справа №2-46-1/10
(заочне)
21 січня 2010 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Пятовій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним , зобов'язання внести зміни до договору, розірвання договору
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив :
Визнати недійсним пункт 1.14 кредитного договору № 00010-МL-000000000067
від «18» січня 2008 року.
Визнати несправедливими, згідно п.2, 3, 4, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а значить недійсними, умови кредитного договору № 00010-МL-000000000067 від «18» січня 2008 року відсутність в ньому умов про обставини непереборної сили, 1% пені за прострочення платежу, відсутність положення про зміну або розірвання договору в разі суттєвої зміни обставин.
Зобов'язати Відповідача внести до кредитного договору № 00010-МL-000000000067 від «18» січня 2008 року пункти такого змісту:
Економічна та фінансова криза в державі є обставиною непереборної сили, що не залежить від волі сторін. На весь період дії обставин непереборної сили до їх закінчення з оголошенням про це вищими компетентними органами держави, сторони звільняються від виконання зобов'язань по договору в повному обсязі з укладенням договору реструктуризації на умовах оплати кредиту в розмірі, що не перевищує 10% щомісячного доходу позичальника, підтвердженого відповідними документами.
Позичальник на весь період економічної кризи звільняється від сплати штрафів та
пені за прострочку виконання договірних зобов'язань.
В разі істотної зміни обставин, про які сторони не могли знати під час укладення договору, кожна із сторін має право на внесення змін до договору або розірвання договору з врахуванням обставин, що істотно змінилися.
Розірвати договір приєднання до кредитного договору № 00010-МL-000000000067 від «18» січня 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачем при укладанні договору була порушена стаття 11 «Права споживача в разі придбання ним продукції в кредит» Закону України «Про захист прав в споживачів», згідно якої «Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, і відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.
Перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б)форми його забезпечення;
в) наявності форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
д) суму, на яку кредит може бути виданий;
є) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформленням договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його - обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
є) строк на який кредит може бути одержаний;
ж)варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
з)можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
и) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
і)податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
к) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. »
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Саме вимоги до інформації, зазначені в статті 11 , викладені в умовах надання споживчих кредитів, і з якими позивач не була ознайомлена, рівно як і з будь якими іншими мовами кредитування у відповідача. Позивача, як і інших позичальників, після погодження і суми кредиту, інформували тільки про ставку 30% та про строк, на який надається кредит. Але в самому тексті кредитного договору утримується два пункти про ознайомлення позивача з усіма умовами кредиту, це п.1.16 та на зворотній стороні аркушу договору розписка позивача про те, що вона письмово повідомлена про умови кредитування.
Згідно із звичаями ділового обороту та нормами цивільного законодавства, доказом про ознайомлення з будь-яким документом є підпис на самому тексті цього документу.
Відповідно до п 1,2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинено, якщо він підписаний сторонами. Договір відповідно до ст.202ЦКУ є правочином. Позивач не підписувала Умов надання споживчих кредитів, тому вони не можуть вважатися невід'ємною частиною договору. В самому кредитному договорі визначена сума, термін та розмір процентної ставки. Всі інші умови викладені в Умовах надання споживчих кредитів, тому всі фінансові ризики перекладено виключно на позивача як на Позичальника:
В договорі не зазначені обставини непереборної сили, до яких, зокрема, відноситься й економічна криза, що не залежить від волі сторін, й суттєво впливає на можливість виконання договірних зобов'язань по сплаті кредиту та будь які інші умови, що захищають права позивача, також відсутні.
1% пені за кожний день прострочки платежу або 360% в рік. Чи може бути ця умова справедливою і навіть конституційною. По відношенню до позивача як позичальника, і маючи здоровий глузд, чи міг би позивач підписати таку умову, якщо в Законі України «Про відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань» мова йде про подвійну облікову ставку НБУ?
Відсутність в договорі умови про зміну або розірвання договору у разі суттєвої зміни обставин, передбаченої статтею 652 ЦК України та пункт 9.6 Умов надання споживчих кредитів відповідно до якого на позивача не покладаються всі ризики, пов'язані зі зміною обставин, с прямим свідченням того, що позивач не була ознайомлена з цими умовами і вони аж ніяк не можуть бути невід'ємною частиною договору.
Отже наслідком того, що позивач не була ознайомлена з Умовами надання споживчих кредитів є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків позичальника та позикодавця. Права та інтереси позивача в договорі зовсім не захищені. Навпаки на позивача перекладені всі абсолютно майнові ризики.
Всі положення кредитування, що містяться в Умовах надання споживчих кредитів не справедливими по відношенню до позичальника. І відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» у суду є всі підстави визнати їх несправедливими.
У відповідності до п.2 ч.6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», яка встановлює, що в разі внесення до договору пунктів, що обмежують або погіршують права (становище) позивача, споживач має право за своїм вибором вимагати внесення змін до договору або визнання його в цілому не дійсним.
Під час розгляду справи позивач підтримала позов з викладених в ньому підстав.
Третя особа вважала позовні вимоги обґрунтованими та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав про їх безпідставність.
Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, представник відповідача в судове засідання не з'явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав, судом встановлено, що сторонами 18.01.2008 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 00010-МL-000000000067 згідно з умовами якого, відповідач надав позивачу грошові кошти (кредит) на споживчі цілі на загальну суму 24 937 грн. 50 коп. строком користування 36 місяців із розрахунку 30 % річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з даним Кредитним договором у повному обсязі.
В якості забезпечення виконання зобов'язань позивачем було укладено з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №00010-МL-000000000067/з. Згідно договору поруки ОСОБА_3 поручилась перед відповідачем за належне виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п.1.14 договору надання кредиту його невід'ємною частиною є умови надання кредиту.
Зазначені Умови надання кредиту затверджено рішенням правління ЗАТ «Кредит Європа Банк»( протокол №52 від 10.10.2007 року) та як вбачається з розписки позивача вони отримані позивачем під час підписання кредитного договору (а.с.8).
Позивачем не надано суду доказів про недодержання в момент підписання кредитного договору вимог які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 296 цього Кодексу, тому вимоги позивача про визнання недійсним п.1.14 договору надання кредиту задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що всі положення кредитування, що містяться в Умовах надання споживчих кредитів не справедливими по відношенню до позичальника і відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» у суду є всі підстави визнати їх несправедливими.
Аналізуючи укладений сторонами договір про надання кредиту, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором та Умовами надання споживчих кредитів, які є частиною договору, суд приходить до висновку, що умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання несправедливими та недійсними умов договору та внесення до нього змін є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про розірвання договору приєднання до кредитного договору № 00010-МL-000000000067 від 18 січня 2010 року, оскільки позивачем не надано суду будь яких доказів на підтвердження факту укладення вказаного договору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним , зобов'язання внести зміни до договору, розірвання договору відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий