ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 липня 2018 року м. Київ № 826/10188/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича
про визнання протиправними дій, скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі виконавчої дирекції Фонду та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК Коваленка Олександра Володимировича, в якому просить:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» Коваленко Олександра Володимировича, які полягають у наданні виконавчій дирекції ФГВФО недостовірної інформації при формуванні публічного паспорту активу (права вимоги фізичних осіб - індивідуальні позичальники) по кредитному договору №014/0398/74/02723 від 06.06.20074
- скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №214 від 24.01.2018 частково, в частині лоту F90GL10869.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» Коваленко О.В. сформував паспорт відкритих торгів (голландського аукціону) з продажу прав вимоги за кредитним договором №014/0398/74/02723 від 06.06.2007, що обліковуються на балансі ПАТ «Фідобанк», який ліквідується. Виконання вказаного кредитного договору було забезпечено іпотекою, предметом якої виступає квартира - житло позивача. В подальшому Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі отриманої від Уповноваженої особи інформації прийняла рішення №214 від 24.01.2018, яким схвалено та затверджено публічний паспорт активу (права вимоги фізичних осіб-індивідуальних позичальників) по кредитному договору №014/0389/74/02723 від 06.06.2017, та присвоїв йому номер лоту F90GL10869. На переконання позивача, Уповноважена особа подала Фонду гарантування вкладів фізичних осіб недостовірну та неправдиву інформацію, що стосується формування паспорту активу для відкритих торгів з продажу права вимоги за кредитним договором. Зокрема, у публічному паспорті активу в графі 1 «Інформація про кредит» вказано невірну валюту кредиту, в графі 5 «Додаткова інформація» наведені недостовірні відомості про проведення реструктирізації шляхом зміни валюти кредитування, та в графі « 3. Інформація про заставу» не зазначено, що на заставлену квартиру не діє закон про мораторій на стягнення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Пунктами 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір.
Згідно з абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 тієї ж статті Кодексу, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, вказані норми свідчать про те, що визначальною ознакою адміністративної справи є наявність у однієї із сторін спору статусу суб'єкта владних повноважень, такий суб'єкт у спірних правовідносинах по відношенню до інших осіб має здійснювати саме публічно - владні управлінські функції, які б виникали на основі законодавства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України);
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Рішення у формі правового акту індивідуальної дії своїм приписом має породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована його дія.
У такому випадку реалізується компетенція суб'єкта владних повноважень управляти поведінкою іншого суб'єкта, який зобов'язаний виконувати його вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі по тексту - Закону №4452-VI), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Частиною 1 ст. 3 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 1 ст. 30 Закону №4452-VI передбачено, що Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом: 1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками; 2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; 3) виведення неплатоспроможних банків з ринку; 4) в інших формах, передбачених цим Законом.
Отже, Законом №4452-VI врегульовано декілька груп правовідносин, пов'язаних із регулюванням діяльності банків, а саме:
- правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами,
- відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а згідно з п. 6 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону №4452-VI, тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Відповідно до ч 1 ст. 34 Закону №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Так, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом спору є дії уповноваженої особи Фонду щодо надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про сформований паспорт активу для відкритих торгів з продажу права вимоги за кредитним договором №014/0389/74/02723 від 06.06.2017 (свого часу даний договір був укладений між ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1, як позичальником, щодо надання кредиту на інвестування в житлове будівництво шляхом участі в ФФБ), та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження номеру лоту F90GL10869 (вказаного активу), призначеного до продажу у зв'язку з ліквідацією Банку.
Вказані дії та рішення відповідачів вчинені/прийнято на виконання останніми функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку у порядку, передбаченому Законом №4452-VI.
Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з правовідносин, пов'язаних з ініціюванням та проведенням торгів щодо права вимоги ПАТ «ФІДОБАНК» до ОСОБА_1 за кредитним договором, тобто спір між ними виник не у зв'язку із виконанням або невиконанням суб'єктами владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, в тому числі, делегованих.
При цьому, слід звернути увагу, що зазначені повноваження відповідачів не пов'язані із прийняттям нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками, або з виконанням зобов'язань у зв'язку із участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, оскаржувані позивачем дії Уповноваженої особи Фонду та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження номеру лоту з продажу активу не є реалізацією владно-управлінських функцій суб'єктом владних повноважень на основі законодавства, оскільки вчинені виключно у зв'язку із виведенням неплатоспроможного банку з ринку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в тексті позовної заяви позивач вказує на порушення його права на житло та обставини, що витікають з договірних правовідносин по укладенню кредитного договору та внесенню змін до такого договору, укладеного між банком та його клієнтом. Таким чином, можна стверджувати про наявність між сторонами спірних правовідносин, що виникли з цивільних правовідносин.
За змістом ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст. 243, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
3. Повернути позивачу позовну заяву та усі додані до неї матеріали.
4. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції районного суду міста Києва з урахування правил територіальної підсудності. При цьому, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок