АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12017100090012875 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Солом?янського районного суду міста Києва від 06.04.2018 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: 22.10.2010 Васильківськім міськім судом Київської області за ч.2 ст.186 КК України до 05 років 06 місяців позбавлення волі,
який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
Вироком Солом?янського районного суду міста Києва від 06.04.2018 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 04 (чотирьох) роківпозбавлення волі. Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі, призначений цим вироком, починаючи з 06.11.2017 день за день. До набрання вироком законної сили запобіжний захід обраний ОСОБА_5 залишити без змін у вигляді тримання під вартою. Речові докази, що були повернуті потерпілій: гаманець та грошові купюри в сумі 703 грн., залишити у власності потерпілої ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд змінити вирок Солом?янського районного суду міста Києва від 06.04.2018, застосувавши до нього положення ст.75, 69 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність та правильність кваліфікації, обвинувачений вважає, що призначене йому судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Посилається на те, що судом не було прийнято до уваги, що він щиросердно розкаявся, повністю визнав свою вину, сприяв органам досудового розслідування і суду встановити істину по справі, перебуваючи в слідчому ізоляторі у нього виявлено тяжке захворювання, яке позбавляє останнього можливості повністю відбути покарання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має позитивну характеристику з місця проживання.
За обставин викладених у вироку, 06.11.2017 близько 18 год. 20 хв.. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна 1 поруч з МАФом по продажу хліба, який знаходиться неподалік приміщення Приміського вокзалу станції Київ-Пасажирський, помітив раніше незнайому йому жінку ОСОБА_9 , яка стояла поруч з віконцем вказаного МАФу та в руці тримала власний гаманець. В той час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите викрадення даного майна.
Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 підійшов ззаду з лівої сторони до ОСОБА_9 та дочекався моменту, коли потерпіла поклала гаманець на виступ біля віконця, рукою схопив гаманець, вартість якого становить 600 гривень, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 703 гривні та банківська картка «ПриватБанку», яка матеріальної цінності для потерпілої не становить.
Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення намагався зникнути, але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками поліції з викраденим майном та в подальшому вищевказане майно у ОСОБА_5 було вилучено співробітниками поліції.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 міг завдати потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 1303 гривень.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого та вважав за необхідне залишити без змін оскаржуваний вирок суду першої інстанції, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення існуючих апеляційних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, з'ясування обставин та дослідження доказів в суді першої інстанції з урахуванням думки обвинуваченого проводилося згідно ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні закінченогозамаху на умисне повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України, ? є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались сторонами по справі. Будь-яких заперечень щодо цього учасниками не надано, а тому доведеність винуватості обвинуваченого та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст.404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду, оскільки учасниками судового провадження не оскаржуються та не ставляться ніким під сумнів.
Натомість, посилання обвинуваченого на невідповідність призначеного йому судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як слідує із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при визначенні покарання ОСОБА_5 врахувавступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини які пом'якшують та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно правил ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, зважено на відомості, які характеризують особу обвинуваченого: раніше неодноразово судимий, останній раз 22.10.2010 Васильківським міським судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на шлях виправлення не став, та знову вчинив тяжкий корисний злочин, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зважено на стан здоров?я останнього. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнав щире каяття, обставин, які обтяжують міру покарання ? судом не встановлено.
З урахуванням наведених обставин, особи обвинуваченого, зокрема його ставлення до вчиненого, наявність обставин, які пом?якшують покарання, а також враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов до вірного висновку про призначення останньому покарання у виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі, тобто в мінімальних межах санкцій відповідного виду покарання, що передбачений нормою інкримінованого обвинуваченому кримінального закону, яке ОСОБА_5 слід відбути реально.
З вказаним також погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, конкретних обставин його вчинення, особи обвинуваченого, який згідно наявної по справі характеристики зарекомендував себе як громадянин, який веде аморальний спосіб життя, не працює, має зухвалу поведінку, з огляду на наявність в нього неодноразової судимості, в тому числі і за вчинення корисливого злочину проти власності, що в своїй сукупності вказує, що останній на шлях виправлення не стає та має схильність до злочинного способу життя.
Таким чином, саме покарання у виді позбавлення волі строком на 04 (чотири) роки, яке обвинуваченому необхідно відбути реально, на думку колегії суддів, буде необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання останнього, а також запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
У зв'язку з цим, незважаючи на доводи апеляційної скарги, призначене ОСОБА_5 покарання, як за своїм видом так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок його суворості, оскільки судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав задоволення вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд переконаний, що саме таке покарання, яке відповідає мінімальному розміру відповідальності за вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, а також яке узгоджується з положеннями ч.3 ст.68, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому вимогам ст.65 КК України, та сприятиме перевихованню ОСОБА_10 .
Поряд з цим, доводи обвинуваченого про неврахування судом його щирого каяття, визнання вини, наявності захворювання, не перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, ? є безпідставними, оскільки судом при призначенні останньому покарання вказані ним обставини були враховані, що також знайшло своє відображення в змісті мотивувальної частини вироку.
При цьому, щодо доводів ОСОБА_5 про його позитивну характеристику з місця проживання, то вказане суперечить дослідженій безпосередньо апеляційним судом характеристиці останнього, наданою Боярською міською радою від 16.11.2017 (а.с. 63).
Стосовно посилань обвинуваченого в апеляційній скарзі на його сприяння органам досудового розслідування і суду встановити істину по справі, то вказане жодним чином не впливає на ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а також з огляду на інші встановлені судом обставини, не дає підстав для призначення більш м?якого покарання, ніж передбачено законом чи можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, оскільки в наявній апеляційній скарзі не наведено об'єктивних доводів чому призначене обвинуваченому покарання є явно несправедливим, в той час як підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст.69, 75 КК України апеляційний суд не віднайшов, то оскаржуваний вирок Солом?янського районного суду міста Києва від 06.04.2018 не може бути змінений, як про те просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 ? залишити без задоволення.
Вирок Солом?янського районного суду міста Києва від 06.04.2018 відносно ОСОБА_5 , визнаного винним за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України з призначенням покарання, ? залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з часу отримання ним копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/1382/2018
Категорія: ч.2 ст.15 ч.2ст.186 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_11
Доповідач - ОСОБА_1