ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 липня 2018 року № 826/8468/17
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4480,0 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № ПН60 від 18.12.2009р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4480,0 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № ПН60 від 18.12.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено їй в поверненні надміру сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки позивач звільнений від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97), як особа, що придбала житло вперше, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.
Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбано вперше, а також зазначає, що у відповідача відсутня інформація щодо прав власності на нерухоме майно та відповідач не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають майно вперше. З огляду на викладене, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2009 року зареєстрованого в реєстрі за № 1816, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П. придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 26,60 кв.м. (а.с. 10)
Право власності позивача зареєстроване за позивачем 18.12.2009р, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів.
При укладенні договору, згідно з вимогами пункту 15-3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", позивачем сплачено 4480,00 грн. пенсійного збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією від 18.12.2009р. №ПН60. (а.с. 11)
Проте, згідно зі статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збір сплачується фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як зазначає позивач, житло, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 18.12.2009 року, придбавалося позивачем вперше, тому вона не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, збір сплачений позивачем помилково.
01.06.2017р. позивач звернулась до пенсійного органу із заявою щодо направлення подання до казначейства про повернення їй сплаченого збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна. (а.с. 12)
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 12.06.2017р. № 32969/16 позивача повідомлено про те, що органи пенсійного фонду не володіють інформацією відносно права власності на нерухоме майно та інформацією про те, що майно особою придбавалося вперше. Таким чином, відсутні правові підстави для повернення такого збору. (а.с. 13)
Позивач вважаючи, що відповідачем порушені її права, оскільки вона не є суб'єктом сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, адже житло ним було придбано вперше, звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 9 ч. 1 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За змістом пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні. Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу квартири від 18.12.2009 року не вперше.
Таким чином, з наведеного вбачається, що дії відповідача щодо не сформування та не подання до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення, позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі, є необґрунтованими, оскільки ненадання позивачем документів, що підтверджують придбання нерухомого майна вперше не є підставою для відмови у поверненні такого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 20 серпня 2015 року по справі К/800/41597/14 від 27 січня 2015 року по справі К/9991/22832/12, від 22 травня 2014 року у справі № К/800/18016/14.
Відповідно до ч. 2 ст.45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Поряд з цим, п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
-платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Так, позивач на підтвердження обставин придбання житла вперше надав суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та копію витягу з Державного реєстру правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4480,0 грн.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,0 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від03.07.2017р. № 67177 на суму 640,0 грн. Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає вся сума судового збору в розмірі 640,0 грн.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4480,0 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № ПН60 від 18.12.2009р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4480,0 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), сплаченого згідно з квитанцією № ПН60 від 18.12.2009р.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: 01133, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 640,0 (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська